РІШЕННЯ
Іменем України
26 квітня 2021 року
Київ
справа №9901/22/21
адміністративне провадження №П/9901/22/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Мовіле О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові комунікації", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправними та скасування частково указу Президента України №43/2021 від 02 лютого 2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)",-
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з позовом до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада національної безпеки і оборони України, Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові комунікації", в якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України №43/2021 від 02.02.2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові комунікації".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Указ Президента України №43/2021 від 02.02.2021 року порушує його право як споживача аудіовізуальної інформації через припинення мовлення телевізійних каналів " NewsOne", "Zik", " 112".
Позивач вказує, що за своїми наслідками у вигляді припинення мовлення вказаних трьох телевізійних каналів оскаржуваний Указ опосередковує втручання у його права (у тому числі, конституційні).
Зокрема, позивач, із посиланням на статтю 7 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII та статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року вказує, що вказаними нормативно-правовими актами йому гарантовано право на отримання інформації, яке включає в себе, в тому числі, право на отримання аудіовізуальної інформації через телекомунікаційну мережу загального користування та включає до себе свободу вибору форм і джерел одержання такої інформації.
Щодо матеріально-правового обґрунтування протиправності оскаржуваного Указу Президента України заявник зазначає, що обов`язковою умовою для правомірності указу №43/2021 від 02.02.2021 року є підтверджений обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, факт здійснення громадянином України ОСОБА_2 за допомогою контрольованих ним юридичних осіб ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ", ТОВ "НОВИНИ 24 ГОДИНИ" чи ТОВ "Нові комунікації" терористичної діяльності, тоді, як відомості про перебування відповідних юридичних осіб під контролем нерезидентів відсутні у відкритих джерелах, так само, як і в оскаржуваному Указі.
Вказане, на думку ОСОБА_1, свідчить про невідповідність спірного Указу №43/2021 від 02.02.2021 року в оскаржуваній частині матеріально-правовій складовій аспекту "законності" як умови його легітимності.
3. Представник Президента України подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуваний Указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури, встановленої чинним законодавством України.
Зазначає, що чинним законодавством чітко встановлено, що вказані органи державної влади виключно за наявності достатніх підстав виносять на розгляд РНБО пропозиції щодо застосування санкцій.
Підставами для застосування санкцій, відповідно до статті 3 Закону України "Про санкції" є, зокрема, дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Звернення до суду у цій справі позивач аргументував порушенням відповідачем його права на інформацію та зазначив, що оскаржуваний Указ призвів до позбавлення можливості бути обізнаним про думки, ідеї та інформацію від суспільства. Водночас, як вказує відповідач, позивач належним чином не обґрунтував, яким чином оскаржуваним Указом припинено або обмежено його суб`єктивні права з огляду на те, що останній не позбавлений можливості використовувати для одержання інформації інші інформаційні ресурси, аналогічні до тих, доступ до яких обмежено оскаржуваним Указом, що свідчить про відсутність порушеного права на отримання інформації ОСОБА_1 .
Представник відповідача наголошує, що спірний Указ Президента України №43/2021 від 02.02.2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" є актом індивідуальної дії та жодним чином не порушує права позивача, що, в свою чергу, вказує на можливість його оскарження у судовому порядку виключно тими особами, щодо яких він виданий.
4. У судовому засіданні 19 квітня 2021 року позивач позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
5. Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові комунікації" не забезпечили явку уповноважених представників у судові засідання, призначені на 19 квітня та 26 квітня 2021 року, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені належним чином.
14 квітня 2021 року представник Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИНИ 24 ГОДИНИ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ " 112-ТВ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові комунікації" адвокат Сметана В.В. ознайомився із матеріалами справи (а.с. 218-219 т.1), проте будь-яких письмових пояснень щодо суті спору не надав.
7. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України у судові засідання, призначені на 19 квітня та 26 квітня 2021 року, не з`явилась. Про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України - Олексій Данілов, надіслав лист на адресу Верховного Суду, в якому зазначив, що Рада національної безпеки і оборони України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, що, з огляду на норми статей 42, 44, 51 КАС України, виключає можливість її участі у адміністративному процесі у правовому статусі сторони чи третьої особи (а.с. 205-206 т.1). По суті спору пояснень надано не було.
8. Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, установив таке.
9. Рішенням РНБО від 02 лютого 2021 року №43/2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" вирішено підтримати пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених Верховною Радою України і Службою безпеки України. Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України та Національним банком України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.
Міністерству закордонних справ України поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.
10. Відповідно до додатків 1 та 2 до вказаного рішення персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) застосовано до однієї фізичної особи - ОСОБА_2, та восьми юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія 112-ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Нові комунікації".
11. Указом Президента України від 2 лютого 2021 року №43/2021 рішення РНБО від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію.
12. Дія вказаного Указу безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до відповідного рішення РНБО, затвердженого Указом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Колегія суддів звертає увагу, що завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Розглядаючи справи, предметом яких є вирішення питання правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суди мають встановити насамперед, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а також, чи порушує воно права та охоронювані законом інтереси особи.
15. Позивач, не погоджуючись з прийняттям оскаржуваного Указу вказує на порушення його індивідуального права на доступ до інформації. При цьому позивач відсутній в переліку осіб, на яких поширюється Указ про введення в дію обмежувальних заходів (санкцій).
Отже, предметом судового розгляду є визнання незаконним та скасування Указу №43/2021, обґрунтування якого зводиться до порушення, гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) права позивача на отримання інформації.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. На підставі частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 107 Конституції України РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР "Про Раду національної безпеки і оборони України" (далі - Закон № 183/98-ВР) рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.
Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади (частина четверта статті 10 Закону № 183/98-ВР).
Положеннями частини першої статті 1 Закону № 1644-VІІ встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Частиною першою статті 5 Закону № 1644-VІІ визначено, що пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, СБУ.
На підставі частини третьої вказаної статті Закону № 1644-VІІ рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи - нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про санкції" зокрема є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що прийняттю Президентом України Указу передує процедура, визначена чинним законодавством, яка складається з наступних етапів:
- ініціювання та внесення відповідним органом пропозиції щодо застосування санкцій на розгляд РНБО;
- обговорення та прийняття рішення РНБО;
- введення рішення РНБО указом Президента України.
Як убачається із матеріалів справи, РНБО рішенням від 02 лютого 2021 року №43/2021 застосувала персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичної особи та юридичних осіб, а саме: ОСОБА_2, та восьми юридичних осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий формат ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ Вибір", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія 112-ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер ТВ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Нові комунікації".
Указаним рішенням РНБО підтримала пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених Верховною Радою України і СБУ.
Президент України, в межах реалізації вказаних вище приписів законодавства, Указом від 2 лютого 2021 року № 43/2021 ввів в дію рішення РНБО від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач при прийнятті спірного Указу №43/2021 від 02 лютого 2021 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 лютого 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством.
Відтак, спірний Указ відповідає вимогам законності в контексті пункту 1 частини другої статті 2 КАС України.
20. Стосовно порушення права позивач на інформацію, гарантованого частинами першою і другою статті 34 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою і другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Вказані приписи статті кореспондують пункту 1 статті 10 Конвенції, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів, це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №9901/138/20 зазначається, що здійснення цих свобод, а саме: дотримання своїх поглядів, одержання й передача інформації, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду, що визначено пунктом 2 статті 10 Конвенції.
Відповідні норми містяться і в частині третій статті 34 Конституції України. Зокрема здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Тобто, приписи частини третьої статті 34 Конституції України та пункту 2 статті 10 Конвенції встановлюють обмеження права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, які залежать від настання відповідних умов, визначених у вказаних нормативно-правових актах.
Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2657-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.