ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4251/18
адміністративне провадження № К/9901/28787/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4251/18
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Інтеграл-Банк" (далі - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк"), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019, ухвалене у складі головуючого судді Кармазіна О.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Литвіної Н.М., Сорочка Є.О.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 15.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" щодо невключення його до переліків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду;
зобов`язати Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" включити ОСОБА_1 до переліків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду в межах граничної суми відшкодування до 200 000, 00 грн за договором банківського рахунку № 009-12/14866;
зобов`язати Фонд включити ОСОБА_1 на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для невключення його до переліку вкладників ПАТ "Інтеграл-Банк", а тому така бездіяльність порушує його право на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 06.11.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Суди встановили, що 05.10.2011 між приватним нотаріусом - ОСОБА_1 та ПАТ "Інтеграл-Банк" укладено договір банківського рахунку № 009-12/4866.
11.03.2015 на вказаний рахунок приватного нотаріуса № 262261486602 надійшли кошти у розмірі 101 524,00 грн із призначенням платежу "Перерахування коштів в депозит нотаріуса. Ідент.Код НОМЕР_1 від ОСОБА_2 ч/з ОСОБА_3". Вихідний залишок 115 219, 74 грн.
Також суди встановили, що 13.08.2015 Національним банком України (далі - НБУ) було прийнято постанову № 527/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" до категорії проблемних", якою ПАТ "Інтеграл-банк" визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності.
15.09.2015 НБУ було прийнято постанову № 606 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" до категорії неплатоспроможних". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2015 прийнято рішення за № 170 про запровадження строком на три місяці з 16.09.2015 року по 15.12.2015 року тимчасової адміністрації та призначення на той самий строк уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Інтеграл-банк" з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI). Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасові адміністрації в ПАТ "Інтеграл-банк" було призначено Андронова О.Б.
У подальшому постановою Правління НБУ від 25.11.2015 № 816 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Інтеграл-банк", та на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Інтеграл-банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Андронова О.Б. строком на період з 27.11.2015 по 26.11.2017 включно.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, делегування повноважень ліквідатора банку та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "Інтеграл-банк" опубліковано в газеті "Голос України" від 02.12.2015 № 224 (6228).
На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 16.11.2017 № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-банк" строком на один рік до 26.11.2018 включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Інтеграл-банк", визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону №4452-VI, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову О.Б. строком на один рік до 26.11.2018 включно.
На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 08.11.2018 № 3011 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-банк"" строком на один рік з 27.11.2018 до 26.11.2019 включно.
Згідно з зазначеним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Інтеграл-банк", визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону №4452-VI, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову О.Б. строком на один рік з 27.11.2018 до 26.11.2019 включно.
Листом від 06.03.2018 № 01-2-08/82/1 Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" на запит позивача щодо виплати гарантованої суми коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, повідомила останнього, що зазначені кошти ідентифіковані як такі, що належать іншій особі і Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" не має законних підстав для включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Інтеграл-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невключення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також не виплату гарантованої суми, що суперечить вимогам Закону №4452-VI та порушує його право на отримання гарантованої суми вкладу, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що кошти, зараховані у депозит нотаріуса, не є вкладом позивача (нотаріуса), а позивач (нотаріус) відносно цих коштів не є вкладником банку у зв`язку із зарахуванням таких коштів у депозит нотаріуса, оскільки ці кошти належать до передачі певному кредитору, яким нотаріус не є, у зв`язку із чим Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" не було допущено протиправних дій щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних відносин положення стаття 85 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-XII), відповідно до яких нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
12. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
13. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
14. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
15. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
16. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом № 4452-VI.
17. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 висловила правовий висновок згідно з яким Фонд відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
18. Так, стаття 2 Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-ІІІ) визначає, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань.
19. У свою чергу положення Закону № 4452-VI регулюють не лише відносини щодо вкладів фізичних осіб, але будь-які відносини, які виникають у зв`язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, в тому числі, відносини з клієнтами фізичними особами, юридичними особами, іншими учасниками господарської діяльності банку.
20. У справі, яка розглядається суди встановили, що 11.03.2015 на рахунок приватного нотаріуса Каплуна Ю.В. № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Інтеграл-Банк" надійшли кошти у розмірі 101 524,00 грн із призначенням платежу "Перерахування коштів в депозит нотаріуса. Ідент.Код НОМЕР_1 від ОСОБА_2 ч/з ОСОБА_3".
21. Звертаючись до суди з цим позовом ОСОБА_4 обґрунтовував його тим, що 24.11.2017 ним, як приватним нотаріусом отримано вимогу державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кириленко Д.М., якою на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 757/54488/17-ц вживаються заходи щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, що перебуває в інших осіб, а саме: грошові кошти у сумі 101 524,00 грн, що містяться на депозиті Приватного Нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та належать ДП "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України.
22. Так, Згідно зі статтями 3, 5 Закону № 3425-XII нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус зобов`язаний здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики.
23. Статтями 85, 86 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.
24. Частиною п`ятою статті 36 Закону № 4452-VI унормовано, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов`язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
25. З урахуванням викладеного під час ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку, зокрема і приватного нотаріуса, окремо від ліквідаційної процедури не допускається.
26. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти, зараховані у депозит нотаріуса, не є вкладом позивача (нотаріуса), а позивач (нотаріус) відносно цих коштів не є вкладником банку у зв`язку із зарахуванням таких коштів у депозит нотаріуса, оскільки ці кошти належать до передачі певному кредитору, яким нотаріус не є.
27. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що черговість та порядок задоволення вимог до банку визначено статтею 52 Закону №4452-VI, відповідно до якої кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
28. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
29. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
30. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
31. За змістом статей 2, 3, 4, 34, 37, 54 Закону № 4452-VI на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
32. Отже, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
33. Отже, наведеними нормами, чи будь-якими іншими нормами чинного законодавства України не передбачено повноважень чи обов`язку Фонду або Уповноваженої особи щодо задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.
34. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
35. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
36. Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
37. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
38. Так, основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
39. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлений позивачем спір обумовлений реалізацією позивачем нотаріальних дій щодо видачі з його депозиту грошових сум у зв`язку із зверненням на них стягнення з ДП "Житлоінбуд" на підставі судового рішення на користь ОСОБА_2, яке в контексті цих правовідносин має здійснюватися з урахуванням порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом № 2121-ІІІ, тобто такий спір пов`язаний із діями Уповноваженої особи Фонду як органу управління банком в процесі здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, цей спір не є публічно-правовим та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства
40. За таких обставин, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, не віднесену до їх юрисдикції, не можуть вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
41. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі, з огляду на суб`єктний склад, мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
43. За змістом частини третьої статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
44. За правилами частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд