ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа №2а-12469/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/47622/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Яворський І.О.) у справі №2а-12469/10/1370 (876/12089/17).
встановив:
Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 62296,00 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 позов задоволено.
При прийнятті зазначеного судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація транспортних засобів не скасована, відповідачем не заперечувався факт реєстрації транспортних засобів, а тому стягнення спірної суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є правомірним.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено з тих підстав, що державна реєстрація транспортного засобу не може бути здійснена без попередньої сплати податку з власників транспортних засобів, а отже, провівши реєстрацію транспортного засобу, посадові особи Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема, і сплати податку з власників транспортних засобів. Існування обставин, які б свідчили про ненадходження коштів в розмірі 62296,00 грн. до місцевого бюджету з вини відповідача, податковим органом не доведено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що державна реєстрація транспортного засобу не свідчить про виконання обов`язку щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а виконанням такого обов`язку є зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, згідно з додатком до листа Львівського відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області від 28.04.2010 9504/10/17-108/174 ОСОБА_1 01.09.2009 та 23.09.2009 здійснив першу реєстрацію транспортних засобів марки VOLKSWAGEN N$ (держаний номерний знак НОМЕР_1 ), 2001 року випуску, VOLKSWAGEN T4 (держаний номерний знак НОМЕР_2 ) 1999 року випуску та CITROEN JUMPY (держаний номерний знак НОМЕР_3 ) 2003 року випуску.
З розрахунку суми податку з власників транспортних засобів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, наданого ДПІ, убачається, що сума податку, яка підлягала сплаті, становить 62 296 грн.
Після отримання Державною податковою адміністрацією у Львівській області від ВРЕР листа № 9/2074 від 31.08.2010 з інформацією про фізичних осіб, за якими протягом 2008-2010 років здійснювалась перша реєстрація вантажних автомобілів в Україні та сплата податку по яких підлягає перевірці, контролюючим органом була проведена перевірка щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідно до листа ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 29691/9/19-023/1490 від 02.11.2010 встановлено, що кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів від ОСОБА_1 в сумі 62296,00 грн. до місцевого бюджету Залізничного району м. Львова не надходили.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону є об`єктами оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Частиною 4 статті 5 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фізичні особи - платники податку зобов`язані пред`являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно з частиною 6 статті 5 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.
Відповідно до абзацу 12 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 1388 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін`юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що: платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які вперше реєструються в Україні, є, зокрема, фізичні особи, які здійснюють першу їх реєстрацію; передумовою першої реєстрації транспортних засобів закон визначає пред`явлення особами, які здійснюють першу реєстрацію, органам, які здійснюють таку реєстрацію, заяви про реєстрацію транспортного засобу та платіжних документів про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки; у разі відсутності відомостей про сплату податків (зборів), передбачених законодавством перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним щорічним оглядом транспортних засобів, органи ДАІ відмовляють у реєстрації/перереєстрації транспортного засобу.
Таким чином, дотримання платником податку вимог Порядку № 1388 під час реєстрації/перереєстрації транспортного засобу виключає його відповідальність за відсутність сплати податку з власників транспортних засобів, оскільки проведення реєстрації /перереєстрації транспортних засобів підрозділами Державтоінспекції МВС без попередньої сплати податку не може бути здійснено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що оскільки сплата податку з власників транспортних засобів є обов`язковою умовою для реєстрації транспортного засобу, то за відсутності такої органи ДАІ відмовляють у реєстрації транспортного засобу, тоді як реєстрація транспортного засобу без сплати податку з власників транспортного засобу тягне за собою відповідальність не для відповідача, а для посадових осіб Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, які здійснили таку реєстрацію.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд