ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа №352/1362/17
провадження №К/9901/16270/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сапіги В.П., Довгої О.І., Запотічного І.І. від 18 грудня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію, у якому просив:
- зобов`язати Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 червня 2015 року до 14 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов`язано Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 червня 2015 року до 14 грудня 2016 року.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що право на виплату пенсії позивачу підлягає поновленню з 01 червня 2015 року, оскільки відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до, зокрема, Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
4. Оскільки до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних не було прийнято, то з 01 червня 2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до вищезазначених нормативних актів. А тому, з 01 червня 2015 року відпала підстава для припинення виплати пенсії, призначеної на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а отже виплата пенсії позивачу мала бути відновлена з 01 червня 2015 року.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року постанову Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тисменицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію залишено без розгляду.
6. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звертаючись до суду 21 серпня 2017 року із позовом щодо відновлення виплати пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 червня 2015 року по 14 грудня 2016 року подав його з пропущенням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, не подавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Тисменецького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 14 січня 2013 року Тисменицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
9. ОСОБА_1 у період з 1991 року по 15 грудня 2016 року працював на посаді судді Косівського та Коломийського районних судів Івано-Франківської області, Апеляційного суду Івано-Франківської області. 15 грудня 2016 року позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Івано-Франківської області.
10. Довідавшись, що з 01 квітня 2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії припинено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів", в порядку досудового врегулювання спору, позивач у липні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсії.
11. Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 04 серпня 2017 року повідомило позивача про відмову у проведенні виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 червня 2015 року з посиланням на те, що у вказаний період позивач працював на посаді судді, тому відповідно до Законів України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24 грудня 2015 року № 911-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" законних підстав для проведення виплати пенсії немає.
12. Вважаючи відмову нарахувати і виплатити пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за період з 01 червня 2015 року до 14 грудня 2016 року протиправною, ОСОБА_1 21 серпня 2017 року звернулася до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що з вини відповідача позивачу з 01 червня 2015 року не відновлена виплата пенсії за віком, яка була нарахована і призначена з 2013 року, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
14. Вказана пенсія нарахована і виплачувалась позивачу, однак тимчасово призупинена виплата до законодавчого врегулювання та безпідставно з вини територіального пенсійного органу не було відновлено її виплату з 01 червня 2015 року.
15. Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Зі змісту частини першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими спеціальними законами.
17. Відповідно статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно виплачуються за минулий час не більш як за три роки перед зверненням за одержанням пенсії.
Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
18. Згідного частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь- яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
19. До правовідносин у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування підлягає застосуванню частина перша, а не друга статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Тисменицьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
22. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
23. Згідно із положеннями статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
24. З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема визначено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 01 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
25. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
26. Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" покладено обов`язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 01 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
27. Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Отже, з 01 квітня 2015 року призначені за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
29. Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених законів.
30. Оскільки Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
31. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
32. Однак, з 01 січня 2016 набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".
33. Отже, з 01 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
34. Таким чином, позивач має право на відновлення виплати пенсії лише з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015, оскільки з 01 січня 2016 року її виплата знову обмежена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
35. Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
37. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
38. Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
39. Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та нею не наведено аргументів, що такий не пропущено.
40. Колегія суддів вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення його виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду.
41. З огляду на наведене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (21 серпня 2017) року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
42. Посилання позивача на положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-ким строком є безпідставними, оскільки за змістом наведеної норми, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
43. Такий висновок щодо застосування статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 758/2471/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 490/9535/16-а та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
44. Оскільки в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам, у разі їх роботи на посадах та на умовах, передбачених зокрема, Законом України "Про судоустрій і статус судді", то підстави для здійснення позивачу виплати призначеної їй пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в цей період відсутні, тому відмовляючи у відновленні виплату позивачу пенсії, територіальний пенсійний орган діяв цілком правомірно.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
45. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,