ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/6121/16
адміністративне провадження № К/9901/41499/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представників позивача - Корольової В.Є., Лисенка В.С.,
представника відповідача - Озацької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі №820/6121/16 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Харківводоканал" (надалі позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступник - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0000244800 та №0000254800.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявний факт самостійного виявлення підприємством помилок у власній податковій звітності з податку на додану вартість та об`єктивна неможливість застосування механізму складання розрахунків коригування вказують на обґрунтовані та законі підстави використання уточнюючого розрахунку, як єдиного можливого способу внесення. Також зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення податкового органу прийнято незаконно, вважає їх необґрунтованими.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, адміністративний позов задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2016 року №0000244800 та №0000254800.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судом положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Посилається на те, що документальною плановою перевіркою не було встановлено відхилень в об`ємах постачання покупцям за період з 1 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року, що засвідчено підприємцем. Вважає, що у податкового органу відсутні правові підстави для проведення позапланової документальної перевірки відповідно до вимог статті 78, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Позивачем 19 серпня 2017 року до Верховного Суду надано заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій з підстав їх правомірності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну перевірку підприємства з питань достовірності даних, що містяться в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня по грудень 2014 року та з січня по липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 9 червня 2016 року №50/28-09-48-13/03361715 (надалі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 17416517 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1783633 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 24 червня 2016 року №0000244800, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26124774 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 17416516 грн і штрафними санкціями 8708258 грн та №0000254800, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1783633 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги від 27 жовтня 2016 року №23171/6/99-99-11-01-02-25 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з липня 2014 року по липень 2015 року на підставі договору на відпуск води та споживання води від 22 листопада 2005 року №13024 підприємство здійснювало постачання води Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі". Зазначеним договором встановлено обов`язок абонента приймати об`єми відпущеної холодної води, які зафіксовані відповідними приладами обліку, а у разі відсутності таких приладів шляхом відповідного розрахунку.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" визначало свій власний об`єм отриманої води за середньоарифметичним показником наявних у нього приладів обліку, що призвело до розбіжностей в бухгалтерському, і як наслідок в податковому обліку Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та позивача. По тим самим операціям показники Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" були меншими ніж показники позивача. Тому податковий кредит Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за спірною операцією був меншим ніж податкові зобов`язання позивача.
Підприємством та його контрагентом на виконання рішення Вищого господарського суду України від 15 квітня 2015 року були проведені уточнення об`ємів постачання, та позивач здійснив коригування у бік зменшення своїх раніше задекларованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації відповідно до вимог статі 50 Податкового кодексу України.
Натомість, як вже зазначалось, податковий орган, не заперечуючи факт завищення податкових зобов`язань внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції з постачання води, наполягає на неможливості їх корегування у відповідності до приписів ст. 50 ПК України шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, а вважає єдиним правильним методом корегування шляхом складання розрахунків коригування у відповідності до приписів п.п.192.1 ст. 192 ПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Тобто, платник податку - постачальник товарів у разі зміни обсягу поставлених платнику податку - отримувачу (покупцю) товарів (у тому числі холодної води) та зменшення суми компенсації їх вартості, попередньо визначених сторонами цивільно-правового договору, (з урахуванням рішення суду), зобов`язаний скласти розрахунок коригування до податкової накладної, що була складена платником податку - постачальником при постачанні таких товарів, і направити розрахунок коригування до платника податку - отримувача (покупця) для реєстрації його в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.
При цьому платник податку - постачальник має право зменшити податкові зобов`язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з податку на додану вартість того звітного (податкового) періоду, в якому його складено (у тому числі і у випадку, коли розрахунок коригування складено в одному податковому періоді, а зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних в іншому податковому періоді в межах вказаного терміну).
Якщо розрахунок коригування зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов`язання у податковій декларації з податку на додану вартість того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, за приписами підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації покупцем (КП "Харківські теплові мережі) в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування до податкової накладної.
Судами встановлено, що КП "Харківські теплові мережі" не здійснили таку реєстрацію.
19 лютого 2016 року позивач разом зі звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2016 року направив до контролюючого органу заяву зі скаргою на Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" за нереєстрацію розрахунків коригувань на зменшення податкових зобов`язань до податкових накладних №5520, 5521, 5522, 5523, 5525, 5526, 5527 у встановлені терміни реєстрації та направлення позивачем 21 березня 2016 року разом зі звітною податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2016 до податкового органу заяву зі скаргою на Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на нереєстрацію розрахунків коригувань на зменшення податкових зобов`язань у встановлені терміни реєстрації.
Відповідно до 17 та 18 абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на дату подання платником податків заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.
Тобто, встановлені обставини дають підстави для висновку про неможливість застосування позивачем приписів п.п.192.1 с. 192 ПК України, відповідно до яких здійснити корегування задекларованих показників можна лише у випадку взаємодії покупця і покупця. Оскільки у покупця товару КП "Харківські теплові мережі" не було необхідності здійснювати такі корегування, відтак ним не здійснено реєстрацію відповідних розрахунків корегувань на зменшення податкових зобов`язань. Відсутність факту реєстрації розрахунків корегувань унеможливлює здійснити корегування податкових зобов`язань позивачем. Подання заяви зі скаргою на такого покупця також не є ефективних способом, оскільки відповідно до приписів п.п.201.10 ст. 201 ПК України, податковий орган у разі надходження скарги зобов`язаний провести перевірку продавця (тобто, позивача), а не покупця товару.
Колегія суддів вважає правильним застосування у даному випадку приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відтак, подання контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 19 лютого 2016 року по 4 березня 2016 року та за період з 21 березня 2016 року по 4 квітня 2016 року відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, є правильним способом корегування податкових зобов`язань, а отже уточнені показники мали бути враховані податковим органом під час перевірки.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.
Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -