ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/995/19 (909/260/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меледа"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020
у справі № 909/995/19(909/260/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меледа"
до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
про стягнення заборгованості в сумі 1 884 276,83 грн.
в межах справи №909/995/19
за заявою Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2020 у справі № 909/260/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Меледа" 1 881 490,00 грн основного боргу та 28 222,35 грн. судового збору; в частині стягнення 2786,83 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання провадження закрито; стягнуто з ТОВ "Меледа" в дохід державного бюджету України 24 060,15 грн недоплаченого судового збору та відмовлено у задоволенні заяви ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 у справі № 909/995/19(909/260/20) (суддя Шкіндер П.А.) заяву ТОВ "Меледа" про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу повернуто без розгляду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 909/995/19(909/260/20) (колегія суддів: Матущак О.І.- головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 у справі №909/995/19 (909/260/20) залишено без змін.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, ТОВ "Меледа" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 у справі № 909/995/19 (909/260/20); направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України)
При цьому, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на тому, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу була подана 14.09.2020, тобто ним не було пропущено встановлений ч.8 ст.129 ГПК України строк для її подання, а висновки суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про те, що заява була відправлена позивачем та отримана судом 15.09.2020 зроблені без посилань на докази в їх обґрунтування.
ТОВ "Меледа" у касаційній скарзі наголошує, що з модулю "Судова статистика" підсистеми "Електронний суд" є за можливе встановити та перевірити те, що представником позивача - адвокатом Міщенко О.В. було подано до Господарського суду Івано-франківської області заяву про вступ у справу у якості представника (яка за своїм змістом була заявою про надання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу), датою створення зазначеного документа вказано 14.09.2020 17:12:06 при цьому, датою оновлення зазначено 14.09.2020 17:47:42, що підтверджує те, що зазначена заява була подана до суду саме 14.09.2020.
На думку позивача, судом апеляційної інстанції було безпідставно зазначено про те, що скаржник не надав доказі того, що заяву було надіслано (подано) саме 14.09.2020, а у матеріалах справи вони відсутні, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не були позбавлені можливості самостійно перевірити вищенаведену інформацію, оскільки мали всі необхідні документи та доступ до підсистеми "Електронний суд" та модулю "Судова статистика".
Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиви на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Меледа" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про підтвердження доказами понесених судових витрат на правничу допомогу та заявою про стягнення судових витрат.
Ухвалюючи рішення про повернення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана з пропуском строку, встановленого ч. 8 ст.129 ГПК України для подання такої заяви, без клопотання про поновлення строку.
Крім того, місцевий господарський суд, керуючись ст. ст.164, 172 ГПК України, послався на те, що заявник не надав доказів направлення поданої заяви відповідачу, а направлення такої на електронну пошту oblaudor@ukrtei.net не є належним доказом, оскільки на запит суду від 15.09.2020 у ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відсутній запис про офіційну електронну пошту.
Апеляційний суд, погодившись з апелянтом щодо безпідставності посилань суду першої інстанції на вимоги ст.ст.164, 172 ГПК України стосовно обов`язкового направлення поданої заяви відповідачу, разом з тим підтримав висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем встановленого ч. 8 ст.129 ГПК України строку для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу як підстави для повернення такої заяви без розгляду.
Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками місцевого та апеляційного судів з наступних підстав.
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Івано- Франківської області по справі № 909/995/19 (909/260/20) було ухвалено 08.09.2020, отже перебіг встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України 5-денного строку для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу почався 09.09.2020, останній день строку - 14.09.2020 (оскільки 13.09.2020 є вихідним днем).
Згідно з ч.7 ст.116 ГПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
Частинами 5, 6 ст. 42 ГПК України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форми процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему .
Відповідно до пункту 17.1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Разом з цим, абзацом другим пункту 17.15 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01.12.2018.
У подальшому, у газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01.03.2019) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28.02.2019 № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), повідомлено про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01.12.2018).
Чинним наказом Державної судової адміністрації від 22.12.2018 № 628 місцевим та апеляційним судам повідомлено про початок функціонування підсистеми "Електронний суд" та у ході її тестового режиму експлуатації наказано керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, у частині функціонування підсистеми електронного суду.
Отже, відповідне право особи звернутися до суду через систему "Електронний суд" повністю врегульовано на нормативному рівні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21.10.2010 № 19164/04).
Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, повертаючи без розгляду заяву позивача про надання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, виходив з того, що відповідно до відмітки на заяві, документ сформований у системі "Електронний суд" 14.09.2020, проте, відправлений та отриманий Господарським судом Івано-Франківської області 15.09.2020, а отже, з пропущенням встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку для подання доказів понесення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, у даному випадку судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано, що відправлення документу заявником та його отримання господарським судом не обов`язково є одномоментною дією та може не збігатись у часі, і для правильного обчислення строку визначальним є саме відправлення відповідного документа заявником.
При цьому, висновок місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що заява ТОВ "Меледа" про надання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу була відправлена позивачем до Господарського суду Івано-Франківської області через підсистему "Електронний суд" саме 15.09.2020 не ґрунтується на жодному доказі.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновком апеляційного суду, що саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, зокрема, про те, що подана ним заява скерована до суду 14.09.2020, оскільки такий підхід при розгляді документів, поданих через підсистему "Електронний суд", є фактично ухиленням від належного здійснення правосуддя, оскільки у суду не існує ні технічних, ні процесуальних перешкод для перевірки всієї інформації щодо поданих через підсистему "Електронний суд" документів.
На думку колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву ТОВ "Меледа" про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами і поставленою метою, чим порушив принцип правової визначеності.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків щодо повернення без розгляду заяви ТОВ "Меледа" про ухвалення додаткового рішення з відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, встановивши наведені вище порушення, згідно норм ст. 310 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 у справі №909/995/19(909/260/20) підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині направленню на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Згідно з ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 314, 315, 316, 317 ГПК України, суд,-