ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/21866/15
адміністративне провадження № К/9901/31345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/21866/15
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Айс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Арсірій Р. О.) від 18 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Ісаєнко Ю. А., Губська Л. В., Федотов І. В.) від 27 лютого 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан-Айс" (далі - ТОВ "Сан-Айс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року № 0000532205 та № 0000542205.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ "Сан-Айс" не порушувало вимог податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки. У свою чергу господарські операції ТОВ "Сан-Айс" з ТОВ "Еколенд" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування витрат підприємства по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2015 року № 0000532205 та № 0000542205.
Судові витрати в сумі 12 420,09 грн присуджено на користь ТОВ "Сан-Айс" за рахунок Державного бюджету України.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 березня 2017 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Сан-Айс" в задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання заперечень. Витребувані матеріали справи.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 01 березня 2018 року касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року матеріали вказаної касаційної скарги прийнято до провадження. Витребувані матеріали справи.
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2311/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
14. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сан-Айс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Еколенд" за березень та травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 10 березня 2015 року № 181/26-57-22-04-10/33306518.
16. Перевіркою встановлені порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 201.1 пункту 201.2 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на 152 863 грн; пункту 139.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 478 969 грн.
17. В обґрунтування заниження грошових зобов`язань контролюючий орган посилається на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Еколенд", оскільки отримання позивачем товарів не підтверджується по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ "Еколенд". В акті перевірки зазначено, що контрагент позивача проводив маніпулювання податковою звітністю в березні 2014 року та здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. До такого висновку посадова особа контролюючого органу дійшла за наслідками розгляду наданих до перевірки документів та бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких ТОВ "Еколенд" реалізував позивачу товар - вентилятори, блоки кондиціонера, клапани повітря, з кодом УКТЗЕД, в той час у ТОВ "Еколенд" у 2014 році відсутні імпортні операції; також було встановлено, що ТОВ "Еколенд" у звітному періоді придбав реалізований позивачу товар у ТОВ "Евро-Тренд", яке у 2014 році не здійснювало імпорт товару.
При цьому, під час проведення перевірки посадовою особою відповідача було враховано акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 21 листопада 2014 року № 534/26-57-22-06-10/33306518 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сан-Айс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Еколенд" за травень 2014 року та ТОВ "Дім Клімату", яким були встановлені аналогічні порушення за травень 2014 року по господарським операціям з ТОВ "Еколенд".
18. На підставі висновків акту від 10 березня 2015 року, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2015 року:
- № 0000532205, яким порушення позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 229295 грн;
- № 0000542205, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 598711 грн.
19. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у місті Києві та до Державної фіскальної служби України, проте рішеннями останніх від 24 червня 2015 року № 9948/10/26-15-10-05-35 та від 28 серпня 2015 року №18353/6/99-99-10-01-04-25 скарги залишені без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
20. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем не доведено, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом-постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
22. Водночас досліджені та оцінені судами первинні документи, надані позивачем, по взаємовідносинам з ТОВ "Еколенд" (договір, видаткова накладна, податкова наклада, картка рахунку 631, обороти рахунку 631, книга реєстрації довіреностей, податкова звітність за 2014 рік, платіжне доручення, виписки з банку по рахунку), свідчать, що вони складені належним чином та містять всі обов`язкові реквізити, отже такі документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій.
Крім того, на підтвердження реальності здійснення операцій купівлі-продажу з контрагентом, позивачем надані суду копії первинних документів по реалізації придбаного у контрагента товару.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
24. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення у правильності складання, заповнення документів по взаємовідносинам з ТОВ "Еколенд", наданих позивачем до перевірки, а також недостовірність вказаної в них інформації. Надані до перевірки документи не можуть за змістом пункту 44.1 статі 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача, як платника податків.
25. Однак, на думку відповідача, вказані обставини належним чином не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
29. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
30. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
31. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
32. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
33. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
34. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
35. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
36. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).
37. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
39. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
40. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 січня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Еколенд" (постачальник) укладений договір № ЕЛ-8, згідно якого останній зобов`язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця окремими партіями обладнання для систем вентиляції і кондиціювання повітря та сантехнічне обладнання, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати товар за ціною, в асортименті та у кількості, що погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору, та накладних постачальника, оформлених на підставі довіреностей покупця на отримання ТМЦ.
42. На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткова накладна від 24 березня 2014 № ЕЛ140324/23, згідно якої зі сторони позивача товар прийняв завідуючий складом ОСОБА_2 за довіреністю від 24 березня 2014 року № 27; податкова накладна від 24 березня 2014 року № 37 на загальну суму 917 177,04 грн, у тому числі ПДВ 152 862,84 грн.
43. Згідно витягу з книги реєстрації довіреностей за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2015 року, ОСОБА_2 було видано довіреність від 24 березня 2014 року № 27 на отримання від ТОВ "Еколенд" ТМЦ на підставі договору від 10 січня 2011 року № ЕЛ-8, про що свідчить також підпис особи, що отримала довіреність.
44. На підтвердження руху активів за укладеним договором з ТОВ "Еколенд" позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
45. На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані договори, рахунки - фактури, видаткові накладні, довіреності, картки рахунку 361, згідно яких товар, що був приданий у ТОВ "Еколенд" був проданий покупцям ПП "ГалантАвто", ПП "М-Інфо", ПП "Фірма "Промавтоматика БС", ТОВ "Стерлінг Капітал Системс", ПП "Реал - Сервіс", ПП "Холод-ОК", ТОВ "Кондиціонер", ТОВ "Комфортний дім", ФО-П ОСОБА_3, ТОВ "Системейр", ПП "ОСВ Технологія", ТОВ "МКМ Сервіс ЛТД", ТОВ "Автомеханіка", ТОВ "Клондайк Інжиніринг", ФО-П ОСОБА_4, ТОВ "Систем-Груп", ТОВ "Тахосервіс", ТОВ "Укрпромвентиляція", ПП "Ейр Інжиніринг", ТОВ "Гратас", ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ", ТОВ "Фірма "Рем", ТОВ "Астер-М", ТОВ "ПК-Енергомонтажсервіс", ТОВ "Іглу", ПП "НВПП "Енергія - Сервіс", ПП "Євроклімат", ПП "Профик - ЮГ", ФО-П ОСОБА_5, ПП "ВКФ "Електро - Альтернатива", ТОВ "Олвіа", ТОВ "Маг-ЛТД", ТОВ "Інвойс Азов", ТОВ "Будівельна компанія "Екоресурси", ТОВ "НВП "Гранд Холдинг", ТОВ "Точка Комфорта", та іншим.
46. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "Сан-Айс", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Еколенд", обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів дійсно мав місце.
47. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
48. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
49. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
50. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
51. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
52. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
53. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ "Сан-Айс" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з названим підприємством.
54. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2015 року № 0000532205 та № 0000542205 є протиправними та підлягають скасуванню.
55. Всі інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.
56. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд