ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/27733/15
адміністративне провадження № К/9901/44499/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного підприємства "Юнітех Логістик" до Київської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року (прийняту в складі: головуючого судді Кузьменка В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Бєлової І.Л., Епель О.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. Приватне підприємство "Юнітех Логістик" (далі- позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі- відповідач, Київська міська митниця), Державної фіскальної служби України та просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2015 року №125110011/2015/010106/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 липня 2015 року №125110011/2015/00137.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач безпідставно прийнято рішення про корегування вартісних показників митної декларації та видачу картки відмови, оскільки надані документи до митного органу декларантом повністю підтверджують заявлені у митній декларації показники.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2015 року №125110011/2015/010106/1 та визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00137. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли висновку, що відповідач у справі прийняв рішення про корегування митної вартості та картки відмови за відсутністю обґрунтованих підстав уважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України.
5. Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, митний орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову, зазначаючи, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів діяв правомірно, оскільки документи, подані Підприємством М.С. при митному оформленні для підтвердження митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
8. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
10. Судами встановлено, що ПП "Юнітех Логістик" подало до Київської міської митниці вантажну митну декларацію від 14 липня 2015 року №125110011/2015/009609 з метою здійснення митного оформлення товару, - "автонавантажувач телескопічний з вилковим захватом, з дизельним двигуном, призначений для використання на нерівній місцевості, марки MANITOU, моделі МТ 1337 SL 4Х4, серійний номер 139854, рік випуску 1999, висотою підіймання 13 м, вантажопідйомністю 3700 кг, країна виробництва - Франція".
11. При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
12. Указані товари ввезено позивачем на підставі контракту від 23 червня 2015 року №23062015, укладеного між ПП "Юнітех Логістик" (покупець) та компанією SAS Bresse Mashinery (постачальник).
13. На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії наступних документів: контракту та додатків до нього; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 08 липня 2014 року №500/2012/0001189; міжнародну автомобільну накладну від 08 липня 2015 року (CMR) №090739; рахунок-фактуру (інвойс) від 30 червня 2015 року №FC0210; інвойс від 23 червня 2015 року №DС0275; декларацію про відповідність/супровідну документацію від 23 червня 2015 року №471; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 08 липня 2015 року №2730; митну декларацію про походження товару від 08 липня 2015 року №090739; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14 липня 2015 року №1/1-0-0-1/1.3/00/1/3/1.
14. Однак, на етапі перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару, посилаючись на те, що заявлений позивачем рівень митної вартості товару нижчий, ніж середній рівень митної вартості подібних за характеристиками товарів, які оформлюються іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 липня 2015 року №125110011/2015/010106/1.
15. У подальшому відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 липня 2015 року №125110011/2015/00137, згідно з яким митна вартість товарів була скоригована із застосуванням резервного (шостого) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну
16. Не погодившись з указаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення митного органу протиправними та необґрунтованими.
17. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
18. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
19. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
20. У частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
22. Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
23. За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
24. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
25. Відповідно до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
26. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
27. Приписами частини першої статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
28. Відповідно до частини другої та третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
29. Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
30. Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав уважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
31. Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
32. Отже, орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
33. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
34. При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
35. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
36. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
37. Суд звертає увагу на те, що, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
38. Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
39. Разом з цим, як установлено судами першої інстанції та апеляційної інстанції, позивач у якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
40. Стосовно посилань визначення митним органом резервного методу визначення митної вартості товару з використанням цінової інформації в ЄАІС (Єдина автоматизована інформаційна система) Держмитслужби, Суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, що узгоджується з висновками Верховного Суду України по справі №21-27а13, однак, у поданих декларантом для митного оформлення документах фактично не було розбіжностей, або ознак підробки, а також вони містили всі відомості, що підтверджували числові значення ціни, що підлягає сплаті за поставлений товар.
41. Також не береться до уваги посилання відповідача про ненадання позивачем документів, що містять інформацію про здійснення оплати товару, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подавались рахунок-фактура (інвойс) від 30 червня 2015 року №FC0210 та інвойс від 23 червня 2015 року №DС0275, які не містять розбіжності у визначенні розміру ціни товару.
42. Отже, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками витребування додаткових документів, позивачем подано звіт про експертну оцінку вартості поставленого товару.
43. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що з оскаржуваних рішень відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих ПП "Юнітех Логістік" документів.
44. Таким чином, висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості даних товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є безпідставними.
45. Отже, у відповідача необґрунтовано виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару з застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту, оскільки під час розгляду справи в суді не було встановлено розбіжностей у наданих декларантом документах.
46. Ураховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
47. Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
48. Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
49. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
50. Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд