ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 140/782/19
адміністративне провадження № К/9901/25338/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 140/782/19
за позовом ОСОБА_1
до Нововолинського міського суду Волинської області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (головуючий суддя: Димарчук Т. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Курильця А. Р.,суддів: Качмара В. Я., Мікули О. І.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинського міського суду Волинської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати останнього зарахувати до стажу роботи на посаді судді період роботи з 27.06.1987 року по 15.05.1990 року - на посаді юрисконсульта Нововолинського заводу спеціального технологічного обладнання - 2 р. 10 міс. 19 дн.; з 16.05.1990 року по 24.07.1991 року - на посаді юрисконсульта, завідувача житлово-юридичного відділу міськвиконкому Нововолинської міської ради - 1 р. 2 міс. 9 дн.; з 12.08.1991 року по 22.12.1992 року - на посаді юрисконсульта МП "Модуль" - 1 р. 4 міс. 11 дн., разом 5 р. 5 міс. 9 дн. та видати відповідну довідку.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що 12.11.2015 року позивача звільнено у відставку з посади судді Нововолинського міського суду Волинської області, у зв`язку з чим йому з 29.12.2015 виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання. На день виходу у відставку позивачу було зараховано стаж роботи судді 25 років 0 місяців 05 днів, за наявності якого йому призначено доплату за вислугу років у розмірі 60 %.
Разом з тим, 05.08.2018, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 № 2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
А тому, 06.08.2018 у позивача виникло право на зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи з 27.06.1987 по 15.05.1990 на посаді юрисконсульта на Нововолинському заводі спеціального технологічного обладнання; з 16.05.1990 по 24.07.1991 на посаді юрисконсульта, завідувача житлово-юридичного відділу міськвиконкому Нововолинської міської ради та з 12.08.1991 по 22.12.1992 на посаді юрисконсульта МП "Модуль", разом 5 років 5 місяців 9 днів. Враховуючи дані періоди у позивача наявний стаж роботи у галузі права після здобуття вищої освіти більше 30 років, що дає йому право на доплату за вислугу років в розмірі 70 % відсотків від посадового окладу.
За таких обставин, відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді певних періодів роботи на посаді юрисконсульта є протиправною та такою що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що нормами чинного на час призначення позивача на посаду судді законодавства, які є спеціальними у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування всього періоду роботи на посадах юрисконсульта до стажу роботи, що дає право судді на відставку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 03 вересня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що обмежень щодо дії ч. 2 ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" не встановлено. Крім того, суди помилково послалися на норми Закону "Про статус суддів в СРСР", так як він втратив чинність. Також, згідно довідки про розрахунок стажу відповідач вказує, що позивачу зараховано 2 роки стажу, проте насправді зараховано лише 1 р. 11 міс. 10 дн.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді: Шишова О. О., суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.
8. Ухвалою Верховного суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року заяви про самовідвід суддів Шишова О. О., Дашутіна І. В. та Яковенка М. М. задоволено. Відведено суддів Шишова О. О., Дашутіна І. В. та Яковенка М. М. від участі у розгляді справи № 140/782/19.
10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді: Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Рибачука А. І.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 13 квітня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вперше на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 був призначений 21.12.1992 року.
13. Згідно з довідкою відповідача від 28.12.2015 року, записів, які містяться у трудовій книжці, позивач з 21.12.1992 року по 28.12.2015 року працював на посаді судді Нововолинського міського суду Волинської області.
14. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
15. Відповідно до наказу голови Нововолинського міського суду № 51/02-04 від 18.12.2015 року позивача звільнено з посади судді та відраховано зі штату працівників цього суду 28.12.2015 року та з 29.12.2015 року виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.
16. Відповідно до довідки відповідача від 28.12.2015 року на день виходу у відставку позивачу було зараховано стаж роботи на посади судді 25 років 00 місяців 05 днів, та призначено доплату за вислугу років у розмірі 60 % .
17. У жовтні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо видачі довідки на підтвердження стажу роботи на посаді судді для розрахунку довічного грошового утримання відповідно до ст. 137 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402) із урахуванням змін, які набрали чинності з 05.08.2018 року.
18. Листом від 11.12.2018 року № 02 відповідач зазначив, що згідно з Законом № 1402 та на підставі спільного листа Вищої ради правосуддя, Верховного Суду України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України та Національної школи суддів України від 05.11.2018 року, до стажу на вислугу років включено 02 роки 00 місяців 00 днів: 01 рік 02 місяці 08 днів - робота на посаді юрисконсульта міськвиконкому Нововолинської міської ради; 00 років 09 місяців 02 дні - робота на посаді юрисконсульта МП "Модуль" та додав розрахунок стажу.
19. Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи з 27.06.1987 року по 15.05.1990 року - на посаді юрисконсульта Нововолинського заводу спеціального технологічного обладнання - 2 р. 10 міс. 19 дн.; з 16.05.1990 року по 24.07.1991 року - на посаді юрисконсульта, завідувача житлово-юридичного відділу міськвиконкому Нововолинської міської ради - 1 р. 2 міс. 9 дн.; з 12.08.1991 року по 22.12.1992 року - на посаді юрисконсульта МП "Модуль" - 1 р. 4 міс. 11 дн., разом 5 р. 5 міс. 9 дн. - протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених, на його думку прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до абз. 4 п. 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
25. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIІІ, відповідно до статті 137 якого до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
26. Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 2509-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".
27. Водночас передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.
29. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону №1402-VIII.
30. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 520/11431/18 та від 12.03.2021 року у справі № 1540/4723/18.
31. Відповідно до частини шостої статті 44 цього Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
32. З огляду на викладене, робота на посадах юрисконсульта у зазначені вище періоди не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) позивача.
33. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
34. Суд критично ставиться до посилань скаржника на те, що йому фактично зараховано не 2 р. стажу за юридичною спеціальністю, а 1 р. 11 міс. 10 дн., оскільки при виході позивача у відставку його стаж становив 25 р. 00 міс. 05 дн., а після проведеного перерахунку станом на 05.08.2018 року стаж на посаді судді становить 27 р. 00 міс. 05 дн. Отже, позивачу було зараховано два роки стажу роботи за юридичною спеціальність, як того передбачає законодавство.
35. Доводи скаржника про те, що суди помилково послалися на норми Закону "Про статус суддів в СРСР" колегія суддів не бере до уваги, оскільки на час призначення позивача суддею, питання визначення стажу, який дає право на відставку судді, регулювалося Законом СРСР "Про статус суддів в СРСР" від 04.08.1989 року № 328-І.
36. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
37. Інші доводи касаційної скарги не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
38. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
39. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
40. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
42. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
44. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -