ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004239
адміністративне провадження № К/9901/33660/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Гордійчука Ю.В.,
представника відповідача Кельбас Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУДСЕРВІС" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (судді: Бруновська Н.В., Макарик В.Я.,
Улицький В.З.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУДСЕРВІС" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "УКРБУДСЕРВІС" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "УКРБУДСЕРВІС", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2019 №№0010921406, 0010931406 та 0010941406.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року позов було задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмолено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.
Підставою до касаційного оскарження позивач вказує застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 12.06.2018 по справі №826/11879/13-а, від 25.05.2018 по справі №2а-102/09/0770, від 12.06.2018 по справі №826/1155/17-а, від 18.05.2018 по справі №П/811/1508/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ "Комвестбуд", ТОВ "Мастіг" та ТОВ "Талігр" діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій. В контексті наведеного також зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Також зазначає, що витрати за спірними господарськими операціями податковим органом не заперечуються, однак суми доходів за такими операціями ставляться під сумнів, що фактично має наслідком їх подвійне оподаткування.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укрбудсервіс" за взаємовідносинами із ТОВ "Комвестбуд" за період серпень, жовтень, грудень 2018 року; ТОВ "Мастіг" - за період грудень 2018 року; ТОВ "Талігр" - за період грудень 2018 року; та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, - за результатами якої складено Акт від 25.06.2019 № 940/14.6/40433945.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1 п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті встановлено заниження ПДВ на загальну суму 1008161,10 грн, (в тому числі серпень 2018 - 110407,38грн, грудень 2018 - 897753,72 грн) та завищення задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації за грудень 2018) на суму 210 367,00 грн.; п.44.1 ст. 44., п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1 096 675,30 грн. за 2018рік.
24 липня 2019 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0010921406 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму - 1370844,10 грн (в тому числі за основним платежем - 1096675,30 грн, та штрафними санкціями - 274 1 68,80 грн);
- №0010931406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1260201,40 грн (в тому числі за основним платежем - 1008161,10 грн та 252040,30 грн - штрафних (фінансових санкцій);
- №0010941406 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2018 на 210 367,00 грн.
Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дані, відображені в акті перевірки, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, надані позивачем документи первинного обліку не підтверджують фактичне виконання будівельних робіт саме субпідрядниками, відсутні докази отримання попередніх письмових погоджень з генпідрядниками, що свідчить про відсутність реальних правових наслідків договірних правовідносин позивача з контрагентами та залучення таких в якості субпідрядників з метою виконання робіт для замовників. Тобто, відсутні належні, достовірні, допустимі, достатні докази, які підтверджують залучення до виконання робіт субпідрядників, як і наявності обставин господарської доцільності (ділової мети) отримання прибутку.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Комвестбуд", ТОВ "Мастіг" та ТОВ "Талігр".
Так, позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ "Комвестбуд"(Виконавець) Договори від 03.05.2015 №01/05, від 01.08.2018 №1-08, від 01.08.2018 №2-08, від 10.08.2018 №10/08, від 17.08.2018 №08/08, від 03.09.2018 №9, від 20.09.2018 №20/09, від 01.10.2018 №01/10, від 01.11.2018 №09, від 05.11.2018 №1/10-11, за умовами