ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 819/1280/17
адміністративне провадження № К/9901/35705/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 (суддя - Данилевич Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Попко Я.С., Сеник Р.П.) у справі №819/1280/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 19.06.2017 №106774-13.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, комплекс приміщень свинарника, що належить позивачу на праві власності та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом розведення свиней, то відповідно до абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України такий комплекс не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Тернопільській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.09.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Тернопільській області зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки фізична особа - власник об`єктів нежитлової нерухомості, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм Податкового кодексу України.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податків, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку та здійснює господарську діяльність шляхом розведення свиней, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1.
Позивач є власником нежитлових приміщень - комплексу приміщень свинарника, що знаходиться по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 175 15744 від 28.01.2008.
Вказаний комплекс приміщень свинарника використовується позивачем у сільськогосподарській діяльності шляхом розведення свиней.
На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням державної фіскальної служби України у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 106774-13, згідно з яким нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 33212,56 грн.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом "ж" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності..
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Оскільки, комплекс приміщень свинарника, що знаходиться за адресою: вул. Транспортна бічна, буд. 5а, с. Чистилів, Тернопільський район, Тернопільська область належить позивачу на праві власності та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником шляхом розведення свиней, то відповідно до абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України вказаний комплекс не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Будь-яких доказів використання позивачем приміщень, розташованих на території, належній позивачу, для цілей не пов`язаних з роботою підприємства відповідачем не надано.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 №106774-13, а відтак про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд