Постанова
Іменем України
22 квітня 2021року
м. Київ
Справа № 359/843/19
Провадження № 51-919 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110100002362за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гора Бориспільського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Мелешка А.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 10 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишений у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
У строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення з 17.11.2018 до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року вищевказаний вирок залишений без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 листопада 2018 року, приблизно з 4 години 50 хвилин до 09 години, більш точний час в ході досудового слідства та судового розгляду не встановлено, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_2, під час конфлікту з якою, наніс останній руками, ногами та дерев`яною палкою численні удари по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках, спричинивши їй численні тілесні ушкодження, які у сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Судом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах. Зазначає про те, що огляд місця події від 17 листопада 2018 року проводився у домоволодінні, де було виявлено труп, а тому мали б бути дотримані вимоги ч. 2 ст. 237 КПК України та ч. 10 ст. 236 КПК України щодо правил обшуку житла та обов`язкового фіксування за допомогою аудіо- та відеозапису. Вказує на те, що у протоколі проведення слідчого експерименту від 19.11.2018 року (а у вироку зазначено 2017 рік) за участю обвинуваченого відсутня описова частина, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України, а оптичний диск, на який зафіксовано хід слідчого експерименту є лише додатком до протоколу. Таким чином зазначений протокол, на переконання захисника, складений з порушенням вимог ч. 6 ст. 240 КПК України. Вказує на те, що суд не має права обґрунтовувати свої висновки протоколом слідчого експерименту. Вважає, що висновок експерта, який ґрунтується на відомостях, які містяться в протоколі огляду місця події, теж є недопустимим доказом. Зазначає про те, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону та залишив оскаржуваний вирок без змін.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, необґрунтованими, просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постановлені судові рішення залишити зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 послався на показання потерпілого, свідків, а також дані, що містяться в протоколі огляду місця події, протоколі проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього за участю ОСОБА_1, висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2, на показання судово-медичного експерта та висновок судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 .
Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Наведені докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину. При цьому, дійшов висновку про те, суд першої інстанції дав оцінку всім доказам у справі та зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Твердження захисника про недопустимість доказів, а саме протоколу огляду місця події, слідчого експерименту та як наслідок висновку експерта, які є тотожними доводам у касаційній скарзі, апеляційний суд належно оцінив і визнав їх безпідставними, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд помешкання, в якому знаходився труп ОСОБА_2 було проведено у невідкладному порядку без дозволу слідчого судді у зв`язку із безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Провівши на підставі положень ст. 233 КПК України огляд помешкання та трупа ОСОБА_2, слідчий відповідно до вимог ч.3 вказаної статті звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2018 вказане клопотання задоволено, чим підтверджено наявність підстав для проникнення до житла без ухвали слідчого судді.
З огляду на те, що проникнення до житла, де проживав ОСОБА_1 та було виявлено труп ОСОБА_2, мало невідкладний характер та здійснювалось без отримання дозволу слідчого судді, у слідчого не було підстав для застосування до такого проникнення передбачених ч.2 ст.237 і ч.10 ст.236 КПК України вимог щодо застосування аудіо- та відеозапису.
На думку колегії суддів необґрунтованими є твердження захисника про те, що суд не має права обґрунтовувати свої висновки протоколом слідчого експерименту.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа №740/3597/17, провадження №51-6070 кмо 19), легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.
Як вбачається зі змісту протоколу від 19 листопада 2018 року (Т. 1, а.п. 69-70), хід слідчої дії зафіксовано на відеозапис за допомогою камери "Sony", відеозапис події проведення слідчого експерименту з використанням комп`ютера "Lenovo" записано на DVD-диск, який долучено до протоколу слідчого експерименту. По завершенню слідчої дії відеозапис проведеної слідчої дії переглянуто на комп`ютері, диск із відеозаписами опечатується в паперовий конверт та долучається до протоколу слідчого експерименту. Стороною захисту перед уповноваженими на проведення досудового розслідування органами чи судом будь-якої інстанції не ставилось питання про отримання внаслідок слідчого експерименту перекручених чи неправдивих відомостей, протиправний вплив на засудженого з боку органу досудового розслідування або інших осіб, які були присутні під час його проведення, що призвів до порушення його особистих чи процесуальних прав.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Якщо відомості повідомлено підозрюваним під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
Тобто показання, які надаються під час слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступають відомості, які встановлені під час проведення вказаної слідчої дії і зафіксовані в протоколі цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України є документом.
Відсутність у протоколі тих даних, які зазначені стороною захисту в касаційній скарзі, не є в цьому провадженні тим істотним порушенням, яке б мало наслідком недопустимість вказаного протоколу. Як обґрунтовано вказав суд апеляційної інстанції, щодо протоколу слідчого експерименту, відсутність у ньому описання вказаних обвинуваченим обставин події не ставить під сумнів його доказове значення, адже усі відомості зафіксовано із застосуванням аудіо- та відеозапису, який було переглянуто учасниками слідчої дії та долучено до протоколу до його підписання. Такий порядок складання та підписання протоколу забезпечив право учасників слідчої дії робити зауваження та заяви.
Зазначеному протоколу слідчого експерименту місцевий суд надав відповідну правову оцінку з точки зору належності та допустимості в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні. При цьому місцевий суд відповідно оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_1, які він надав безпосередньо під час судового розгляду, та з наведенням мотивів зазначив, що такі показання спростовуються іншими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий експеримент за своєю правової природою істотно відрізняється від допиту обвинуваченого, і його особливості зумовлюють відповідний порядок дослідження у суді, який здійснюється шляхом дослідження змісту протоколу та перегляду відеозапису слідчої дії. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив протокол і відеозапис слідчого експерименту, описав у вироку відомості щодо послідовності дій обвинуваченого під час конфлікту із матір`ю.
Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновок колегії суддів апеляційної інстанції про те, що такий процесуальний спосіб безпосереднього дослідження протоколу слідчого експерименту в повній мірі відповідає вимогам закону, а доводи захисника Мелешка А.В. про те, що суд не мав права посилатись на отримані під час слідчого експерименту відомості, є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів не ставить під сумнів допустимість вищезазначених доказів, в тому числі і висновку експерта, з підстав, зазначених у касаційній скарзі захисника. Колегія суддів не вбачає недотримання судами попередніх інстанцій вимог КПК України щодо оцінки зазначених доказів.
Також не можуть слугувати підставою для скасування постановлених судових рішень доводи захисника про невірне зазначення у судовому рішенні року проведення слідчого експерименту, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та може бути виправлене в порядку ст. 379 КПК України.
Ухвала апеляційного суду вмотивована та повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено належні й достатні мотиви, з яких виходив суд, а також положення закону, якими він керувався.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд