ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18018/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н. Г. - головуючого, Банаська О. О., Огородніка К. М.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника АТ "Універсал Банк" - адвоката Прудкої О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021
у справі № 910/18018/19
за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк"
до 1. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 2. Державної казначейської служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Жашківське автотранспортне підприємство 17141"
про стягнення шкоди в розмірі 1 726 139,71 грн,-
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2019 року АТ "Універсал Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення з Держави Україна 1 726 139,71 грн матеріальної шкоди, з яких 1 233 318,97 грн - майнової шкоди, 110 491,86 грн - 3 % річних та 382 328,88 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позову зазначено, що внаслідок неправомірних дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які полягали у перерахуванні коштів від продажу іпотечного майна на користь інших відмінних від іпотекодержателя осіб, позивачу як іпотекодержателю була завдана шкода у розмірі вартості отриманої від реалізації іпотечного майна, а також нарахованих на вказану суму 3 % річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 (суддя Бондарчук В. В.) позов АТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ "Універсал Банк" шкоду, завдану неправомірними діями відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в розмірі 1 214 580,51 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "Універсал Банк" та наявність передбачених ст. 1173 ЦК України підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди в частині 1 214 580,51 грн (кошти, що надійшли від реалізації іпотечного майна за вирахуванням витрат на проведення виконавчих дій).
Мотивами відмови позивачу у стягненні 3% річних в сумі 110 491,86 грн та інфляційних втрат в сумі 382 328,88 грн Господарський суд міста Києва зазначив відсутність між сторонами спору будь-яких грошових зобов`язань в розумінні статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України, а відтак і відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються тільки у випадку прострочення грошових зобов`язань.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (колегія суддів: Гаврилюк О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Сулім В.В.) задоволено апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову АТ "Універсал Банк", апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями органів держави та матеріальною шкодою, внаслідок неотримання позивачем коштів у розмірі 1 233 318,97 грн одержаних від реалізації іпотечного майна у строк, що передбачений законодавством. При цьому у зв`язку з тим, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення 1 233 318,97 грн, яка не підлягає задоволенню, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у позові і у цій частині.
АТ "Універсал Банк" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 залишити в силі.
У касаційній скарзі заявник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 про те, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
АТ "Універсал Банк" зазначає, що ним доведено неправомірність дій відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, наявність шкоди та причинного зв`язку між діями та завданою шкодою, у зв`язку з чим вважає, що суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача шкоди в розмірі 1 214 580,51 грн.
Крім того, АТ "Універсал Банк" наголошує на невідповідності проголошеної у судовому засіданні резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 наявним у матеріалах справи вступній та резолютивній частині, а також повному тексту цієї постанови щодо дати рішення суду першої інстанції, а також неправильного зазначення найменування суду першої інстанції та вказівка про поновлення скасованого судового рішення місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Універсал Банк" в повному обсязі, оскільки вважає, що позивачем не було доведено протиправності дій (бездіяльності) державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні №34485575 як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, встановлення якого є обов`язковим для притягнення органу державної влади до такого виду відповідальності як стягнення шкоди.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника заявника касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ВАТ "Універсал Банк" (АТ "Універсал Банк") та ВАТ "Жашківське автотранспортне підприємство" (ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141") було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL2920, та договір іпотеки нерухомого майна від 20.03.2008.
Предметом іпотеки за договором від 20.03.2008 був комплекс загальною площею 2 976,5 кв.м., який розташований за адресою: Черкаська обл., Жашківський район, міста Жашків, вулиця Перемоги, буд. 11.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10.06.2010 у справі №2-430/2010 з ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" стягнуто на користь ПАТ "Універсал Банк" 1 598 733,84 грн заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL2920 і додатковими угодами до нього.
На виконання прийнятого рішення Жашківським районним судом Черкаської області у справі №2-430/2010 видано виконавчий лист від 25.06.2010.
Державним виконавцем 02.12.2010 у виконавчому провадженні № 23044764, відкритому на виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10.06.2010 у справі №2-430/2010 за виконавчим листом від 25.06.2010, проведено опис та арешт комплексу нежитлових будівель та споруд позивача, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 20.03.2008, який був укладений між ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" та АТ "Універсал Банк" в забезпечення зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг від 20.03.2008 №BL2920.
У вересні 2012 року виконавче провадження №23044764 об`єднане з іншими виконавчими провадженнями в одне зведене виконавче провадження №34485575, яке перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Заявою від 17.03.2016 банк повідомив державного виконавця про свою згоду на реалізацію комплексу нежитлових будівель та споруд позивача, який є предметом іпотеки за договором іпотеки від 20.03.2008, в межах процедури виконавчого провадження для задоволення вимог банку.
