ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/710/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Розізнаної І. В., Маціщук А. В., Мельник О. В.
від 23 грудня 2020 року
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс"
про стягнення вартості частки у статутному капіталі товариства
за участю представників:
позивача: не з`явилися
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс".
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що після його виходу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", йому не була виплачена вартість його частки у статутному капіталі цього Товариства.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
14 лютого 1998 року на загальних зборах Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" було прийняте рішення, оформлене протоколом від 14 лютого 1998 року, про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (далі по тексту - Товариство) зі статутним капіталом у розмірі 34 375,00 грн. Засновниками Товариства були: ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 80 % та Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський" з часткою 20 %.
16 березня 1998 року рішенням засновників Товариства, оформленим протоколом № 12 від 16 березня 1998 року, був затверджений статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", за змістом пунктів 3.1., 5.3. якого статутний фонд Товариства утворюється за рахунок внесків учасників. Розмір статутного фонду складає 34 375,00 грн. Власниками (засновниками) Товариства є ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного капіталу Товариства 27 500,00 грн, що складає 80 % статутного капіталу Товариства, та Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський" з розміром внеску до статутного капіталу 6 875,00 грн, що складає 20 % статутного капіталу Товариства.
У червні 2001 року ОСОБА_2 викупив у Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 20 %.
12 червня 2001 року на загальних зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" було вирішено: 1) виключити Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Птахокомбінат Тульчинський", 2) прийняти до складу засновників ОСОБА_3, 3) здійснити новий розподіл часток статутного капіталу наступним чином: ОСОБА_3 належить 80 % статутного капіталу Товариству, що складає 27 500,00 грн; ОСОБА_2 належить 20 % відсотків статутного капіталу, що складає 6 875,00 грн.
02 січня 2003 року ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників Товариства та передав свої корпоративні права ОСОБА_4, отримавши при цьому від Товариства свою частку у грошовому еквіваленті, що підтверджується його письмовою нотаріально посвідченою заявою від 06 березня 2003 року.
25 квітня 2005 року відбулися загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 18 від 25 квітня 2005 року, про: 1) включення до складу засновників Товариства нових засновників: ОСОБА_5 та ОСОБА_1, 2) вихід зі складу учасників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 3) внесення відповідних змін до статуту Товариства та його реєстрацію.
Відповідно до нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вони вийшли зі складу учасників Товариства, передавши свої частки у наступному співвідношенні: ОСОБА_3 передав 50 % частки ОСОБА_5, а 30 % - ОСОБА_1, а ОСОБА_4 передала 20 % своєї частки ОСОБА_1 .
Згідно з пунктами 1.2., 5.1., 5.3., 5.7. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 25 квітня 2005 року, зареєстрованій державним реєстратором 06 травня 2005 року за №11681050001000142) Товариство засноване фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; для забезпечення діяльності Товариства учасники створюють за рахунок своїх майнових та грошових внесків статутний капітал Товариства у розмірі 34 375,00 гривень; розмір частки та вкладу учасників у статутному капіталі Товариства складає: ОСОБА_5 - 17 187,50 грн або 50% статутного капіталу, ОСОБА_1 - 17 187,50 грн або 50% статутного капіталу
Відповідно до пунктів 5.7., 7.1.1., 8.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 25 квітня 2005 року, зареєстрованій державним реєстратором 06 травня 2005 року за №11681050001000142) учасники Товариства мають право продати чи іншим чином відступити свою частку або її частину як одному чи кільком учасникам Товариства, так і третім особам; власністю Товариства є, окрім іншого, кошти і майно, що передані йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; уступка частки (її частини) третім особам можлива тільки після внесення внеску учасником. Під час передачі частки (її частини) третій особі здійснюється одночасний перехід до нього сукупності прав та обов`язків, що належать учаснику, який вибув із Товариства.
08 лютого 2006 року відбулися загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 10 від 08 лютого 2006 року, про: 1) вихід ОСОБА_5 зі складу засновників Товариства, 2) прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_6 із розміром частки в статутному капіталі Товариства 61 %, якому ОСОБА_1 передав 11 % зі своєї частки; 3) про затвердження нової редакції статуту Товариства.
Відповідно до пунктів 1.2., 5.3. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства (протокол № 10 від 08 лютого 2006 року), зареєстрованій державним реєстратором 10 лютого 2006 року за №11681050004000142) засновниками Товариства є фізичні особи: ОСОБА_6 з часткою у статутному капіталі в розмірі 20 968,75 грн або 61 % та ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі в розмірі 13 406,25 грн або 39%.
23 серпня 2013 року ОСОБА_1 подав до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просив виплатити йому вартість майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, що складає 39%, та виплатити належну частину прибутку Товариства за увесь період перебування його у складі учасників Товариства.
10 вересня 2013 року відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" оформлені протоколом № 62, на яких були прийняті рішення:
- відмовити ОСОБА_1 у розгляді його питання про вихід зі складу учасників Товариства;
- зобов`язати директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" повідомити ОСОБА_1 про це рішення;
- призначити загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на 08 жовтня 2013 року та зобов`язати директора Товариства повідомити ОСОБА_1 про проведення загальних зборів учасників.
08 жовтня 2013 року відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 63, про відкладення розгляду заяви ОСОБА_1 про вихід із складу учасників Товариства на 12 листопада 2013 року у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 .
У серпні 2016 року ОСОБА_1 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", що вибув, звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" про стягнення вартості частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" у розміром 39%, а також частини прибутку Товариства з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 23 серпня 2014 року до дня ухвалення судового рішення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що станом на день подання позову Товариство не виплатило йому ні вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, ні частину прибутку Товариства. Також зазначає про те, що він не має можливості визначити ціну позову, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" не надав йому на запити від 09 лютого 2013 року та 22 березня 2013 року необхідні документи: звіт про фінансово-господарську діяльність, копію балансу інші документи, право на ознайомлення з якими він мав як учасник Товариства.
3. Короткий зміст ухвалених рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2017 року, відмовив у задоволені позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що частка позивача у статутному капіталі Товариства є неоплаченою, що позбавляє позивача права на отримання при виході з Товариства вартості частини майна та частини прибутку Товариства пропорційно його частці, яку він фактично не вніс.
Суд апеляційної інстанції погодився з ухваленим судом першої інстанції, рішенням, однак залишив його без змін з інших підстав. За висновком суду апеляційної інстанції несплата позивачем свого внеску до статутного капіталу Товариства не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки право на частку в статутному капіталі Товариства позивач набув у зв`язку з укладенням договору з попереднім учасником Товариства та був прийнятий до Товариства на підставі рішення загальних зборів, станом на дату вступу позивача до Товариства статутний капітал Товариства був сформований та участь ОСОБА_1 не пов`язана з внесенням частки до статутного фонду Товариства. Проте суд відмовив у задоволенні позову з підстав неможливості визначення дійсної вартості майна Товариства.
Верховний Суд постановою від 06 березня 2018 року скасував постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2017 року, а справу № 902/710/16 передав на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Направляючи на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції не визначив вартість частини майна Товариства, що є пропорційною частці позивача у статутному капіталі Товариства та підлягає виплаті позивачу, не вчинив усіх необхідних дій відповідно до Господарського процесуального кодексу України, направлених на встановлення цієї обставини.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23 грудня 2020 року, ухваленою за результатом нового розгляду справи, скасував рішення Господарського суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на користь ОСОБА_1 розмір частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", пропорційний частці ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, за період до дати подання ОСОБА_1 заяви про вихід з Товариства в сумі 45 240,00 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" на користь ОСОБА_1 вартість проведених у справі експертиз у розмірі 85 449,60 грн, 1 378,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 2 067,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції встановив вартість частини майна Товариства, що є пропорційною частці позивача у статутному капіталі Товариства та підлягає виплаті позивачу, на підставі висновку проведеної у справі комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року, який визнав належним та допустимим доказом у справі, а також на підставі наявного в матеріалах справи фінансового звіту Товариства станом на 31 грудня 2013 року, врахувавши відсутність у матеріалах справи інших доказів дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна Товариства.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не навів у позовній заяві розрахунки цих нарахувань, а суд у межах своєї компетенції не здійснює нарахування сум, а лише перевіряє правильність та обґрунтованість проведених позивачем розрахунків.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду позивач послався на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пункт 5 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі висновку комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року, який є недопустимим доказом у справі.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін, посилаючись на те, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, позивач завчасно повідомлявся судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції здійснив усі заходи, визначені Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року, ухвалив повне, всебічне та обґрунтоване рішення по суті спору з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи сторін у справі, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та / або захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України (частини перша та третя статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Порядок здійснення судочинства у господарських судах встановлює Господарський процесуальний кодекс України.
Згідно з частинами першою та шостою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За змістом частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства належать, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу, змагальність сторін.
Згідно зі статтею 7 Господарського процесуального кодексу України, у якій закріплений принцип рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Принцип гласності судового процесу закріплений у статті 8 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої та другої якої розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України, яка також розкриває зміст принципу гласності, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
За змістом частини другої та пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право одержувати копії судових рішень, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалами від 17 березня 2020 року, а також ухвалою від 03 червня 2020 року призначив у справі № 902/710/16 повторну судову експертизу, направив матеріали справи Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" для проведення повторної судової експертизи та зупинив апеляційне провадження у справі № 902/710/16 до закінчення проведення повторної судової експертизи та отримання висновку експерта, та/або повернення матеріалів справи № 902/710/16 до Північно-західного апеляційного господарського суду.
18 листопада 2020 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/710/16 та повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" від 29 жовтня 2020 року про неможливість надання висновку повторної комплексної судової будівельно-оціночної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи у господарській справі № 902/710/16.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 30 листопада 2020 року поновив апеляційне провадження у справі № 902/710/16, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 14 грудня 2020 року о 12:00.
14 грудня 2020 року відбулася зміна складу колегії суддів для розгляду цієї справи, з огляду на що Північно-західний апеляційний господарський суд у складі нової колегії суддів Розізнаної І. В., Мельник О. В., Маціщук А. В. ухвалою від 14 грудня 2020 року прийняв справу № 902/710/16 до провадження.
Крім того Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 14 грудня 2020 року відклав розгляд справи на 23 грудня 2020 року о 10:00.
23 грудня 2020 року Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову у цій справі.
У цій постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що 23 грудня 2020 року у судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник відповідача, позивач у судове засідання суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Також Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 23 грудня 2020 року зазначив про те, що суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи.
Однак Верховний Суд зазначає про те, що висновки суду апеляційної інстанції про належне повідомлення учасників справи, зокрема позивача, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з частинами п`ятої, шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як зазначає позивач у касаційній скарзі ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2020 року про відкладення розгляду справи на 23 грудня 2020 року він отримав 23 грудня 2020 року, тобто у день, на який було відкладено розгляд справи № 902/710/16. Зазначені доводи скаржника підтверджуються доданими ним до касаційної скарги копією конверту, в якому йому надійшло поштове відправлення з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського від 14 грудня 2020 року про відкладення розгляду справи, а також роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштового відправлення за номером відправлення.
Відповідно до зазначених доказів поштове відправлення з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського від 14 грудня 2020 року про відкладення розгляду справи, адресоване позивачу, прибуло до пункту видачі / доставки 22 грудня 2020 року та було вручене позивачу 23 грудня 2020 року.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами позивача у касаційній скарзі про те, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2020 року про відкладення розгляду справи не була вручена судом позивачу завчасно в розумінні частини четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, тобто не менше ніж за п`ять днів до призначеного судом засідання з розгляду справи, що є порушенням зазначеної норми процесуального права. Наведене свідчить про те, що суд не вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, оскільки при призначенні справи до розгляду та при перевірці обставин належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи не врахував строки пересилання поштових відправлень по території України, залишив поза увагою закріплене у частині четвертій статті 120 Господарського процесуального кодексу України правило завчасного вручення ухвали суду про дату, час та місце судового засідання, а також порушив передбачені законом принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності та відкритості судового процесу, змагальності сторін.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що наведене вище свідчить про те, що позивач не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання суду апеляційної інстанції, в якому була ухвалена оспорювана постанова, Північно-західний апеляційний господарський суд у судовому засіданні, яке відбулося 23 грудня 2020 року, розглянув цю справу за відсутності позивача та / або його представника, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної позивачем постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, Північно-західний апеляційний господарський суд не перевірив належним чином обставину належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи та дійшов помилкового висновку про те, що суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.
Крім того відповідно до частин першої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Як вбачається з оскаржуваної постанови Північно-західний апеляційний господарський суд при встановленні обставин вартості частини майна Товариства, що є пропорційною частці позивача у статутному капіталі Товариства та підлягає виплаті позивачу, врахував висновок проведеної у справі комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року, який визнав належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, після отримання висновку комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17 березня 2020 року призначив у справі повторну судову експертизу для визначення дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" з урахуванням майнових зобов`язань Товариства, вартості майна Товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі Товариства та розміру частини прибутку Товариства пропорційно частці позивача у статутному капіталі Товариства станом на 23 серпня 2013 року, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".
У зазначеній ухвалі Північно-західний апеляційний господарський суд, врахувавши пояснення судових експертів, що були викликані судом для надання пояснень щодо їх висновків, надав оцінку висновку комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року, що надійшов до суду від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що документ під назвою "Висновок", оформлений судовими експертами за результатами експертного дослідження, не відповідає змісту цього документу, не містить відповіді на питання, винесені судом на судову експертизу.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що Північно-західний апеляційний господарський суд у своїй ухвалі від 17 березня 2020 року (Т. 6, а.с. 155 - 163) фактично визнав висновок комплексної судово-економічної експертизи № 5304/18-21 від 29 жовтня 2019 року неналежним доказом у справі. Проте в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції визнає цей документ належним доказом у справі та на підставі нього встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наведене свідчить про те, що висновки апеляційного господарського суду є суперечливими, а обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлені на підставі недопустимого доказу, про що правильно та обґрунтовано зазначив позивач у касаційній скарзі.
З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції щодо розміру вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" пропорційно частці учасника позивача у статутному капіталі Товариства станом на дату його виходу з Товариства не можна визнати правильними та такими, що з достовірністю встановлені на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже Верховний Суд вважає, що встановлення судом апеляційної інстанції обставин розміру вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" пропорційно частці учасника позивача у статутному капіталі Товариства станом на дату його виходу з Товариства на підставі недопустимого доказу є окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови, що передбачена пунктом 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.