ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа №240/1477/19
адміністративне провадження №К/9901/25469/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 (головуючий суддя: Сапальова Т.В, судді: Франовська К.С., Мацький Є.М.) у справі №240/1477/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги;
зобов`язати відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975) у розмірі 400 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності І групи, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 позов задоволено частково:
визнано протиправним і скасовано пункт 44 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26.10.2018 №104, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності І групи з 14.06.2018 внаслідок поранення, контузії, так, пов`язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов`язано відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням інвалідності І групи внаслідок поранення, контузії, так, пов`язаних із захистом Батьківщини, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме: 14.06.2018 відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до інформації, зазначеної у довідці №1128 від 16.07.2015, позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитериростичної операції с. Піски, с.Водяне, с. Опитне, с. Орловка, м. Авдіївка, м. Костянтинівка Донецької області в період з 01.12.2014 по 24.12.2014.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №206475 від 17.06.2015, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 17.05.2015, причиною інвалідності зазначено захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.
Згідно із інформацією, зазначеною у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №101159 від 20.07.2018, позивачу встановлено І групу "Б" інвалідності з 14.06.2018 довічно, причиною інвалідності зазначено захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця №1325 від 16.05.2018, поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1, так, пов`язані із захистом Батьківщини.
У зв`язку із встановленням І групи інвалідності, позивач у встановленому порядку звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду цього питання відповідач 26.10.2018 прийняв рішення, оформлене протоколом №104, де пунктом 44 відмовив ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що групу інвалідності позивачу змінено понад дворічний термін. Також в рішенні зазначено, що у зв`язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності йому була виплачена допомога в сумі 243 600 грн.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у зв`язку із встановленням йому вищої групи інвалідності останній набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Позивач стверджує, що на момент встановлення йому первинної групи інвалідності була відсутня будь-яка норма, яка обмежує дворічним строком право особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі підвищення групи інвалідності. На переконання позивача, обмеження права особи на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком звужує обсяг набутих ним прав.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство чинне на момент вирішення питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності. Зазначає, що обмеження дворічним строком, протягом якого відбувається зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності запроваджені ще з 01.01.2014. Позивачу первинно інвалідність (ІІ групу) встановлено з 17.05.2015, а І групу інвалідності встановлено з 14.06.2018. Оскільки з дня первинного встановлення позивачу інвалідності до дня встановлення І групи інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. За висновком суду першої інстанції, особа набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності незалежно від первинного чи повторного встановлення такої інвалідності. Суд першої інстанції констатував, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності з 01.01.2017; далі - Закон №1774-VIII) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Отже, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Суд зазначив, що аналогічний підхід щодо застосування наведених вище норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане із датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, до спірних правовідносин слід застосовувати положення законодавства, чинного на момент встановлення позивачу I групи інвалідності, тобто станом на 14.06.2018. Відповідно до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення абз. 2 частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ та абз.2 пункту 8 Порядку №975. При вирішенні справи суд апеляційної інстанції застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №332/1417/17.