ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 678/1495/17
провадження № 51-4643км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Голубицький С.С.,
Яновська О.Г.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнецов С.М.,
захисники Зейкан Я.П., Федчишин А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Зейкана Я.П. і Федчишина А.С. на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року та вирок Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017240000000138, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Хмельницькому, проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисники Зейкан Я.П. і Федчишин А.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своєї вимоги захисники посилаються на те, що факт перебування ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у нетверезому стані, на їхню думку, не доведено належними і допустимими доказами, внаслідок чого до нього незаконно не застосовано акта амністії.
Стверджують, що при відібранні біологічних зразків для проведення судово-токсикологічної експертизи не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), зокрема, відібрання біологічних зразків відбулося без згоди ОСОБА_1, не здобуто та не зафіксованозгоди обстежуваної особи з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому після внесення відомостей про ДТП до ЄРДР необхідно було отримати відповідний дозвіл слідчого судді. Установивши факт порушення процедури відібрання біологічних зразків - без згоди ОСОБА_1 та без дотримання вимог статей 160-166, 241 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) - апеляційний суд мав визнати зразок крові незаконно отриманим, а висновок судово-токсикологічної експертизи недопустимим доказом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України.
Вважають, що апеляційний суд так і не спростував належним чином доводів сторони захисту про те, що дані у протоколі відібрання зразків для експертизи та в експертному висновку відрізняються (щодо опису флакону, в який відбирався зразок крові, та ініціалів особи, в якої був відібраний зразок крові), що підтверджено показаннями в апеляційному суді свідків та експерта й свідчить про те, що до експерта потрапив не той флакон, у який відбирався зразок крові від ОСОБА_1 .
Указують, що апеляційний суд безпідставно припустив, що у висновку судово-токсикологічної експертизи та надписах на флаконі мали місце описки, хоча експерт та слідчий такого не підтвердили, що, на думку захисників, свідчить про фальсифікацію показань свідків. Крім того, під час допиту свідків та експерта в апеляційному суді головуюча своїми запитаннями втручалася в перехресний допит свідків, що є порушенням вимог ст. 352 КПК України. За таких умов ОСОБА_1 був позбавлений права на справедливий безсторонній суд та належну правову процедуру.
Зазначають, що суд апеляційної інстанції не навів у вироку ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту, не зазначив, чому доводи щодо недопустимості конкретних доказів визнаються необґрунтованими. Також апеляційний суд не перевірив належним чином доводів щодо наявності причинного зв`язку між наслідками ДТП та неправильною організацією дорожніми службами дорожнього руху, не залучивши відповідного експерта, та не встановив, що водій мав можливість вчасно виявити причину, через яку створено небезпеку для руху.
Вважають, що апеляційний суд мав виключити обтяжуючу покарання обставину - перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та закрити провадження, застосувавши Закон України "Про амністію в 2016 році".
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Цивільні позови задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 293 600 грн кожному, на користь ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_2, на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, законним представником яких є ОСОБА_7, - по 393 600 грн кожному, на користь ОСОБА_7 - 253 600 грн. Також стягнуто з ТзДВ "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" по 6400 грн кожному цивільному позивачу.
Летичівський районний суд Хмельницької області ухвалою від 3 грудня 2018 року виправив описку, допущену у вищевказаному вироку суду, а саме в 44-му абзаці мотивувальної частини та у 2-му абзаці резолютивної частини слова "відбування покарання" замінив на "відбування основного покарання".
За вироком Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2020 рокуапеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалу про виправлення описки скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 червня 2017 року близько 19:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом "Audi A6 ZNH" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись автодорогою Т-23-18 Остропіль - Вовковинці з боку с. Варенка Летичівського району Хмельницької області в напрямку смт Летичів, на 69 км+70 м всупереч вимогам п. 2.3., пп. "а" п. 2.9, пунктів 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перевозячи пасажирів із непристебнутими ременями безпеки, а саме ОСОБА_8, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, та ОСОБА_9, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки та її зміни, при проїзді плавного повороту автодороги праворуч не вибрав безпечної швидкості руху, не переконався, що вказаний маневр буде безпечним, не впорався з керуванням автомобіля та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив занос автомобіля і втрату контролю над його керуванням, у результаті чого автомобіль виїхав на ліве узбіччя з подальшим з`їздом за межі проїзної частини дороги, де лівою боковою частиною зіткнувся з деревом та зупинився в перекинутому на дах положенні.
