Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 128/657/18
провадження № 61-11645св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Степанівська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Вінницькій області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, кадастровий реєстратор Будковська Тетяна Володимирівна,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду від 10 квітня 2019 року у складі судді Ганкіної І. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 рокуу складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Степанівська сільська рада), ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастр), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - Реєстраційна служба), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, кадастровий реєстратор Будковська Т. В., про визнання незаконними рішень, визнання державних актів на право власності на землю недійсними, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог посилалися на таке. У 1961 році батькам позивачів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за рішенням ради членів колгоспу були відведені дві земельні ділянки на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення селянського господарства. У 1987 році їхніми спільними зусиллями був побудований будинок на цій земельній ділянці, а 19 травня 1988 року на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Станом на 15 квітня 1991 року у будинку проживали ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їхня дочка ОСОБА_7 зі своєю сім`єю.
Рішенням Степанівської сільської ради 14-ої сесії шостого скликання від 24 травня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення технічної документації з передачі в оренду на один рік земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Степанівської сільської ради, в межах населеного пункту, на АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,25 га, за цією ж адресою.
Рішенням Степанівської сільської ради 16-ої сесії шостого скликання від 15 серпня 2012 року передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 0,5000 га, з них: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення ОСОБА_5 30 листопада 2012 року видано державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки серії ЯМ № 239198 та серії ЯМ № 239199.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 серпня 2017 року у справі № 128/2591/16-ц визнано за ОСОБА_4, який є братом позивачів, право власності в порядку спадкування за заповітом на дві земельні ділянки площею 0,2500 га, які знаходяться на АДРЕСА_1, кадастровий номер 052060001007152 та кадастровий номер 052060001007153, які належали на праві власності ОСОБА_5 .
Вважали, що рішення Степанівської сільської ради, на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5, прийняті з порушенням норм Конституції та законів України, а тому є незаконними. Також рішення порушують право власності ОСОБА_1 на 1/2 частки земельної ділянки, яке належить останній у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі просили визнати незаконними рішення Степанівської сільської ради 16 сесії шостого скликання від 15 серпня 2012 року та 14-ої сесії шостого скликання від 24 травня 2012 року, визнати недійсними державні акти на право власності на землю від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239199 та серії ЯМ № 239198, видані ОСОБА_5, зобов`язати Реєстраційну службу внести зміни щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 052060001007153 та для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 052060001007152.
Рішенням Вінницького районного суду від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірні земельні ділянки не входили до переліку майна, належного колгоспному двору, а тому на час припинення його існування не перейшли у власність його членів: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . З цих підстав ці земельні ділянки не входили до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже, не могли бути успадковані її спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_1 . Лише у 2012 році, після смерті ОСОБА_6, - ОСОБА_5 звернувся із заявою про приватизацію земельних ділянок, які перебували в його користуванні. Таким чином, позивачами не доведено, що на момент приватизації ОСОБА_5 спірних земельних ділянок були допущені порушення, які є підставою для скасування рішень Степанівської сільської ради та визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Судуіз касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували положення
статей 63-70 Земельного кодексу Української РСР (далі - ЗК Української РСР), у редакції, чинній на момент будівництва житлового будинку, згідно з якими кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу, та дійшли помилкового висновку, що спірні земельні ділянки не входили до складу майна колгоспного двору. Отже, Степанівська сільська рада не мала повноважень на розпорядження цими земельними ділянками шляхом їх безоплатної передачі ОСОБА_5 . Відповідно до положень частини першої статті 119 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) члени колгоспного двору, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, мали рівні права звернутися з клопотанням про надання у власність чи користування земельної ділянки, якою вони спільно користувалися, а оскільки спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1, то до неї в порядку спадкування перейшло право на приватизацію 1/2 частки земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Рішенням Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року порушено її право, оскільки право власності на спірні земельні ділянки оформлено лише на одного з колишніх членів колгоспного двору - ОСОБА_5 . Згідно з копією виписки з погосподарської книги Степанівської сільської ради з особового рахунку № НОМЕР_1 за 1991-1995 роки на АДРЕСА_1 були зареєстровані такі особи: ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_8 (зять), ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_9 (онука) та ОСОБА_10 (онука). Також з іншої копії виписки з погосподарської книги Степанівської сільської ради № 557 за 1991-1995 роки на АДРЕСА_1 були зареєстровані такі особи: ОСОБА_5 (голова двору); ОСОБА_6 (дружина); ОСОБА_11 (дочка); ОСОБА_12 (онука); ОСОБА_13 (онук) та ОСОБА_14 (зять). Таким чином, у цих виписках є розбіжності щодо осіб, які там проживали, проте суди не з`ясували та не відхилили такі докази.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у цій справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, вважаються публічно-правовими та на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, а не цивільних.
У жовтні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ГУ Держгеокадастру, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційні скарги у цій справі подані у серпні та жовтні 2019 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково не відповідають.
Суди встановили, що житловий будинок з надвірними побудовами, розташований на АДРЕСА_1, належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_5 . Це стверджується ксерокопією свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 02 червня 1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів від 19 травня 1988 року № 128 (т. 1, а. с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 вересня 2015 року серії НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 234).
Відповідно до рішення 14 сесії шостогоскликання Степанівської сільської ради від 24 травня 2012 року вирішено: "1. Надати дозвіл громадянину ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації по передачі в оренду на 1 рік земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,25 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, з них по угіддях: 0,25 га - рілля, яка розташована на території Степанівської сільської ради, в межах населеного пункту, за адресою: АДРЕСА_1 ; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 2. Громадянину ОСОБА_5 замовити в відповідній землевпорядній організації розробку документації, вказаної в п. 1. 3. Громадянину ОСОБА_5 - виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 40 Земельного кодексу України. 4. Термін дії дозволу становить 1 рік з моменту прийняття рішення. 5. Контроль за виконанням цього рішення - покласти на землевпорядника сільської ради ОСОБА_15" (т. 1, а. с. 25).
16 сесією шостогоскликання Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року вирішено: "1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 в АДРЕСА_1, загальною площею 0,5000 га. 2. Передати у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку в АДРЕСА_1, загальною площею 0,5000 га, в т.ч. 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і 0,2500 га - для ведення особистого селянського господарства. 3. Видати гр. ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельні ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,5000 га, в т. ч. 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і 0,2500 га - для ведення особистого селянського господарства. 4. Землевпоряднику сільської ради - внести зміни в земельно-облікові документи. 5. Гр. ОСОБА_5 - використовувати земельні ділянки відповідно до цільового призначення, суворо дотримуватися вимог Земельного кодексу України" (т. 1, а. с. 24).
На підставі рішення Степанівської сільської ради 16 сесії шостого скликання від 15 серпня 2012 року ОСОБА_5, який проживає на АДРЕСА_1, 30 листопада 2012 року видано державний акт серії ЯМ № 239199 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га у межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520687600:02:004:0015, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052060001007153, що підтверджується його копією (т. 1, а. с. 48).
Також на підставі рішення Степанівської сільської ради 16 сесії шостого скликання від 15 серпня 2012 року ОСОБА_5, який проживає на АДРЕСА_1, 30 листопада 2012 року видано державний акт серії ЯМ 239198 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га у межах згідно з планом, що розташована на АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520687600:02:004:0014, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052060001007152, що підтверджується його копією (т. 1, а. с. 49).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 серпня 2017 року у справі № 128/2591/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання права на спадщину в порядку спадкування за заповітом, яке набрало законної сили 14 червня 2018 року, позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом від 23 жовтня 2012 року після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на: 5/12 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3,22 га, розташовану на території Степанівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 27 червня 2003 року серії ІІ-ВН №050470; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520687600:02:004:0014, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239198, виданого на підставі рішення Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520687600:02:004:0015, для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239199, виданого на підставі рішення Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року; майновий пай в розмірі 6 177 грн в пайовому фонді майна Сільськогосподарського орендного підприємства "Мир" у с. Степанівка Вінницького району Вінницької області, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії ВІ ІІІ № 01361.
Цим рішенням встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав колгоспному двору. Станом на 1986-1990 роки в колгоспному дворі було зареєстровано лише подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Тому їхні частки є рівними і становлять по 1/2 частки. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, яка на все своє майно залишила заповіт на ім`я своєї дочки ОСОБА_1 . На час смерті спадкодавиці її чоловік ОСОБА_5 вже досяг пенсійного віку і, крім того, мав групу інвалідності, тому вважається таким, що має право на обов`язкову частку в спадковому майні незалежно від змісту заповіту. Спадщину після смерті своєї дружини він фактично прийняв, оскільки проживав та був зареєстрований з нею за однією адресою, проте за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом до нотаріальної контори він не звертався.
Спадкоємиця за заповітом - ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини також не зверталась, і лише рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року їй було встановлено факт постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Враховуючи наявність заповіту, спадкова частка ОСОБА_1 від 1/2 частки колгоспного двору складає 3/4 частки, а обов`язкова частка ОСОБА_5 складає 1/4 частки. Після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частки колгоспного двору і на 1/4 частки (1/8 частки від цілого колгоспного двору), яку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_6 . Тобто, спільно йому належить 5/8 частки колгоспного двору.
23 жовтня 2012 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно, на випадок своєї смерті, заповів своєму сину ОСОБА_4 . Спадкоємицями, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, є його дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Всі спадкоємці прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5, звернувшись у визначений законом строк до нотаріальної контори з письмовими заявами про прийняття спадщини.
Таким чином, успадковані частки майна колишнього колгоспного двору становлять: ОСОБА_1 - 23/48 частки; ОСОБА_4 - 5/12 частки; ОСОБА_2 - 5/48 частки.
У цій справі встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 серпня 2017 року у справі № 128/2591/16-ц, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання права на спадщину в порядку спадкування за заповітом, позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом від 23 жовтня 2012 року після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на: 5/12 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 3,22 га, розташовану на території Степанівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 27 червня 2003 року серії ІІ-ВН №050470; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520687600:02:004:0014, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239198, виданого на підставі рішення Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року; земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520687600:02:004:0015, для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239199, виданого на підставі рішення Степанівської сільської ради від 15 серпня 2012 року; майновий пай в розмірі 6 177 грн у пайовому фонді майна Сільськогосподарського орендного підприємства "Мир" у с. Степанівка Вінницького району Вінницької області, який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП, серії ВІ ІІІ № 01361, тому предмет спору за оспорюваними рішенням Степанівської сільської ради 16 сесії шостого скликання від 15 серпня 2012 року та 14 сесії шостого скликання від 24 травня 2012 року та державними актами на право власності на землю від 30 листопада 2012 року серії ЯМ № 239199 та серії ЯМ № 239198, виданими ОСОБА_5, вже визнаний за ОСОБА_4, що унеможливлює відновлення можливого порушеного права позивача у спосіб визнання незаконним рішення, визнання державних актів на право власності на землю недійсними, зобов`язання вчинити дії.
Про наявність спору між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо земельних ділянок свідчать і обставини, встановлені рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 28 серпня 2017 року у справі № 128/2591/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання права на спадщину в порядку спадкування за заповітом.
Отже, у цій справі спір виник не між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Степанівською сільською радою, ОСОБА_3, ГУ Держгеокадастру, Реєстраційною службою, а між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Отже, зважаючи на характер цивільно-правового спору та доводів позивачів, ОСОБА_4 мав бути залучений до участі у справі як відповідач (співвідповідач), а не як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, не звернув уваги на те, що до участі у справі не залучено належного відповідача (співвідповідача), на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову можливий за участі у справі належних сторін.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, оскаржуване рішення апеляційного суду, як і рішення суду першої інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, наприклад, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження
№ 61-15551св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 314/1986/18 (провадження № 61-20800св19).