У Х В А Л А
26 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/71/21
Провадження № 11-160заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/71/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, як такі, що містять: склад злочину, безправ`я і беззаконня, шахрайство і оману, повну бездіяльність і безвідповідальність викрадення права власності - страхової-ядерної пенсії з 04 березня 1991 року;
- зобов`язати державу Україну, її законодавчу та виконавчу владу відновити страхове-ядерне право щодо невиплати основної, страхової, ядерної, державної, гарантованої пенсії виключно із офіційного, базового, актом перевірки перевіреного, визначеного державами - Союзом Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР), Українською Радянською Соціалістичною Республікою, Україною середньомісячного заробітку в розмірі 3652 карбованці СРСР = 5189 доларів США, отриманого згідно з наказом від 26 квітня 1986 року виключно у відсотках від ступеню втрати працездатності з 04 березня 1991 року - дня встановлення інвалідності довічно, без будь-яких обмежень страхового-ядерного права;
- відповідно до Конституції України та рішень Конституційного Суду України 1997-2020 років відновити непорушну, особливу, соціальну, конституційну норму Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
- зобов`язати державу Україну, її законодавчу та виконавчу владу забезпечити страхове-ядерне право на відшкодування-компенсацію ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні наказу держави від 26 квітня 1986 року;
- зобов`язати ВРУ здійснити контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України - центрального органу виконавчої влади;
- зобов`язати державу Україну відновити порушене право на виплату додаткової пенсії за ядерну шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, виключно в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону № 796-XII, Закону України від 08 лютого 1995 року № 39/95-ВР "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", певних статей Конституції України з дня порушеного права - довічно;
- зобов`язати державу Україну на всю суму боргу нарахувати щорічно з 1991 року 3 відсотки річних від зобов`язань простроченого боргу, які є обов`язком незалежно від рішення суду відповідно до вимог Цивільного кодексу України;
- зобов`язати державу Україну відповідно до вимог Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на всю суму боргу нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України як конституційну гарантію протиправно порушеного страхового-ядерного права;
- рішення суду поставити на контроль виконання, та у разі невиконання рішення суду в строк не більше одного місяця з наступного дня зобов`язати державу Україну щоденно нараховувати пеню в розмірі 120 відсотків річних від найвищої облікової ставки Національного банку України та 3 відсотків річних за борговим зобов`язанням - як конституційну гарантію порушеного права відповідно до рішень Європейського суду з прав людини;
- звільнити позивача від сплати судового збору;
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків шляхом чіткого зазначення позовних вимог, зокрема тих, що стосуються дій ВРУ, наведення обґрунтування їх протиправності, а також зазначення, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача; у чому полягає порушення його особистих прав, свобод та інтересів з боку ВРУ в межах її повноважень із правовим обґрунтуванням позовних вимог у цій частині; обґрунтування кожної з позовних вимог та зазначення доказів, що підтверджують кожну з викладених обставин; зазначення, у чому саме полягає бездіяльність відповідача, із посиланням на відповідне повноваження, визначене Конституцією України, та визначенням обсягу порушених прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав невиконання вимог ухвали цього суду від 18 березня 2021 року.
20 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
Положеннями частини п`ятої статті 266 КАС України визначено, що судом апеляційної інстанції у справах, зокрема, щодо законності дій чи бездіяльності ВРУ, є Велика Палата Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Проте подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України.
Згідно з пунктами 5, 6 частини другої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Статтею 315 КАС України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Разом із цим скаржник в апеляційній скарзі не зазначив вимоги до суду апеляційної інстанції з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви відповідно до вказаних положень статті 315 КАС України.
Крім того, на порушення вимог пункту 6 частини другої статті 296 КАС України скаржник не зазначив, які докази та/або обставини неповно чи неправильно встановив і дослідив судом першої інстанції та в чому полягає незаконність ухвали про повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків після залишення без руху, які норми права суд першої інстанції застосував неправильно при вирішенні питання щодо відповідності позовної заяви вимогам процесуального закону.
На підставі частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
За таких обставин відповідно до правил статей 169 і 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення її недоліків.
На усунення зазначених недоліків ОСОБА_1 необхідно подати до Великої Палати Верховного Суду доповнення до апеляційної скарги, у яких додатково вказати вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції відповідно до положень статті 315 КАС України, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 295, 296, частинами другою та третьою статті 298 КАС України, суддя