1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду


У Х В А Л А

26 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 826/2628/15

Провадження № 11-158зва21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року в адміністративній справі № 826/2628/15 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності й зобов`язання вчинити діїта

ВСТАНОВИЛА:

18 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року в адміністративній справі № 826/2628/15 у зв`язку з виключними обставинами з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом, посилаючись на положення частини третьої статті 365Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_1 послався на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Фарзієв та інші проти України" (заява № 58985/16), ухвалене 01 квітня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої вказаної статті КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Статтею 362 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Таким чином, заяву про перегляд судових рішень за виключними обставинами може бути подано за сукупності таких обставин:

1) заява подається особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або особою, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) таким рішенням міжнародної судової установи встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні судом справи, у якій ухвалені рішення, про перегляд яких просить особа - заявник.

Як убачається з наданих заявником матеріалів, ЄСПЛ у рішенні "Фарзієв та інші проти України", констатуючи порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення, зазначив, що Конвенція не забороняє застосування цього виду покарання до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як убивство. Однак у європейській пенітенціарній політиці робиться наголос на реабілітації ув`язнених; первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Тож для додержання вимог статті 3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув`язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду вироку на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його тривалого ув`язнення, до яких належать: покарання, стримування, захист громадськості та реабілітація.

Отже, у рішенні міжнародної судової установи, на яке ОСОБА_1 посилається як на підставу для перегляду судових рішень, ЄСПЛ указав на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру - шляхом унесення до чинних законів змін, спрямованих на усунення її першопричини, а саме шляхом запровадження в Україні процедур, котрі би на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є прерогативою законодавчої влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, у тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Застосовані у справі ОСОБА_1 принципи та характер констатованого порушення Конвенції свідчать про те, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції. У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається на компетентні органи державної влади.

Рішення ЄСПЛ, ухвалене на користь ОСОБА_1 та 23 інших осіб, не містить вказівок на те, що в основі констатованих щодо заявника порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під сумнів результат національних проваджень, що здійснювалися в порядку адміністративного судочинства, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах адміністративної справи № 826/2628/15.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судових рішень, ухвалених в межах адміністративної справи № 826/2628/15, відтак заяву з доданими до неї матеріалами слід повернути заявнику.

Керуючись статтями 361, 363 КАС України, Велика Палата Верховного Суду


................
Перейти до повного тексту