Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 137/45/19
Провадження № 51-6257 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018020210000319за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Літин Літинського району Вінницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185; ч.3 ст.185 КК України,
за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 21 січня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - на 4 роки позбавлення волі;
- ч.3 ст.185 КК України - на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із іспитовим строком 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили ухвалено не обирати.
Вирішено питання про процесуальні витрати у провадженні.
Скасовано арешт на мопед моделі "HondaDio", рама № НОМЕР_1 ; талон на мопед моделі "HondaDio", рама № НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; матерчату рукавицю, всередині якої знаходились ручні ваги моделі "Domotec"; чоловічу флісову шапку моделі "KidsWearActive"; чоловічу куртку моделі "Glostory", у внутрішній кишені якої знаходився медичний шприц; поліпропіленовий мішок; дві мотузки; дві викрутки та металеві ключі, накладений ухвалою слідчого судді Літинського районного суду Вінницької області Желіховського В.М. від 02.11.2018р.
Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме мопед моделі "HondaDio", рама № НОМЕР_1, чорного кольору, який згідно постанови старшого слідчого СВ Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Додукало А.М. від 01.11.2018р., визначено зберігати на території арешт майданчика Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, ухвалено повернути законному власнику.
Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме талон на мопед моделі "HondaDio", рама № НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_1, який згідно постанови старшого слідчого СВ Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Додукало А.М. від 01.11.2018р., визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження, після набуття вироком законної сили, ухвалено повернути законному власнику.
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме ручні ваги моделі "Domotec", чоловічу флісову шапку моделі "KidsWearActive", чоловічу куртку моделі "Glostory", які згідно постанови старшого слідчого СВ Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Додукало А.М. від 01.11.2018р., визначено зберігати в Кімнаті зберігання речових доказів Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, повернути законному власнику.
Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме матерчату рукавицю, медичний шприц, поліпропіленовий мішок, дві мотузки, дві викрутки та металеві ключі, які згідно постанови старшого слідчого СВ Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Додукало А.М. від 01.11.2018р., визначено зберігати в Кімнаті зберігання речових доказів Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, ухвалено знищити.
Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме візок для ручного перевезення вантажів (кравчучка), світло-сірого кольору, яка згідно постанови слідчого СВ Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Федоришина Є.Р. від 15.12.2018р., передана на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_1, після набуття вироком законної сили, ухвалено повернути законному власнику.
Вироком також вирішено питання щодо інших речових доказів у цьому провадженні.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн. відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 21094,88 грн. матеріальної шкоди, в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 31 жовтня 2018 року, приблизно о 16 год.00 хв., діючи умисно, будучи підбуреним жагою до особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, приїхав на мопеді марки "HondaDio" до території, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_2 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 перелізши через металевий паркан, проник на вищевказану територію, де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, демонтував із вантажного автомобіля марки "Краз-250" 1985р. випуску, запчастини, а саме: радіатор охолодження двигуна, вартість якого згідно висновку експерта становить 15762, 70 грн.; бачок масляний, вартістю 700грн.; центрифугу двигуна, вартістю 2132,70 грн.; металевий дифузор радіатора охолодження двигуна, вартістю 619,60 грн. Під час вчинення протиправних дій, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, з причин, що не залежали від його волі, не зміг довести злочин до кінця, так як був помічений на місці вчинення злочину потерпілим ОСОБА_2 .
Крім того, він же, в період часу з 12 листопада 2018 року по 7 грудня 2018 року (більш точної дати та часу у ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе), діючи умисно, будучи підбуреним жагою до особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження металевих грат вікна, проник до нежилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, звідки викрав механічний годинник вартістю 800 грн.; електричну м`ясорубку, вартістю 946,67 грн.; електричну пароварку, вартістю 266,67 грн.; електричну сушарку для продуктів, вартістю 600 грн.; електричну мультиварку, вартістю 1029,87 грн.; бувшого у використанні візка для ручного перевезення вантажів (кравчучки), вартістю 251,67 грн., та плоди грецьких горіхів, загальною вагою 30 кг, вартістю 540 грн. У подальшому ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, через незачинені двері проник до гаражного приміщення, звідки викрав заготівки для паркану із нержавіючої сталі, загальною масою 900 кг, вартістю 18000 грн. Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд. Внаслідок вчинення протиправних дій, ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 22434, 88 грн.
Судом дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а саме замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, та за ч.3 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло, інше приміщення.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, не оспорюючи висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікацій дій засудженого та доведеності його вини, вважає вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду такими, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м`якості. Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що призначене місцевим судом покарання ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Вказує на те, що апеляційний суд порушив вимоги статей 405, 318 КПК України, оскільки апеляційний розгляд здійснив без участі потерпілих, які не були належним чином повідомлені про відкладення судового засідання в суді апеляційної інстанції на іншу дату. Крім того, незаконність вироку та ухвали вбачає в тому, що суд скасував арешт, накладений на майно обвинуваченого, хоча матеріальну та моральну шкоду він не відшкодував, та повертає йому це майно, а саме, мопед моделі "HondaDio".
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_3, не оспорюючи висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо кваліфікацій дій засудженого та доведеності його вини, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає про порушення місцевим судом вимог норм кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1 . Вказує на те, що апеляційний суд порушив права потерпілих, розглянувши матеріали кримінального провадження без їх участі, оскільки вони не були належним чином повідомленні про відкладення судового засідання на іншу дату в суді апеляційної інстанції. Крім того, незаконність вироку та ухвали, на переконання потерпілої, полягає в тому, що суд безпідставно скасував арешт, накладений на майно обвинуваченого, хоча матеріальну та моральну шкоду він не відшкодував, та повертає йому це майно, а саме мопед моделі "HondaDio".
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду від потерпілих надійшли письмові клопотання про те, що доводи поданих касаційних скарг вони підтримують в повному обсязі та просять касаційний розгляд проводити без їх участі.
Від прокурора надійшли письмові заперечення на касаційні скарги потерпілих, в якому, наводячи відповідні аргументи, зазначає про безпідставність заявлених вимог і просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни, а касаційні скарги потерпілих - без задоволення.
Прокурор Гошовська Ю.М. у судовому засіданні частково підтримала касаційні скарги потерпілих, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в суді першої інстанції суд допитав обвинуваченого та потерпілих, обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України та кваліфікація його дій в касаційному порядку не оскаржуються.
Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Доводи касаційних скарг потерпілих про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки судів щодо призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням цієї статті.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_1, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та особу винного, який раніше не судимий. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання, суд погодився з позицією прокурора, щодо призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказані злочини, а саме за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді 4 років позбавлення волі, та за ч.3 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, із застосування ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначення остаточно покарання у виді 5 років позбавлення волі, та звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із іспитовим строком 3 роки, та покладенням на нього обов`язків згідно п.п.1, 2 ч.1ст.76 КК України.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
З такими висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду. Разом з тим, доводи касаційних скарг потерпілих про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Так, згідно з ч. 3 ст. 56 КПК України під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має певні права, зокрема, бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду.
Кримінальний процесуальний закон покладає на суд обов`язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних процесуальних прав (ч. 6 ст. 22 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо таким особам було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду, і вони не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Наведена норма процесуального закону зобов`язує суд апеляційної інстанції ретельно перевірити, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, а також з`ясувати причини їх неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Належним підтвердженням факту отримання особою повідомлення відповідно до ст. 136 КПК України є розпис особи про його отримання, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Так, за правилами кримінального процесуального закону суд зобов`язаний заздалегідь належним чином повідомити потерпілого про дату, час та місце розгляду справи. Якщо ж потерпілий не з`явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватись залежно від того, чи можливо у його відсутності, на думку суддів та учасників кримінального провадження, з`ясувати всі обставини і захистити його права та законні інтереси.
Як вбачається зі звукозапису та журналу судового засідання від 29 вересня 2020 року суддя-доповідач повідомила про неявку потерпілих, та заслухавши думку інших присутніх учасників судового провадження, а саме, прокурора, захисника та обвинуваченого, які поклалися на розсуд суду, судом було прийнято рішення продовжувати апеляційний розгляд за відсутності потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При цьому матеріали кримінального провадження не містять даних, які б підтверджували факт належного отримання потерпілими повідомлення про дату, час та місце апеляційного розгляду 29 вересня 2020 року.
Зазначене свідчить про те, що потерпілі були позбавлені можливості особисто надати свої пояснення щодо поданих ними апеляційних скарг при перегляді вироку щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту положень ч. 9 ст. 100 КПК України вбачається, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Отже, законом передбачено лише одну підставу, за наявності якої майно, використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, повертається власникові, - це випадок, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про незаконне використання цього майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування слідчий постановою від 1 листопада 2018 року, серед іншого,визнав речовим доказом мопед "HondaDio" чорного кольору, рама № НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_1, який визначено зберігати на території арештмайданчика Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області. Як зазначив слідчий у постанові, 31.10.2018 року в ході проведення огляду прилеглої території, на відстані 50 метрів від металевого паркану, яким огороджена територія ОСОБА_2 по АДРЕСА_3, в напрямку с. Сосни Літинського району Вінницької області, у насадженні дерев було виявлено транспортний засіб - мопед "HondaDio" чорного кольору без номерних знаків. Зі слів ОСОБА_2 даний транспортний засіб залишив чоловік, який намагався вчинити крадіжку із належної йому території. У подальшому, з метою попередження негативних наслідків для кримінального провадження, а саме зникнення слідів кримінального правопорушення, обʼєктів, які могли стати речовими доказами, було проведено огляд вказаного мопеда та знайдено в ньому речі, перелік яких детально наведений в постанові (Т. 1, а.п. 89).
Ухвалою слідчого судді від 2 листопада 2018 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: мопед моделі "HondaDio", рама № НОМЕР_1 ; талон на мопед "HondaDio",рама № НОМЕР_1, на ім`я ОСОБА_1 ; матерчату рукавицю, всередині якої знаходились ручні ваги моделі "Domotec"; чоловічу флісову шапку моделі "KidsWearActive"; чоловічу куртку моделі "Glostory", у внутрішній кишені якої знаходився медичний шприц; поліпропіленовий мішок; дві мотузки; дві викрутки та металеві ключі, оскільки вони: підшукані, виготовлені, пристосовані як засоби та знаряддя вчинення вказаного кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження. (Т. 1, а.п. 101-102).
У частині 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, на яких цю скаргу визнано необґрунтованою.
Так, обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд вказав на те, що арешт на мопед не накладався у звʼязку з забезпеченням цивільного позову, а тому місцевим судом обґрунтовано скасовано арешт на цей речовий доказ. При цьому судом апеляційної інстанції належним чином не мотивовано та не зазначено, яким чином вищезазначені обставини узгоджуються з положеннями п. 1 ч. 9, ч. 10 ст. 100 КПКУкраїни.
За таких обставин касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню, як така, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, в ході якого суду слід урахувати наведене, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд