ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 580/2458/19
адміністративне провадження № К/9901/2823/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А.)
у справі № 580/2458/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області
про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив визнати протиправним наказ відповідача від 18 лютого 2019 року №70 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою"; зобов`язати відповідача прийняти наказ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з вказаними судовими рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін судові рішення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою №Д-7209/0/94-18 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 13 га в оренду для ведення городництва терміном на 10 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
6. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 19 жовтня 2018 року №3993/0/95-18 повідомило позивача, що вказані земельні ділянки обмежені правами третіх осіб.
7. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №2340/4360/18 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки орієнтованою площею 13 га для ведення городництва в оренду терміном 10 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
8. За наслідками повторного розгляду заяви позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області було винесено наказ від 18 лютого 2019 року №70 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою". У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 лютого 2019 року №11-23-0.2-1058/2-19 зазначено, що за даними Державного земельного кадастру станом на день ухвалення вказаного судового рішення спірна земельна ділянка площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 в Державному земельному кадастрі відсутня. У цьому листі міститься також посилання на те, що вказана земельна ділянка утворена шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок та утворено нові земельні ділянки площею 1,8571 га, які перебувають у приватній власності
9. Вказане стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог.
11. Суд апеляційної інстанції також відзначив про те, що основою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач посилається на те, що суди не врахували висновків, викладених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №2340/4360/18. Поза увагою судів залишилася та обставина, що предметом спору є саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 70 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення ідюекту із землеустрою", а не лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 лютого 2019 року №11-23-0.2-158/2-19. При цьому спірний наказ взагалі не містив підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
13. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті наказу про надання дозволу на складання проекту землеустрою не може зазначати жодний кадастровий номер земельної ділянки, поза як визначення будь-якого кадастрового номеру є результатом оформлення проекту землеустрою, що є іншою та наступною процедурою та не відноситься до спірних правовідносин. У зв`язку з цим є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідного уповноваженого органу відповідно до повноважень, визначених ст.123 ЗК України, зумовлюється конкретною земельною ділянкою. На підтвердження цієї позиції ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справа №509/4156/15-а.
14. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 186-1 ЗК України.
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою і стверджує, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційним повноваженням органів Держгеокадастру
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
17. За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
18. Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
19. Зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
20. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 ЗК України).
21. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 15 ст. 123 ЗК України).
22. Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій була перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 лютого 2019 року №70 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0 га для ведення городництва в оренду терміном на 10 років в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.
24. У листі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18 лютого 2019 року №11-23-0.2-1058/2-19 зазначено, що за даними Державного земельного кадастру станом на день ухвалення оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка площею 13,0 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 в Державному земельному кадастрі відсутня, отже, відсутність земельної ділянки за вказаним кадастровим номером в Державному земельному кадастрі зумовлена послідуючим поділом цієї земельної ділянки на самостійні нові земельній ділянки. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 була поділена, утворено нові земельні ділянки площею 1,8571 га, які перебувають у приватній власності.
25. Варті уваги доводи касаційної скарги про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, у прийнятому ним наказі не навів відомостей про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
26. Водночас, в оскарженому наказі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є посилання на службову записку юридичного управління від 18 лютого 2019 року №60/3-19-0.6.
27. Підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою були роз`ясненні ОСОБА_1 у листі від 18 лютого 2019 року №11-23-0.2-1058/2-19. Як зазначено у тексті цього листа, він є невід`ємною частиною наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №70.
28. Верховний Суд зазначає, що поняття вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень є оціночним.
29. Фактично наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №70 є бланкетним, оскільки відсилає до іншого документа, де міститься належне мотивування підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
30. Дійсно, відповідач мав відтворити мотивування службової записки юридичного управління від 18 лютого 2019 року №60/3-19-0.6 та листа від 18 лютого 2019 року №11-23-0.2-1058/2-19 у спірному наказі про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1, що є недоліком оскарженого рішення.
31. Проте цей недолік не свідчить про беззаперечну протиправність рішення та необхідність його скасування тільки з цієї підстави.
32. Головним питанням залишається законність відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо обраної позивачем земельної ділянки.
33. Зі змісту роз`яснень відповідача та наданих матеріалів справи вбачається, що невідповідність розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки полягає в тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 (яку бажає отримати в оренду позивач) була поділена, утворено нові земельні ділянки площею 1,8571 га, які перебувають у приватній власності.
34. З огляду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 та передачу у приватну власність земельних ділянок, сформованих за результатами такого поділу, слід відзначити, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
35. Так, після поділу та передачі земельних ділянок у приватну власність Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не може розпоряджатися відповідними земельними ділянками і надати їх у подальшому в оренду ОСОБА_1 .
36. Отже, відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо обраної позивачем земельної ділянки є законною, незважаючи на недоліки мотивування самого рішення суб`єкта владних повноважень.
37. З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанції про відмову у позові не підлягають скасуванню.
38. Верховний Суд розглянув і відхилив посилання позивача на порушення судами res judicata та нібито неврахування висновків, викладених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №2340/4360/18, з огляду на таке.
39. У справі №2340/4360/18 оскаржувалася бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, щодо не прийняття останнім рішення у вигляді наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області при розгляді заяви від 27 вересня 2018 року №Д-7209/0/94-18.
40. У рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №2340/4360/18 судом не надавалася оцінка змісту відмови, викладеної Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області у листі від 19 жовтня 2018 року №3993/0/95-18, висновки Черкаського окружного адміністративного суду стосувалися форми відповіді державного органу на заяву ОСОБА_1 .
41. З огляду на вказане, посилання скаржника про неврахування судами при розгляді цієї справи висновків, зроблених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №2340/4360/18 є необґрунтованим.
42. Стосовно доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положення ст. 186-1 ЗК України, колегія суддів зазначає, що дійсно таке посилання у контексті обставин цієї справи є передчасним, проте це не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові.
43. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування судових рішень, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
45. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
46. На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,