Постанова суду № 480/1752/19 від 28.04.2021 про визнання протиправним та скасування припису

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 480/1752/19

адміністративне провадження № К/9901/22089/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - Інспекція) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 (прийняте судом у складі судді Соп`яненка О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 (ухвалену судом у складі: головуючого судді П`янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Чалого І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - ТОВ "Сумитеплоенерго") до Інспекції про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ТОВ "Сумитеплоенерго" звернулося до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис Інспекції № 75/02 від 04.03.2019 (далі - Спірний припис).

На обґрунтування позову посилається на те, що припис є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням порядку, встановленого чинними нормативно-правовими актами і підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2019 позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував пункт 1 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" розробити заходи по усуненню виявлених порушень та надати їх копії.

Визнав протиправним та скасував пункт 3 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" забезпечити достовірне складання статистичної звітності щодо обсягів розміщених на золошламонакопичувачів Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго" виробничо-технологічних відходів (золошлаки та шлам від знесолення води).

Визнав протиправним та скасував пункт 5 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" провести роботи стосовно ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих вод у водний об`єкт з перевищенням нормативів ГДС та налагодження функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ.

Визнав протиправним та скасував пункт 6 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" вирішити питання будівництва очисних споруд попередньої очистки поверхневих зливових та талих зворотних вод, які відводяться з території Сумської ТЕЦ.

Визнав протиправним та скасував пункт 9 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" відкоригувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в частині назви джерела утворення, номера джерела утворення та найменування заходів в розділі 4 "Заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин".

Визнав протиправним та скасував пункт 11 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Визнав протиправним та скасував пункт 12 Спірного припису, яким зобов`язано ТОВ "Сумитеплоенерго" надати інформацію про фактичні часи роботи котлів (годин) в наднормативному режимі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимоги в частині визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3, 5, 6, 9, 11, 12 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області № 75/02 від 04.03.2019, є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 серпня 2020 року Інспекція звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення у частині задоволення позовних вимог та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову. Підставами касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У скарзі (щодо пункту 1 Спірного припису) зазначає, що пункт "д" частини першої статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" дійсно не зобов`язує суб`єкта господарювання розробляти заходи по усуненню виявлених порушень, але вона дозволяє контролюючому органу одержувати безоплатно у встановленому порядку, необхідних для виконання покладених на нього завдань, інформації, документів і матеріалів, а припис є обов`язковим для виконання.

Щодо пункту 3 Спірного припису посилається на те, що в акті планової перевірки зафіксовано, що в журналі обліку відходів зазначено, що станом на 01.01.2018 на золошламонакопичувачу Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго" розміщено 57663,3 т виробничо-технологічних відходів, однак дана маса визначена без врахування руху відходів, а саме кількості відходів, які утворюються під час функціонування енергетичних станцій та установок. Суди помилково зазначили, що ані в акті перевірки, ані в ході розгляду справи відповідачем не повідомлено, у чому саме полягає недостовірність відомостей у статистичній звітності та не надано доказів.

Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що перевірка достовірності ведення статистичної звітності щодо обсягів розміщення виробничо-технологічних відходів і перевірка достовірності первинних і статистичних даних належить до повноважень органів державної статистики. Відповідно до статті 17 Закону України "Про відходи" встановлено обов`язок для позивача стосовно ведення достовірного та об`єктивного первинного обліку відходів. Пунктом 2 другого розділу Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області встановлено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та виділяються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів (абзац 5 частини 16).

Щодо пункту 5 Спірного припису скаржник зазначає, що ТОВ "Сумитеплоенерго" мало врегулювати взаємовідносини з іншими суб`єктами господарювання та Сумською міською радою стосовно здійснення скиду зливових вод в орендований скидовий колектор Сумської ТЕЦ за допомогою відповідних договорів.

Щодо пункту 6 Спірного припису скаржник зазначає, що суди виходили з того, що зазначена вимога об`єктивно не може бути виконана позивачем, оскільки можливість будівництва очисних споруд, як того вимагає відповідач, можлива лише за згоди власника майна. Виконання цього пункту неможливе лише за волевиявлення позивача. Але суд не взяв до уваги, що цим пунктом зобов`язано позивача вирішити питання будівництва очисних споруд, в не приймати рішення щодо будівництва нових об`єктів у складі Сумської ТЕЦ.

Щодо пункту 9 Спірного припису, суди помилково встановили, що відсутній правовий механізм коригування дозволу на викиди забруднюючих речовин в частині виправлення неправильно зазначених джерел утворення викидів. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлює правовий механізм, який дозволяє відкоригувати недоліки дозволу шляхом його переоформлення.

Що стосується пункту 11 Спірного припису, то скаржник не погоджується із висновком судів про те, що Закон України "Про оцінку впливу на довкілля" передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планової діяльності. Цим Законом передбачено, що для ведення запланованої чи здійснюваної діяльності потрібен висновок екологічної експертизи.

Щодо пункту 12 Спірного припису скаржник зазначає, що в ході перевірки відповідачем було надіслано запит про надання інформації про фактичний час роботи в наднормативному режимі котельного обладнання, така інформація надана не була. Тому вимога припису надати таку інформацію є правомірною.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2020 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За наслідками перевірки відповідачем 04.03.2019 винесено припис № 75/02 про усунення виявлених у ході перевірки порушень.

Так, у пункті 1 Спірного припису, з посиланням на статтю 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", вимагається розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати до Інспекції.

Пунктом 2 Спірного припису відповідач вимагає від позивача отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами у місячний термін з моменту затвердження порядку.

Пунктом 3 Спірного припису відповідач, з посиланням на статтю 17 Закону України "Про відходи", вимагає забезпечити достовірне складання статистичної звітності щодо обсягів розміщення відходів.

У пункті 4 Спірного припису відповідач вимагає ліквідувати та не допускати розміщення промислових відходів, а також використаних пластикових пляшок у невстановлених місцях.

У пункті 5 Спірного припису відповідач вимагає провести роботи стосовно ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих зворотних вод у водний об`єкт з перевищенням нормативів ГДС та налагодження функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ.

Пунктом 6 Спірного припису відповідач вимагає вирішити у строк до 01.07.2019 питання про будівництво очисних споруд попередньої очистки поверхневих зливових та талих зворотних вод.

У пункті 7 Спірного припису відповідач вимагає у строк до 01.04.2019 усунути перевищення затверджених технологічних нормативів викиду на котельному обладнанні. Забезпечити проведення повторних інструментально-лабораторних вимірювань у присутності державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища.

Пунктом 8 Спірного припису відповідач вимагає у строк до 01.06.2019 провести заходи щодо скорочення викидів на джерелі утворення № 15 з метою підвищення ефективності вловлювання твердих частинок до нормативного значення.

У пункті 9 Спірного припису відповідач вимагає у строк до 01.07.2019 відкоригувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в частині назви джерела утворення, номера джерела утворення та найменування заходів у розділі 4 дозволу.

Пунктом 10 Спірного припису відповідач вимагає провести інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від золовідвалу, що надходять у атмосферне повітря під час зберігання відходів у твердому стані, а також під час проведення робіт з навантаження золошлакових відходів в автотранспорт. У разі необхідності, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

У пункті 11 Спірного припису відповідач вимагає у строк до 01.08.2019 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Пунктом 12 Спірного припису відповідач вимагає надати інформацію про фактичний час роботи в наднормовому режимі котлів.

Не погоджуючись з вимогами Спірного припису позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закону № 877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до статті 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

- пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

- рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання;

- гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання;

- об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв;

- здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;

- відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

- неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання;

- невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

- відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання;

- дотримання умов міжнародних договорів України;

- незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян;

- наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади.

- презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю);

- орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;

- недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій;

- здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 4 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, наведені правові норми свідчать про те, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб`єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Таким чином, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.

У свою чергу, як правильно зазначили суди, відповідачем у пунктах 1, 12 Спірного припису такі вимоги закону не дотримано.

Зазначена відповідачем норма містить перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Серед іншого, у пункті "д" передбачено право одержувати безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.

Суди встановили, що ні в акті перевірки, ні в приписі контролюючим органом не зазначено, на усунення яких саме порушень направлена така вимога.

До того ж, відповідач вимагає не надати існуючу інформацію чи документ, а створити такий на його вимогу.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що пункт "д" частини першої статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на який посилається відповідач, не надає повноважень органу державного нагляду (контролю) зобов`язувати суб`єкта господарювання розробляти заходи по усуненню виявлених порушень та надавати їх копію.

Вказана норма також не надає повноважень відповідачу встановлювати будь-які строки для розроблення заходів та надання їх копії.

У пункті 12 Спірного припису відповідач вимагає надати інформацію про фактичні часи роботи в наднормовому режимі котлів.

При цьому, відповідач посилається на статтю 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", якою визначено обов`язки суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі, і обов`язок надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

У даному випадку, відповідачем також не зазначено, на усунення яких саме порушень заявлено таку вимогу.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із зауваженням судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, включаючи до припису вимоги про надання документів та інформації, виходить з хибного тлумачення закону, оскільки єдиним призначенням припису, як розпорядчого документу, є вимога про усунення виявлених порушень законодавства.

Жодні інші вимоги до припису включатися не можуть, а включення таких вимог до припису не є способом усунення порушень та суперечить тій меті, яку мав би переслідувати припис.

Відповідач зазначає про те, що позивач не виконав законної вимоги контролюючого органу, а саме, не надав інформації про фактичні часи роботи в наднормативному режимі котельного обладнання, а тому, на думку відповідача, на виконання зазначеного порушення був виданий відповідний пункт припису.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач мав право, визначене статтею 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ознайомитись з інформацією про фактичні часи роботи котлів під час здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) позивача в 2019 році.

Проте суди встановили, що доказів того, що відповідач скористався таким правом та витребовував інформацію про фактичні часи роботи в наднормативному режимі котельного обладнання під час перевірки, як і доказів перешкоджання відповідачу в ознайомленні із зазначеною інформацією, матеріали справи не містять.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність законних підстав для винесення пунктів 1, 12 Спірного припису, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про їх протиправність та скасування.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Так, відповідно до акта перевірки відповідачем досліджено журнал обліку відходів та встановлено, що станом на 01.01.2018 у золошлаконакопичувачі зберігаються відходи в кількості 57663,3 т, але не враховано рух відходів та фактичне розміщення 59399,1 т.

В акті перевірки також зазначено, що в статистичній звітності № 1 "відходи за 2017 рік" відображено недостовірні відомості.

При цьому, як встановили суди, ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не повідомлено, у чому саме полягає недостовірність відомостей у статистичній звітності та не надано ніяких доказів цього.

Крім того, суди слушно зауважили, що відповідно до пункту 7 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 №2034, на який посилається відповідач у пункті 3 Спірного припису, органи державної статистики в установленому порядку проводять статистичні спостереження за утворенням відходів і здійсненням операцій поводження з ними, а також забезпечують контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності та інформаційно-довідкового обслуговування користувачів.

Отже, вказаний нормативно-правовий акт передбачає, що забезпечення контролю за достовірністю ведення державної статистичної звітності щодо обсягів розміщення відходів на золошламонакопичувачу ТОВ "Сумитеплоенерго" належить до повноважень органів державної статистики, а не відповідача.

Такий висновок узгоджується і з нормами Положення про Державну службу статистики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 №481, відповідно до підпункту 6 пункту 6 якого Держстат для виконання покладених на нього завдань має право вивчати стан первинного обліку та статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних і статистичних даних, поданих респондентами.

Стаття 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", на яку посилається відповідач, надає повноваження відповідачу організовувати і здійснювати у межах компетенції державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства в частині поводження з відходами, але не забезпечення контролю за достовірністю ведення державної статистичної звітності, що належить до повноважень органів державної статистики.

Абзацом шостим підпункту 16 пункту 2 розділу ІІ "Функції Інспекції" Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області зазначено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням <…> підприємствами, <…> вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів.

Отже, Інспекція здійснює нагляд (контроль) щодо ведення первинного обліку та подання відповідної статистичної звітності, тоді як контроль за достовірністю ведення державної статистичної звітності належить до повноважень органів державної статистики.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність законних підстав для винесення пункту 3 Спірного припису, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про його протиправність та скасування.

Так, суди встановили, що відповідачем в акті перевірки зазначено про те, що поверхневі зливові та талі стічні води відводяться з території Сумської ТЕЦ в р. Псел. В ході перевірки відібрані проби зворотних вод, які відводяться з території Сумської ТЕЦ.

За результатами проведених вимірювань встановлено перевищення нормативів ГДС по завислим речовинам ХСК, БСК5, що є порушенням статей 44, 70, 95 Водного кодексу України (далі - ВК).

Наведений в акті висновок зроблений відповідачем на підставі протоколу № 01-02-19 вимірювань показників складу та властивостей вод від 18.02.2019, складеного відповідно до акта відбору проб вод від 13.02.2019 №01-02-19.

Так, в протоколі № 01-02-19 зазначено, що відповідачем проведено вимірювання показників складу та властивостей зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго" з водного об`єкту - річки Псел.

Як вбачається з розділу 5 протоколу "Результати вимірювань", відповідачем здійснювався відбір проб води в трьох місцях:

1) р. Псел вище скиду зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго": показник завислих речовин у відібраній пробі становив 6,0 мг/дм3, показник ХСК (хімічного споживання кисню) в пробі становив 17,9 мгО/дм3, показник БСК5 (біохімічного споживання кисню) в пробі становив 3,0 мгО/дм3;

2) скид зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго" (в р. Псел): показник завислих речовин в відібраній пробі становив 32,0 мг/дм3, показник ХСК (хімічного споживання кисню) в пробі становив 51,1 мгО/дм3, показник БСК5 (біохімічного споживання кисню) в пробі становив 8,6 мгО/дм3;

3) р. Псел нижче скиду зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго": показник завислих речовин в відібраній пробі становив 6,75 мг/дм3, показник ХСК (хімічного споживання кисню) в пробі становив 20,7 мгО/дм3, показник БСК5 (біохімічного споживання кисню) в пробі становив 3,2 мгО/дм3.

У зв`язку з перевищенням показників завислих речовин, ХСК та БСК5 в пробах скидів зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго", зафіксованих протоколом №01-02-19 вимірювань показників складу та властивостей вод від 18.02.2019 (п.2 розділу 5 Протоколу), відповідач кваліфікував цю обставину як порушення, допущене позивачем, і вніс в пункт 5 Спірного припису.

Разом із тим, як правильно зазначили суди, статті 50 та 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" містять загальні норми щодо екологічної безпеки навколишнього природного середовища.

Так, згідно з частиною першою статті 51 Закону в процесі експлуатації підприємств забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Стаття 44 ВК, на норми якої посилається відповідач в пункті 5 Спірного припису, визначає обов`язки водокористувачів, серед яких (пункт 3 частини першої статті 44 ВК) дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин за встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Згідно з частиною першою статті 70 ВК скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно з частиною першою статті 38 ВК нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води.

Відповідно до пункту 15 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 №465 (далі - Правила), скидання зворотних вод у водні об`єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування.

На виконання пункту 15 Правил, 03.10.2017 позивачем отримано від сектору у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України дозвіл на спеціальне водокористування №28/СМ/49у-17 на строк з 03.10.2017 до 03.10.2023.

Відповідно до вказаного дозволу позивачу надано право відведення (дощових та талих) стічних вод до р. Псел і встановлено ліміти скидання забруднюючих речових в цих водах.

При цьому, дозволом визначено позивачу місце скиду забруднюючих речовин водами у поверхневий водний об`єкт (окремо для кожного випуску), а саме - випуск №1 у р. Псел.

На виконання вимог частини першої статті 70 ВК, Науковим центром прикладених екологічних досліджень Сумського державного університету Міністерства освіти і науки України затверджено для ТОВ "Сумитеплоенерго" в 2017 році нормативи гранично допустимого скиду (далі - Нормативи ГДС) речовин у водний об`єкт (до р. Псел) зі зворотними (стічними зливовими) водами з дощової каналізації проммайданчика ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго".

Як убачається з пункту 2 розділу 5 Протоколу №01-02-19 вимірювань показників складу та властивостей вод від 18.02.2019, перевищення нормативів гранично допустимих скидів речовин виявлено відповідачем в пробах №2, взятих в місці скиду зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відповідно до пункту 1.1. Нормативів ГДС речовин у водний об`єкт (до р. Псел) зі зворотними (стічними зливовими) водами з дощової каналізації проммайданчика ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго" мережа дощової каналізації, яка складається із трубопроводів, зливоприймачів та колодязів на території підприємства (ТОВ "Сумитеплоенерго"), має два виводи з території проммайданчика та під`єднана до колектору, який відводить стічні води до водного об`єкта (р. Псел).

Місце скиду зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго" позначено на рисунку 1.1. Нормативів ГДС місце виводу (скиду) зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго" в р. Псел як "Випуск".

З викладеного вбачається, що місце скиду зворотних вод ТОВ "Сумитеплоенерго", в якому відповідачем виявлені перевищення нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, знаходиться за межами території Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго".

Разом з цим, в розділі 1 Нормативів ГДС зазначено, що до каналізаційного колектору за межами території Сумської ТЕЦ під`єднані мережі зливової каналізації:

- з прилеглої території міста (автодоріг - вул. 2-га Залізнична, провулок до вул. Чехова, 9а);

- з території промислового майданчика АТ "Сумський завод "Насосенергомаш", що знаходиться по вул. 2-га Залізнична, 2;

- з території взуттєвої фабрики ТОВ "Преміум Стар", що знаходиться по вул. Чехова, 9а.

У колекторі дощові стоки проммайданчику Сумської ТЕЦ змішуються з дощовими стоками з міської території та з проммайданчиків інших прилеглих підприємств і разом скидаються в р. Псел через організований випуск по вул. Чехова.

Пунктом 3.1. Нормативів ГДС встановлено, що розрахунок величин ГДС речовин організованого стоку дощових і талих вод з території промислового майданчику виконується з урахуванням наступних факторів:

- організовані дощові стоки відводяться з території промислового майданчику до колектору, де вони змішуються з дощовими стоками з міської території та з проммайданчиків інших прилеглих підприємств і разом скидаються в р. Псел;

- кількісні і якісні параметри стоків в місцях їх випусків в р. Псел знаходяться поза межами управління підприємства. Достовірна інформація про ці параметри відсутня. Лабораторний контроль якості стоків проводиться на кожному виводі з території промислового майданчику.

Згідно з пунктом 3.3. Нормативів ГДС у зв`язку з тим, що для розробки даного проекту нормативів ГДС не застосовувався басейновий принцип встановлення ГДС речовин, а стоки проммайданчику виводяться в колектор, де змішуються із дощовими та талими водами території міста та інших підприємств, норми якості води мають дотримуватись безпосередньо в виводах стічних вод з промислового майданчику.

Відповідно до п.6.1. ДСТУ 3013-95 Гідросфера Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з території міст і промислових підприємств, місця відбирання стічних вод у дощовій чи промислово-дощовій мережі вибирають, виходячи з умов відбирання проб із загального колектору (нижче останнього бокового підключення), а також на окремих ділянках для контролю відведення промислових стічних вод або виявлення впливу окремих джерел на склад стічних вод.

Таким чином, протокол №01-02-19 вимірювань показників складу та властивостей вод від 18.02.2019, яким відповідач встановив факт перевищення нормативів скидів забруднюючих речовин позивачем, є неналежним доказом, оскільки відповідачем, в порушення п.6.1. ДСТУ 3013-95, п.1.1., п.3.1, п.3.3. Нормативів ГДС, не відібрано проби води на виводі з території Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відібрані відповідачем проби стоків води, показники яких наведені в пункті 2 розділу 5 Протоколу №01-02-19, не є стоками ТОВ "Сумитеплоенерго", а є змішаними стоками води з прилеглої території міста, з території промислового майданчика АТ "Сумський завод "Насосенергомаш", з території взуттєвої фабрики ТОВ "Преміум Стар".

При цьому, відповідачем не відбирались проби стоків води на виводах з вищеперелічених суб`єктів господарювання та прилеглої території міста.

Також, дозволом на спеціальне водокористування від 03.10.2017 позивачу доведено перелік природоохоронних заходів, серед яких пунктом 1 встановлено вимогу дотримуватись розроблених Нормативів ГДС, не менше ніж один раз на квартал здійснювати вимірювання показників якості стічних вод.

На виконання пункту 1 розділу "Відомості про природоохоронні заходи" вказаного дозволу, пункту 3 частини першої статті 44 ВК, позивачем організовано здійснення систематичних заходів щодо вимірювання показників якості стічних вод, які скидаються в р. Псел з Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго".

Згідно з протоколами дослідження проби поверхневих (ставкових) та стічних вод №28/02-1 від 28.02.2018, №19/04-1 від 19.04.2018, №27/07-1 від 27.07.2018, №22/11-1 від 22.11.2018, складеними Регіональним центром "Екомедхім" Сумського державного університету, за результатами проведених досліджень проб поверхневих та стічних вод ТОВ "Сумитеплоенерго" за адресою: м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, р. Псел до скиду, скид води в р. Псел, р. Псел нижче скиду, показники фактичної концентрації завислих речовин, біохімічного споживання кисню, хімічного споживання кисню не перевищують лімітів, встановлених дозволом на спеціальне водокористування.

Разом з цим, згідно з протоколом №179 дослідження проби поверхневих, підземних та стічних вод від 01.10.2018, складеного Лабораторією моніторингу вод та ґрунтів Регіонального офісу водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, проведено відбір проб в скидах дощових та талих вод АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" (мережі зливової каналізації АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" під`єднані до каналізаційного колектору за межами території Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго").

За результатами вимірювань виявлено перевищення лімітів забруднюючих речовин в скидах води АТ "Сумський завод "Насосенергомаш".

З приводу цього, позивачем надано копії листів, з якими він звертався до АТ "Сумський завод "Насосенергомаш", вимагаючи вжиття заходів для усунення перевищення ГДК у стічних водах, які скидаються до каналізації позивача.

Відповідач посилається на те, що ТОВ "Сумитеплоенерго", як орендар і користувач майна, несе відповідальність за його збереження і експлуатацію, а також за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації майна, а саме за скид забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановлених нормативів ГДС незалежно від того, чи скид здійснювався тільки з території Сумської ТЕЦ, а і у випадку, якщо скид здійснювався разом з стічними водами Сумської ТЕЦ і стічних вод інших суб`єктів господарювання та міської території.

Колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано не прийняла до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки позивач не відповідає за діяння інших осіб, які здійснюють скиди талих і стічних вод в р. Псел, і не зобов`язаний контролювати дотримання нормативів ГДС забруднюючих речовин такими суб`єктами.

Натомість, такий обов`язок покладено на відповідача підпунктом "в" підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, згідно з яким Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Безпідставними, є і посилання відповідача на те, що позивач мав врегулювати взаємовідносини з іншими суб`єктами господарювання та Сумською міською радою стосовно здійснення скиду зливових вод в орендований скидовий колектор Сумської ТЕЦ за допомогою відповідних договорів, оскільки відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 29, підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 31, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розпорядження комунальною власністю належить до повноважень власника - органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не доведено вчинення порушення саме позивачем, та правомірність вимоги у пункті 5 Спірного припису щодо ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих зворотних вод у водний об`єкт з перевищенням Нормативів ГДС.

Вимога пункту 5 Спірного припису в частині налагодження функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ є також незаконною та безпідставною, оскільки відповідачем не виявлено і не доведено фактів неналежного функціонування чи не функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ.

У пункті 6 Спірного припису відповідач вимагає вирішити в строк до 01.07.2019 питання про будівництво очисних споруд попередньої очистки поверхневих зливових та талих зворотних вод.

Суди встановили, що цілісний майновий комплекс Сумської ТЕЦ перебуває у комунальній власності, позивачем використовується на умовах оренди.

Відповідно до умов договору оренди та додаткової угоди до нього, одночасно обов`язком і правом позивача, як орендаря, є можливість здійснення будівництва (реконструкції), поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, лише при наявності письмової згоди орендодавця, за умови обґрунтування необхідності проведення цих робіт.

Тобто, можливість будівництва очисних споруд, як того вимагає відповідач, можлива лише за згоди власника майна.

Виконання пункту 6 Спірного припису неможливе лише за волевиявлення позивача, отже зазначена вимога об`єктивно не може бути виконана позивачем.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіння, користування, розпорядження своїм майном.

Згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини першої статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, віднесені до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до підпункту 1 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада та її виконавчий комітет приймають акти у формі рішень на сесії ради та засіданнях виконавчого комітету.

Отже, викладена в пункті 6 Спірного припису вимога відповідача об`єктивно не може бути виконана, оскільки на позивача покладено обов`язок (вирішення питання будівництва очисних споруд на об`єкті комунальне власності), виконання якого належить до повноважень та компетенції органу місцевого самоврядування.

Позивач не має права самовільно розпоряджатись комунальною власністю, в тому числі приймати рішення щодо будівництва очисних споруд на земельній ділянці комунальної власності.

Окрім того, суди правильно зазначили, що виконання пункту 6 Спірного припису неможливе у встановлені відповідачем строки, оскільки крім отримання згоди власника на такі роботи, необхідна підготовка погодження, проведення експертизи проектної документації, що вимагає більшої кількості часу, ніж встановлена відповідачем.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560, тільки строк проведення експертизи проекту будівництва очисних споруд становить 90 календарних днів.

Також, замовник будівництва повинен розробити сам проект, а також розробити та погодити техніко-економічне обґрунтування реконструкції та технічного переоснащення Сумської ТЕЦ відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність законних підстав для винесення пункту 6 Спірного припису, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про його протиправність та скасування.

Доводи відповідача про те, що законом не заборонено при зверненні суб`єкта господарювання до контролюючого органу, який видав припис, продовжити строк виконання даної вимоги, як правильно зазначили суди, не спростовують безпідставність вимоги пункту 6 Спірного припису, оскільки Сумська ТЕЦ є комунальною власністю територіальної громади м. Суми, від імені якої права управління і розпорядження реалізує Сумська міська рада. Позивач не має права самостійно приймати рішення не тільки щодо будівництва нових об`єктів у складі Сумської ТЕЦ, а навіть щодо проведення капітальних чи поточних ремонтів орендованого майна. Такі повноваження належать власнику.

Так, відповідно до акта перевірки відповідачем встановлено, що у дозволі на викиди забруднюючих речовин маються невідповідності між найменуванням джерела утворення, номером джерела та найменуванням заходу. Тобто, допущена помилка при виготовленні дозволу.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

На виконання статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ТОВ "Сумитеплоенерго" отримано від Міністерства екології та природних ресурсів України дозвіл №5910136600-87 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 03.02.2017.

Термін дії Дозволу 7 років, з 03.02.2017 по 03.02.2024.

Тобто, позивачем повністю виконано вимоги статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" - на момент проведення перевірки позивач мав діючий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Вимога відповідача щодо "відкорегування дозволу" є незаконною з тих підстав, що ні стаття 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ні Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, не передбачають процедури чи можливості "відкорегування" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Окрім того, відповідний дозвіл видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - Міністерством екології та природних ресурсів України.

Суди слушно зазначили, що позивач не має права на вимогу відповідача самостійно "відкореговувати" дозвіл, повноваження щодо видачі якого і внесення до нього змін належать Міністерству екології та природних ресурсів.

Відповідач вказує на передбачену законом можливість переоформлення дозволу.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач безпідставно ототожнює переоформлення дозволу зі своєю вимогою про його коригування.

Так, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання має право на переоформлення документів дозвільного характеру, а згідно з частиною восьмою статті 41 зазначеного Закону, підстави для переоформлення документа дозвільного характеру встановлюються законом.

Наведені відповідачем у акті перевірки обставини діючими нормативними актами до підстав переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не віднесено.

Окрім того, оскільки припис є вимогою про усунення порушення, то внесення невірних даних в дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 03.02.2017 безпідставно кваліфіковано відповідачем як порушення, допущене позивачем. Невірні дані в Дозвіл внесені Міністерством екології та природних ресурсів України, а не позивачем.

Отже, в діях позивача відсутнє порушення, про яке зазначено в пункті 9 Спірного припису.

Таким чином, вимоги пункту 9 Спірного припису не направлені на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, що суперечить меті з якою видається припис, тому суди дійшли правомірного висновку про його протиправність та скасування.

У пункті 11 Спірного припису відповідач вимагає в строк до 01.08.2019 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті.

Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження).

Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 зазначеного Закону, планована діяльність - це планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, наведений Закон, як правильно зазначили суди, передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планової діяльності. Закон не передбачає обов`язку проведення оцінки впливу для діючих підприємств.

На користь зазначеної позиції, як доречно зазначили суди, можуть також свідчити норми частини першої статті 5 та частини першої статті 11 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідно до яких суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб`єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

З наведених норм вбачається, що оцінка впливу передує початку планової діяльності.

У свою чергу, доказів планування або проведення позивачем робіт, які відповідають змісту поняття планової діяльності, що вживається у Законі України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідачем на надано.

Обґрунтовуючи законність пункту 11 Спірного припису щодо отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, відповідач посилається на Закон України "Про екологічну експертизу".

Зазначене посилання є необґрунтованим, оскільки Закон України "Про екологічну експертизу" втратив чинність 23.05.2017 на підставі Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність законних підстав для винесення пункту 11 Спірного припису, а тому суди дійшли правомірного висновку про його протиправність та скасування.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність пунктів 1, 3, 5, 6, 9, 11, 12 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області № 75/02 від 04.03.2019, що оскаржуються, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування вказаних пунктів Спірного припису.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами, та доказів у справі, та не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

................

Перейти до повного тексту