ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/810/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. Д. Кондратова
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021р.
у складі колегії суддів: А. М. Демидова - головуючий, І. П. Ходаківська, С. В. Владимиренко
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до приватного акціонерного товариства "Уманьгаз"
про стягнення 7 667 333, 53 грн. заборгованості та нарахувань за послуги балансування обсягів газу
за участю представників:
від позивача: О.А. Пахомова,
від відповідача: А.М. Писаренко
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" 5 866 314,92 грн - заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 554 984,15 грн - 3% річних, 1 246 034,46 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000743, АТ "Укртрансгаз" як оператор газотранспортної системи здійснило процедуру алокації та виявило у ПрАТ "Уманьгаз" негативні місячні небаланси природного газу в січні 2018 року, у лютому 2018 року, у квітні 2018 року та у червні 2018 року. У зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи (ГТС), позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на суму 19 265 374,67 грн, про що складено односторонні акти, які разом з рахунками на оплату надіслані відповідачу. Відповідач надані послуги оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5 866 314,92 грн, на яку позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував 3% річних та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.10.2020 у справі №925/810/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Уманьгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" 5 866 314,92 грн заборгованості за балансування обсягів природного газу, 1 246 034,46 грн інфляційних втрат, 554 984,15 грн 3% річних та 115 010,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг балансування обсягів природного газу у січні, лютому, квітні та червні 2018 року. Доказів на спростування прострочення розрахунку не подав. На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд задовольнив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 рішення місцевого господарського суду у справі №925/810/20 в частині стягнення 5 866 314,92 грн. основної заборгованості за балансування обсягів природного газу, 1 237 263,73 грн інфляційних втрат та 552 028,78 грн 3% річних скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 15.10.2020 у справі №925/810/20 залишено без змін. Резолютивну частину рішення місцевого господарського суду Черкаської області від 15.10.2020 у справі №925/810/20 викладено в новій редакції.
Апеляційний господарський, відмовляючи в стягненні частини основної заборгованості, дійшов висновку про те, що для визначення вартості послуг балансування у даному випадку необхідно застосувати коефіцієнт компенсації "1,0", оскільки обсяг небалансу відповідача становив у зазначених періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу. Також суд встановив, що за послуги балансування обсягів природного газу, надані позивачем у 2018 році, відповідач сплатив 13 399 059,75 грн.
Врахувавши, що розрахунок за договором на суму 13 281 661,12 грн. здійснений у порядку, передбаченому постановою КМУ № 256 та з дотриманням встановлених цим нормативно-правовим актом строків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат на зазначену суму.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати в частині зміни рішення місцевого господарського суду, а рішення залишити в силі.
З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі пунктів 1, 2 та 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування до визначення вартості послуг балансування положень п. 6.1 ст. 6, ст. 8.2, ст. 9, п. 23.1 ст. 23, п. 29.1 ст. 29, пп. пп. 14.1.178, 14.1.185 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п. а) ст. 193.1, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, якими встановлено включення загальнодержавного, обов`язкового податку на додану вартість до вартості послуг балансування, складову частину якого, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції вилучено із розміру заборгованості в порушення зазначених норм. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не наведено правових підстав відмови в позові в цій частині.
Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції, при застосуванні постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020, не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18.
Скаржник стверджує про необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції, а саме: від 28.10.2020 у справі №917/1641/19, від 08.10.2019 у справі № 922/83/19, від 19.09.2019 у справі №922/3635/18, від 18.09.2019 у справі № 907/415/18, від 05.12.2018 у справі №917/941/18, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 11.11.2019 у справі №927/587/18, оскільки у даних справах не розглядалось безпосереднього призначення використання відповідачем природного газу, що є суттєвим для правильного застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Також у скарзі зазначається про необхідність відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме у постановах від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 24.12.2019 у справі №908/1533/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 29.09.2020 у справі №904/2732/18, від 28.10.2020 у справі №917/1641/19 щодо застосування коефіцієнту 1,2 до вартості послуг балансування обсягів природного газу згідно пункту 9.2 укладеного між сторонами договору.
4. Позиції інших учасників справи
ПрАТ "Уманьгаз" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти обґрунтувань касаційної скарги та зазначає, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі є законною та обґрунтованою.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
17 грудня 2015 року між ПАТ "Укртрансгаз" як оператором та ПАТ "Уманьгаз" як замовником укладено договір транспортування природного газу № 1512000743.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору сторони погодили послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Відповідно до п. 9.1 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.
Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування = БЦГх К х QБГ,
де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2.
При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2 договору).
Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п. 9.3 договору).
Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4 договору).
Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу ІХ цього договору.
Відповідно до п. 13.1 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
На виконання умов договору позивач, як оператор ГТС, здійснив процедуру алокації та виявив у відповідача негативні місячні небаланси природного газу за січень 2018 року в обсязі 668,769 тис. куб.м, за лютий 2018 року в обсязі 639,879 тис. куб.м, за квітень 2018 року в обсязі 187,037 тис. куб.м, за червень 2018 року в обсязі 69,865 тис. куб.м.
Зазначений місячний небаланс відповідач не врегулював у строк до 12-го числа наступного місяця, тому позивач здійснив таке врегулювання шляхом надання відповідачу природного газу в рамках послуги балансування для покриття неврегульованих обсягів природного газу, вартість яких у січні, лютому, квітні та червні 2018 року склала 19 265 374,67 грн. Про зазначене, у порядку п. 11.4 договору та п. 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС, позивач склав односторонні акти про надання таких послуг: № 01-18-1512000743-БАЛАНС від 31.01.2018, № 02-18-1512000743-БАЛАНС від 28.02.2018, № 04-18-1512000743-БАЛАНС від 30.04.2018, № 06-18-1512000743-БАЛАНС від 30.06.2018.
Акти позивач надіслав відповідачу разом із рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами № ВИХ-18-356 від 14.02.2018, № ВИХ-18-669 від 14.03.2018, № ВИХ-18-1228 від 14.05.2018, № ВИХ-18-1832 від 13.07.2018.
Відповідач сплатив лише частину вартості наданих послуг.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача, як оператора газотранспортної системи, врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (п. 5 гл. 1 розділу I Кодексу ГТС).
Главою 1 розділу XIV Кодексу ГТС встановлено, що замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.
Оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи. (п.п. 1, 2 гл. 3 розділу XIV Кодексу ГТС);
Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу. (пп. 2 п. 7 гл. 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Судами встановлено факт наявності та розмір обсягів негативних місячних небалансів у ПрАТ "Уманьгаз" у січні, лютому, квітні та червні 2018 року, що сторонами не заперечується, як і факт надання позивачем відповідачу послуг з балансування природного газу.
Аналіз наведених положень законодавства, зокрема Кодексу ГТС, дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною договором формулою, яка підлягає застосуванню при розрахунку вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 24.12.2019 у справі №908/1533/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 29.09.2020 у справі №904/2732/18, від 28.10.2020 у справі №917/1641/19.
Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків, а доводи скаржника щодо наявності підстав для такого відступу є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, апеляційний господарський суд обґрунтовано здійснив розрахунок коефіцієнта компенсації, в якому врахував відсоток небалансу до загального обсягу надходження природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача, а саме: у січні 2018 року - 171 150,376 тис. куб.м з обсягом небалансу 668,796 тис. куб.м, що становить 3,9% загального обсягу; - у лютому 2018 року - 15 705,419 тис. куб.м з обсягом небалансу 639,879 тис. куб.м, що становить 4,07% загального обсягу; - у квітні 2018 року - 3 836,832 тис. куб.м з обсягом небалансу 187,037 тис. куб.м, що становить 4,87% загального обсягу; - у червні 2018 року - 1 455,239 тис. куб.м з обсягом небалансу 69,865 тис. куб.м, що становить 4,8% загального обсягу.
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що для визначення вартості послуг балансування у даному випадку необхідно застосувати коефіцієнт компенсації "1,0", оскільки обсяг небалансу відповідача становив у зазначених періодах менше 5% загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу.
Верховним Судом відхиляються також доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2020 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та не враховано висновок щодо застосування даних норм, викладений у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18.
Апеляційний господарський суд, встановивши, що розрахунок за послуги балансування газу на суму 13 281 661,12 грн здійснений у порядку, передбаченому постановою КМУ № 256 та з дотриманням встановлених цим нормативно-правовим актом строків, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
Приписи постанов КМУ, зокрема Порядку № 256, є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ, у тому числі за його транспортування, визначаються саме нормами наведеної постанови.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19.
Для застосування наслідків порушення грошових зобов`язань, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених Порядком № 256.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у даній справі дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка сплачена в порядку, передбаченому постановою КМУ №256 та з дотриманням встановлених цим нормативно-правовим актом строків.
Верховний Суд звертає увагу, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №903/394/18, на яку посилається скаржник, зокрема щодо предмета регулювання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, не змінюють встановленої судом апеляційної інстанції обставини про те, що розрахунок за послуги балансування газу на суму 13 281 661,12 грн був здійснений у порядку, передбаченому постановою КМУ №256 та з дотриманням встановлених цим нормативно-правовим актом строків. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано актуальну практику Верховного Суду з даного питання.
Підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2019 у справі № 922/83/19, від 19.09.2019 у справі № 922/3635/18, від 18.09.2019 у справі №907/415/18, від 05.12.2018 у справі № 917/941/18, від 04.12.2018 у справі №927/276/18, від 11.11.2019 у справі № 927/587/18, від 28.10.2020 у справі №917/1641/19 щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Верховний Суд не вбачає та відхиляє доводи скаржника в цій частині як необґрунтовані.
Разом з тим, висновки апеляційного господарського суду щодо розміру стягнених з відповідача сум є передчасними з огляду на наступне.
Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок вартості послуг балансування, вказав, що за січень 2018 року послуги балансування обсягів природного газу з урахуванням коефіцієнту компенсації "1,0" складають 5 446 300,92 грн, за лютий 2018 року - 5 660 017,70 грн, за квітень 2018 року - 1 654 426,43 грн, за червень 2018 року - 617 987,36 грн, тобто загальна сума вартості наданих послуг складає 13 378 732 грн.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано податок на додану вартість в складовій частині вартості послуг та не наведено правових підстав відмови в позові в цій частині. Скаржник вказує, що за наслідками виникнення негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем, позивач склав акт з розрахунком вартості послуг балансування, до складу яких включено податок на додану вартість згідно наведених положень Податкового кодексу України, Кодексу газотранспортної системи та умов Договору.
Як вбачається з односторонніх актів позивача № 01-18-1512000743-БАЛАНС від 31.01.2018, № 02-18-1512000743-БАЛАНС від 28.02.2018, № 04-18-1512000743-БАЛАНС від 30.04.2018, № 06-18-1512000743-БАЛАНС від 30.06.2018 про надання послуг балансування обсягів природного газу та додатків до актів - розрахунків вартості балансування, а також з рахунків на оплату, позивачем до суми вартості послуг балансування було включено податок на додану вартість.
Тобто позивач, розраховуючи суму боргу, застосовував формулу, визначену в договорі, а саме: Вбалансування = БЦГх К х QБГ, де коефіцієнт компенсації - 1,2, та врахував ПДВ - 20%.
І саме з такого розрахунку виходив позивач, звертаючись до суду з позовом і заявляючи до стягнення з відповідача відповідні суми.
Відмовляючи в стягненні частини боргу, суд апеляційної інстанції послався на перерахунок вартості послуг балансування з застосуванням коефіцієнта компенсації "1,0", та встановив вартість послуг, застосувавши формулу, погоджену сторонами в договорі.
Верховний Суд звертає увагу, що у зазначеній формулі відсутній податок на додану вартість, проте суд апеляційної інстанції не обґрунтував постанову в частині відмови в нарахуванні ПДВ, сума якого входила у предмет позову.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, постанову апеляційного господарського суду в частині визначення суми боргу не можна вважати обґрунтованою.
Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не наведено правових підстав відмови в позові в частині податку на додану вартість як складової частини заявленого боргу, знайшли своє підтвердження.
Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо сум, що підлягають стягненню з відповідача, в тому числі й 3 % річних та інфляційних, є передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, а тому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.