Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 645/4006/17
провадження № 61-1055св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_6, на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 вересня 2019 року у складі судді Горпинич О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_7 (спадкоємцями якого є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ) грошові кошти на загальну суму 254 673,49 грн, а саме: 89 030,00 грн - грошові кошти, які належать позивачу та збережені відповідачем у себе без достатньої правової підстави; 49 957,85 грн - відсотки за користування відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 89 030,00 грн, які збережені відповідачем у себе без достатньої правової підстави; 77 687,58 грн інфляційні втрати за користування відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 89 030,00 грн, які збережені відповідачем у себе без достатньої правової підстави; 7 998,06 грн - 3% річних від суми грошових коштів у розмірі 89 030,00 грн, які збережені відповідачем у себе без достатньої правової підстави; 30 000,00 грн - моральна шкода, а також просив стягнути з ОСОБА_7 понесені судові витрати на загальну суму 12 546,00 грн, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 546,73 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що 11 листопада 2011 року за ОСОБА_1 був зареєстрований транспортний засіб (далі - ТЗ) марки "Богдан-231040", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що видано свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 . 05 грудня 2011 року позивач на ім`я відповідача ОСОБА_7 видав довіреність серії ВРО № 027497, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В. за реєстровим номером 2017.
Цією довіреністю позивач уповноважив відповідача представляти його інтереси, у тому числі з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням належним позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 ТЗ марки "Богдан-231040", а також надав відповідачу право укладати від імені позивача договори купівлі-продажу та одержувати належні позивачу грошові кошти.
Проте, цією довіреністю позивач не надав відповідачу право зберігати у себе належні позивачу грошові кошти, отримані відповідачем після продажу за цією довіреністю належного на праві приватної власності позивачу ТЗ.
01 грудня 2014 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Парфенкової І. В. з заявою про скасування вказаної довіреності серії ВРО № 027497 від 05 грудня 2011 року.
01 грудня 2014 року позивач, у зв`язку з скасуванням довіреності, спрямував на адресу відповідача лист з вимогою повернути йому ТЗ марки "Богдан-231040", реєстраційний номер НОМЕР_1 або повернути належні йому грошові кошти, одержані відповідачем у разі відчуження вказаного автомобіля.
Відповідач відповідь не надав, автомобіль або грошові кошти не повернув. Згодом стало відомо, що 16 вересня 2014 року ТЗ марки "Богдан-231010" переоформлений у Миколаївський області на іншого власника, а на ТЗ видано нове свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 від 16 вересня 2014 року на підставі довіреності від 05 грудня 2011 року. Відповідач продав вказаний ТЗ марки "Богдан-231040" третій особі за 89 030,00 грн.
Саме відповідач, як уповноважена особа, на підставі виданої позивачем довіреності від 05 грудня 2011 року, продав 16 вересня 2014 року вказаний автомобіль третій особі та отримав грошові кошти у розмірі 89 030,00 грн, які належать позивачу. 21 січня 2014 року позивач спрямував на адресу відповідача лист з вимогою повернути позивачу належні грошові кошти у розмірі 89 030,00 грн, які були одержані відповідачем, у зв`язку з продажем автомобіля.
На вказаний лист відповідач не відреагував, грошові кошти не повернув. В якості правового обґрунтування позову в частині повернення коштів позивач посилався на статтю 1212 ЦК України та положення частини другої статті 1214 ЦК України.
Крім того, позивач вказував, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Внаслідок тривалого, безпідставного збереження відповідачем у себе без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 89 030,00 грн, які належать позивачу, останньому завдано моральної шкоди, яка виразилася в тривалих негативних емоціях, моральних і психічних переживаннях та у душевних стражданнях, пов`язаних з зусиллями, які позивач був вимушений витрачати на досудове врегулювання спору з відповідачем, а також протягом 3 років витрачати зусилля, час та грошові кошти на підготовку та подання до суду позовної заяви та необхідних документів, чим суттєво були порушені нормальні життєві зв`язки та звичайний спосіб життя позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенськогорайонного суду міста Харкова від 27 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що підстав для задоволення позову відповідно до статті 1212 ЦК України немає, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виникли правовідносини, пов`язані з виконанням доручення.
Апеляційний суд зазначив, що помилкова вказівка суду першої інстанції про застосування статті 1281 ЦК України не призвела до неправильного вирішення справи по суті. Разом з тим, суд першої інстанції правильно обґрунтував підстави для відмови в позові на підставі статті 1212 ЦК України, зазначивши, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання доручення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Фрунзенського районного суду міста Харкова.
18 січня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 згідно укладеної 05 грудня 2011 року довіреності не надавав права ОСОБА_7 обмінювати автомобіль на сантехнічні вироби на загальну суму 15 750,00 грн. Договір купівлі-продажу ТЗ від 15 вересня 2014 року, достовірність якого викликає сумнів, не відповідає вимогам Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, а тому не є договором в розумінні частини першої статті 638 ЦК України. Суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин норми статті 1212 ЦК України, не звернувши уваги на постанови Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 536/378/15, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18.
У касаційній скарзі зазначається, що висновок, наведений у рішенні Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2015 року у справі № 645/2960/15-ц, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанцій є стислим викладом заперечень відповідача ОСОБА_7 проти позову, а не фактичними обставинами справи, крім того, у справі був інший предмет та підстави позову. На підставі судових рішень ОСОБА_1 мав перед ОСОБА_7 заборгованість за договором позики від 09 листопада 2011 року на загальну суму 195 333,37 грн.
Про відкриття спадщини після смерті відповідача та про коло спадкоємців, які прийняли спадщину, позивач дізнався 16 травня 2019 року під час розгляду цієї справи та ознайомлення з матеріалами представника, який звернувся до суду із заявою про залучення правонаступників відповідача. На підставі наведеного вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо непред`явлення позивачем вимоги до спадкоємців, оскільки вказані дії він вчинив одразу як дізнався про коло спадкоємців.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу у встановлений термін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що зі змісту довіреності від 05 грудня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_7 представляти його інтереси в органах нотаріату, комісійних магазинах, органах Державтоінспекції, комісіях або в будь-яких інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (продаж, обмін, здача в оренду) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ТЗ марки "Богдан-231040", 2011 року випуску, номер шасі № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За довіреністю представнику було надано право: керувати автомобілем, переобладнати, ремонтувати, проходити державний технічний огляд, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, при необхідності зняти автомобіль з обліку чи поставити на облік в органах Державтоінспекції, одержати транзитні номери, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, включаючи заяви, дублікат реєстраційного документа, у випадку його втрати, укласти від його імені договори купівлі-продажу, міни, оренди автомобіля, договори страхування, користуватися автомобілем за кордоном в разі отримання в органах ДАІ відповідного свідоцтва про реєстрацію ТЗ на період поїздки за кордон, одержувати у відповідному підрозділі ДАІ тимчасовий реєстраційний талон; вчиняти також всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана з правом передоручення повноважень до 05 грудня 2021 року (т. 1 а. с. 24).
Заявою від 01 грудня 2014 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Парфенковою І. В., ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_7 про скасування довіреності, виданої 05 грудня 2011 року, якою уповноважив представляти його інтереси, пов`язані з експлуатацією та розпорядженням належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ТЗ марки "Богдан-231040", 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 26).
Вимогою від 01 грудня 2014 року, направленою на адресу ОСОБА_7, ОСОБА_1 просив повернути належний йому на праві власності автомобіль, у разі, якщо ТЗ відчужений, просив повернути одержані від реалізації цього автомобіля належні йому грошові кошти (т. 1 а. с. 28).
Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей 01 грудня 2014 року дію вищевказаної довіреності припинено (т. 1 а. с. 25).
З відповіді управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області вбачається, що 16 вересня 2014 року ТЗ марки "Богдан-231040", реєстраційний номер НОМЕР_1, був переоформлений у Миколаївській області на іншого власника (т. 1 а. с. 31).
В довідці-рахунку від 16 вересня 2014 року серії ВІА № 669811 на ім`я ОСОБА_5 вказувалося, що йому продано та видано автомобіль "Богдан-231040", вартістю 89 030,00 грн (т. 1 а. с. 36).
В матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Авто Бізнес", згідно якої середньоринкова вартість легкового автомобіля "Богдан-231040", 2011 року випуску, в базовій комплектації, такий, що був у використанні в технічно справному стані на 16 вересня 2014 року на території Миколаївського регіону становить 89 030,00 грн (т. 1 а. с. 55).
Заявою № 48400750 від 16 вересня 2014 року ОСОБА_5 просив начальника ВРЕР м. Миколаїв провести операцію "перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком" автомобіля "Богдан-231040" (т. 1 а. с. 37).
16 вересня 2014 року ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_7 (довіритель), та ТОВ "Авто Бізнес" (повірений) уклали договір доручення, згідно якого повірений зобов`язується від імені за дорученням та за рахунок довірителя укласти договір купівлі-продажу ТЗ (т. 1 а. с. 58).
З договору купівлі-продажу ТЗ від 16 вересня 2014 року вбачається, що ТОВ "Авто Бізнес" на підставі договору доручення, укладеного з ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_7 продало автомобіль "Богдан-231040" ОСОБА_5 . Згідно договору ціна ТЗ на дату підписання договору становить 89 030,00 грн (т. 1 а. с. 59).
Також матеріали справи містять договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15 вересня 2014 року, згідно якого ОСОБА_1, від імені якого діяв ОСОБА_7, продав ОСОБА_5, ТЗ "Богдан-231040", 2011 року випуску, № двигуна НОМЕР_5, № кузова НОМЕР_4 за ціною 15 750,00 грн (т. 1 а. с. 197).
Відповідно до пункту 5 вказаного договору продавець та покупець домовилися, що оплата за ТЗ буде проведена натуральним способом - передачею у власність продавця сантехнічних виробів на загальну суму 15 750,00 грн.
Згідно накладної від 15 вересня 2014 року № 141509/1 на сантехнічні вироби на загальну суму 15 750,00 грн вбачається, що ОСОБА_7 отримав вказані сантехнічні вироби (т. 1 а. с. 199).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 (т. 2 а. с. 75).
Після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2, його дружина, та діти: ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
Згідно спадкової справи ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину у відповідних частках (т. 2 а. с. 193 - 206).
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2015 року у справі № 645/2960/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд зробив висновок, що грошові кошти, отримані ОСОБА_7 за продаж автомобіля "Богдан-231040", 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, відповідач не повинен був передавати позивачеві, оскільки ці грошові кошти належать саме ОСОБА_8 як такі, що були виручені за продаж майна, переданого йому позивачем на виконання грошового зобов`язання (т. 1 а. с. 233, 234).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 березня 2015 року у справі № 644/9553/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 72 500 грн боргу за договором позики та 2 133,28 грн 3 % річних від простроченої суми боргу (т. 1 а. с. 218, 219).