Унаслідок ДТП ОСОБА_9 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 вересня 2017 року № 70 отримала легкі та тяжкі тілесні ушкодження, останні з яких є небезпечними для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, а ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 01 серпня 2017 року № 766 отримала легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, останні з яких спричинили тривалий розлад здоров`я.
Позиції інших учасників судового провадження щодо поданої касаційної скарги
Засуджений і захисники в засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисників.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисники, крім іншого, посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просять дати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень Суду законом не віднесено.
Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Щодо невідповідності даних у протоколі відібрання зразків для експертизи даним, вказаним в експертному висновку
З матеріалів справи видно, що за попереднім вироком Хмельницького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у цьому кримінальному провадженні було прийнято аналогічне рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування в частині призначеного покарання вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_1 було призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цей вирок було скасовано постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 грудня 2019 року.
За змістом постанови касаційного суду заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо ненадання апеляційним судом жодної оцінки доводам апеляційної скарги обвинуваченого про те, що у протоколі відібрання зразків для експертизи та в експертному висновку відрізняється опис флакону, в який відбирався зразок крові, та ініціали особи, в якої був відібраний зразок крові. На підставі наведеного сторона захисту висловлювала сумніви про те, що експертом досліджувалася кров саме ОСОБА_1 . Однак апеляційний суд не встановив достовірності того, що слідчий передав на дослідження експерту саме той флакон із біологічними зразками крові, який передала медсестра. Водночас перевірка вищевказаних доводів сторони захисту мала вирішальне значення, оскільки сторона захисту стверджувала про вчинення ДТП ОСОБА_1 у тверезому стані, що могло істотно вплинути на висновки суду щодо порушеного захисниками питання про застосування до ОСОБА_1 акта амністії. Тому касаційний суд, визнавши інші доводи касаційної скарги захисників необґрунтованими, прийняв рішення про часткове задоволення касаційної скарги, скасування вироку та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд апеляційної інстанції, крім з`ясування обставин щодо інших доводів апеляційних скарг та надання на них відповідей, на виконання постанови касаційного суду належним чином дослідив вищевказані обставини, провів частково судове слідство, допитавши обвинуваченого, експерта, свідків, потерпілу та перевіривши матеріали кримінального провадження.
Так, апеляційний суд установив, що відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 12 червня 2017 року слідчий у приміщенні відділення Летичівської ЦРЛ отримав від медсестри ОСОБА_10 опломбований флакон ємністю 5 мл, скріплений мастичною биркою чергового лікаря, в якому містився зразок крові ОСОБА_1, що відбирався в останнього 11 червня 2017 року о 20:30 при надходженні хворого до приймального відділення. Після чого вказаний флакон було поміщено в паперовий конверт із пояснювальною запискою та опечатано мастичною печаткою № 24 ГУНП.
При цьому в дослідній частині висновку судово-токсикологічної експертизи від 14 червня 2017 року № 1166, згідно з яким в обвинуваченого виявлено в крові 2,06% (проміле алкоголю), під час опису об`єкта було зазначено, що 12 червня 2017 року о 15 годині до відділення судово-медичної токсикології слідчий доставив білий паперовий конверт, опечатаний мастичною печаткою "ГУНП № 124", з написом від руки синьою кольоровою ручкою: "Зразок крові відібраний у ОСОБА_11 о 20:30 12 червня 2017 року в приміщенні Летичвіської ЦРЛ, ст. слідчий в ОВС СУ ОСОБА_13 (підпис)", в якому містився 1 скляний флакон місткістю 10 мл, закритий гумовою пробкою під металевим ковпачком, етикетка на флаконі відсутня, всього крові - 5 мл.
З`ясовуючи причини таких розбіжностей, апеляційний суд провів допит експерта ОСОБА_12 та установив, що вказані записи були на згині паперового конверта, а тому вона нечітко їх бачила. Зваживши на це, апеляційний суд дійшов висновку, що під час опису цього об`єкта експертом ОСОБА_12 було допущено описки.
З приводу дати відібрання зразків крові на паперовому конверті, в якому містився флакон, - 12 червня 2017 року о 20:30 апеляційний суд також визнав це опискою, зробленою слідчим, зважаючи на те, що зразок крові, який був відібраний у ОСОБА_1 у приміщенні Летичівської ЦРЛ о 20:30 11 червня 2017 року, ним був отриманий від медсестри ОСОБА_10 наступного дня - 12 червня 2017 року, та доставлений о 15:00, тобто раніше, ніж позначено на конверті.
Що стосується відсутності на флаконі етикетки, як про це зазначено у дослідницькій частині висновку експертизи, то апеляційний суд визнав, що вказана обставина не спростовує належності зразка крові саме обвинуваченому, оскільки, як установлено апеляційним судом після допиту свідка ОСОБА_10 та експерта ОСОБА_12, флакон, в який був відібраний зразок, та флакон, який надійшов на експертизу, мав однакову ємність - 10 мл, кількість відібраного біоматеріалу - 5 мл, закритий гумовою пробкою під металевим ковпачком, цілісності якого не було жодним чином порушено. Окрім того, не було порушено і цілісності білого паперового конверта, в який вказаний флакон був поміщений та який був опечатаний мастичною печаткою, про що зазначила в апеляційному суді експерт, ствердивши, що в неї не було підстав сумніватись у належності крові саме ОСОБА_1 .
Отже, з вироку вбачається, що апеляційний суд на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджуються відповідними доказами (показаннями свідків, даними протоколу отримання зразків для експертизи та постановою слідчого про проведення експертизи), належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов висновку, що слідчий надав на дослідження експерту саме той флакон із біологічними зразками крові, який йому передала медсестра; судово-токсикологічну експертизу було проведено саме щодо зразка крові, який належить ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для визнання висновку цієї експертизи недопустимим доказом.
Таким чином, апеляційний суд відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України виконав вказівки, викладені в постанові Касаційного кримінального суду від 17 грудня 2019 року.
Крім того, у вказаній постанові визнано непереконливими доводи сторони захисту про те, що біологічні зразки для проведення судово-медичного дослідження (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп`яніння) було взято з порушенням процедури їх отримання, а також надано вичерпні відповіді на інші доводи, аналогічні доводам касаційної скарги, що розглядається, зокрема, щодо вимушеного порушення ОСОБА_1 ПДР через недотримання дорожніми службами вимог ДСТУ щодо стану дороги. Керуючись такими висновками касаційного суду, апеляційний суд у вироку обґрунтовано зазначив, що вказані обставини повторній перевірці не підлягають.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого та спричинило іншому потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом, і є підставним, а дії засудженого за встановлених судом обставин правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд першої інстанції у вироку вказав, що твердження сторони захисту про те, що причинами ДТП стали наявність дерева в місці, де його не повинно бути, та відсутність дорожніх знаків, які належним чином не попередили обвинуваченого про зміну дорожньої обстановки, спростовується даними висновку автотехнічної експертизи від 04 серпня 2017 року № 264 А, відповідно до яких при заданих слідством обставинах пригоди та заданих вихідних даних, в умовах відсутності причин втрати керованості автомобіля незалежно від дій водія ОСОБА_1, останній, виконуючи вимоги пунктів 10.1, 12.1 ПДР, з технічної точки зору мав можливість запобігти виникненню ДТП, а саме виїзду за межі проїзної частини з подальшим контактуванням з деревом. Крім того, згідно з даними акта обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги Т-23-18 Остропіль-Вовковинці від 11 червня 2017 року № 4 станом на момент обстеження дорога на місці ДТП утримувалася в належному стані, недоліків, які б сприяли скоєнню ДТП (або вплинули на тяжкість її наслідків), не виявлено.
Як установив суд першої інстанції і підтвердив апеляційний суд, доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_1 під час ДТП у тверезому стані спростовуються висновком експертизи від 14 червня 2017 року № 1166, згідно з яким в обвинуваченого виявлено в крові 2,06% (проміле) алкоголю, а також показаннями потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_7, даними протоколу огляду місця ДТП, висновком експертизи від 26 вересня 2017 року № 70 стосовно потерпілої ОСОБА_9 .