У вересні 2016 року відбулися електронні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель та споруд за адресою: Черкаська обл., Жашківський р-н, м. Жашків, вул.Перемоги, буд. 11, які оформлені протоколом № 195501, у зв`язку з чим відповідачем-1 складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 20.10.2016.
Листом від 21.10.2016 № 5893/3 державний виконавець повідомив організатора аукціону ДП "Сетам" про надходження коштів на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в сумі 1 233 318,97 грн, від переможця на електронних торгах за придбане майно.
В ході виконавчого провадження державному виконавцю стало відомо, що Київським апеляційним господарським судом постановою від 14.06.2016 у справі №910/29513/15 визнано недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008 №BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008, у зв`язку з чим він звернувся до звернувся до Господарського суду міста Києва та Жашківського районного суду Черкаської області з листами №5712 та №5713 відповідно, в яких просив роз`яснити: 1) чи вважається договір іпотеки чинним на даний час (у зв`язку з скасуванням основного зобов`язання); 2) чи має право державний виконавець скласти акт про реалізацію предмета іпотеки чи акт про проведені електронні торги; 3) яким чином розподілити кошти, що надійшли від реалізації заставного майна: на рахунок заставодержателя для забезпечення заставних вимог чи пропорційно на користь інших стягувачів по зведеному виконавчому провадженню.
26.11.2016 відповідач-1 отримав відповідь Жашківського районного суду Черкаської області за вих. № 1/294/2016/1-23/16, в якому зазначено, що враховуючи визнання Київським апеляційним господарським судом недійсним Генерального договору про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008 № BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008, відповідно в силу ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню.
Водночас постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі №910/29513/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
06.12.2016 державним виконавцем затверджено розпорядження № 23044764/3, яким грошові кошти у сумі 1 233 318,97 грн, що надійшли 06.10.2016 на рахунок з обліку депозитних сум від реалізації майна при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 23044764 про стягнення з ВАТ "Жашківське АТП 17141" на користь юридичних осіб та держави заборгованості на загальну суму 5 467 310,64 грн, перераховано на користь державних органів (інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні).
Згодом позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про перерахування коштів в розмірі 1 233 318,97 грн.
Відповідач-1 30.07.2018 надав відповідь позивачу за вих. № 2.1-33/9267 про результати розгляду заяви від 26.06.2018 щодо перерахування коштів, в якій повідомив, що на момент реалізації іпотечного майна постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/29513/15 визнано недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL 2920 з додатковими угодами № BL 2920/KL-1 від 20.03.2008 № BL3182/2920/K-1 від 08.04.2008 і як наслідок договір іпотеки, внаслідок чого грошові кошти отримані від реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд, що знаходяться за адресою: вул. Перемоги, буд. 11 м. Жашків, Черкаська обл., не були перераховані банку - іпотекодержателю.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було доведено неправомірність дій органу державної виконавчої служби, що полягали у неперерахуванні позивачу як іпотекодержателю коштів від реалізації іпотечного майна боржника у зведеному виконавчому провадженні, наявність шкоди в сумі неперерахованих коштів та наявність причинного зв`язку між неправомірними діями органу державної виконавчої служби та завданою позивачу шкодою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову АТ "Універсал Банк" у повному обсязі, апеляційний суд хоч і погодився із висновком місцевого суду, що на час здійснення розподілу коштів, отриманих за результатами реалізації іпотечного майна ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141", державний виконавець був зобов`язаний задовольнити в першу чергу вимоги, які забезпечені заставою, тобто вимоги позивача, однак зазначив, що позивачем не доведено неправомірності дій/бездіяльності відповідачів, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
В оскаржуваній постанові Північний апеляційний господарський суд послався на викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17, від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц правові позиції, відповідно до яких протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого внаслідок порушення належного йому майнового права та (або) ушкодженні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Натомість належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України і статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17.
В ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 1173 та ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу згідно зі статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність таких обов`язкових умов, як неправомірні дії (бездіяльність) органу або його посадової особи, шкода та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало зведене виконавче провадження № 34485575 про стягнення з боржника ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" на користь юридичних осіб та держави заборгованості на загальну сум 5 467 310,64 грн, в тому числі з виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10.06.2010 у справі №2-430/2010 про стягнення з ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості на в сумі 1 598 733,84 грн за кредитними зобов`язаннями, які були забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника - комплексом нежитлових будівель та споруд за адресою: Черкаська обл., м. Жашків, вул. Перемоги, буд. 11.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, чинній час продажу заставного майна) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Крім того, за змістом ч. 6 ст. 54 цього Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону (повернення авансового внеску сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; компенсація витрат державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми), після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
За результатами проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 34485575 у вересні 2016 року державним виконавцем було реалізовано вказане вище іпотечне майно боржника за ціною 1 233 318,97 грн.
Таким чином, коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна боржника, було недостатньо для задоволення всіх вимог стягувачів у зведеному виконавчому провадженні.
Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, чинній час продажу заставного майна) визначала черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів. Так, у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами та зобов`язання за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов`язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування); 6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги.
З наведеної норми вбачається, що позивач як іпотекодержатель мав переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації іпотечного майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №34485575.
При цьому на момент здійснення розподілу державним виконавцем стягнутої суми набула чинності нова редакція Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону від 02.06.2016), в п. 1 ч. 1 ст. 46 якого також було визначено, що у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, державний виконавець в порушення наведених вимог закону кошти від реалізації іпотечного майна перерахував не іпотекодержателю, а іншим стягувачам у зведеному виконавчому провадженні.
Колегія суддів відхиляє доводи відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області про правомірність дій державного виконавця в частині розподілу стягнутих коштів з огляду на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/29513/15, якою було недійсним укладений між АТ "Універсал Банк" та ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" Генеральний договір про надання кредитних послуг від 20.03.2008 № BL2920, і яка на момент здійснення розподілу стягнутих коштів була скасована судом касаційної інстанції, оскільки із наявних у матеріалах справи доказів, а також встановлених судами у даній справі обставин вбачається, що на виконанні у органу державної виконавчої служби перебувало рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10.06.2010 у справі № 2-430/2010 про стягнення з ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості за договором про надання кредитних послуг від 20.03.2008 №BL2920, яке було чинне та ніким не скасоване.
Між тим, визнання недійсним кредитного договору, на підставі якого стягнуто заборгованість за рішенням суду, може слугувати надалі підставою для звернення зацікавлених осіб до суду із заявами про перегляд такого рішення за нововиявленими обставинами, однак державний виконавець не має права самостійно надавати оцінку таким обставинам щодо чинності судового рішення.
Встановивши порушення вимог органу державної виконавчої служби під час розподілу стягнутих з боржника у зведеному виконавчому провадженні кошті, як місцевий господарський суд, так і апеляційний суд дійшли обґрунтованих висновків, що такі дії були неправомірними, однак апеляційної інстанції помилково виходив із необхідності окремого судового рішення чи відповідного рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при проведенні виконавчих дій як підстави для відшкодування шкоди, оскільки у цьому випадку протиправність дій (бездіяльності, рішень) органу державної влади доведена позивачем у загальному порядку.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з держави шкоди, завданої органом державної виконавчої служби, оскільки встановлені обставини у справі свідчать про неправомірність дій державного виконавця з виконання рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10.06.2010 у справі №2-430/2010 про стягнення з ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості та як наслідок - неотримання позивачем коштів в сумі 1 214 580,51 грн, які надійшли від реалізації іпотечного майна за вирахуванням витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано частково задоволено позов та стягнуто з ПАТ "Жашківське автотранспортне підприємство 17141" на користь АТ "Універсал Банк" 1 214 580,51 грн і відмовлено у задоволенні решти позовних вимог АТ "Універсал Банк".
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, предметом апеляційного перегляду було рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на зазначене рішення і за результатами перегляду якого, апеляційним судом прийнято постанову від 28.01.2021 у справі № 910/18018/19 .
Разом з тим, вступна та резолютивна частина оскаржуваної апеляційної постанови (скорочена) від 28.01.2021 у справі № 910/18018/19 та резолютивна частина повного тексту даної постанови містять ряд розбіжностей, а саме в п.п.1, 2 резолютивної частини повного тексту цієї постанови зазначено про те, що апеляційним судом за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 скасоване рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19, а у п.п.1,2 резолютивної частини скороченої постанови зазначено, що апеляційним судом за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19, тобто в порушення вимог ст. ст. 283, 240 ГПК України апеляційним судом допущена невідповідність між наявними у матеріалах справи вступною та резолютивною частинами ( скороченої) постанови від 28.01.2021 у справі № 910/18018/19 та повним текстом цієї постанови.
Також оскаржувана апеляційна постанова від 28.01.2021 у справі № 910/18018/19, а саме вступна та резолютивна її частина містить суперечливі висновки, оскільки суд апеляційної інстанції ( п. 2 резолютивної частини) прийняв судове рішення про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову в позові, але в той же час поновив дію скасованого рішення суду першої інстанції (п.6 резолютивної частини).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/18018/19 зазначе6ним вище вимогам закону не відповідає.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
На підставі наведеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 у справі № 910/18018/19 - залишенню в силі як таке, що прийняте судом відповідно до фактичних обставин та вимог процесуального права.
Керуючись ст. ст. 300, 301,312, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-