Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 523/9207/20
провадження № 51-5317км20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Бущенко А.П.,
Голубицький С.С.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнецов С.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сухецької Світлани Михайлівни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скаргах захисник Сухецька С.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги захисникмотивує тим, що апеляційний суд, незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, яким визнано неконституційною норму Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) щодо заборони апеляційного оскарження постановленої під час судового розгляду ухвали про продовження строку тримання під вартою, незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, чим порушив право обвинуваченого на захист, обмеживши стороні захисту доступ до правосуддячерез позбавлення права на апеляційне оскарження судового рішення.
Вважає, що терміни "відмова у скасуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою", "обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" та "продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" є синонімічними за своїм правовим значенням, а тому вказане Рішення Конституційного Суду України стосується і ухвали суду першої інстанції від 16 липня 2020 року, яку вона оскаржувала в апеляційному порядку в частинівідмови у задоволенні клопотання про скасування її підзахисному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зміст судових рішень, у тому числі оскаржуваного
За ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12020160490000693 від 04 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто керівнику Одеської місцевої прокуратури №4, якого зобов`язано усунути виявлені недоліки протягом розумного строку. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника Сухецької С.М. про скасування застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 03 серпня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Сухецької С.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про скасування її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиція інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України та КПК України основними засадами судочинства, у тому числі забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Як вказав Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Мельник проти України", ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, у КПК України визначено коло судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному (ст. 392 КПК України) та касаційному порядку (ст. 424 КПК України). Зокрема, згідно з положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Разом із тим, Конституційний Суд України своїм Рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На підставі цього Рішення Законом України від 02 грудня 2020 року № 027-IX ч. 2 ст. 392 КПК України доповнено абзацом другим, згідно з яким ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зі змісту ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2020 року вбачається, що повертаючи прокурору обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, суд одночасно відмовив у задоволенні клопотання захисника Сухецької С.М. про скасування застосованого до ОСОБА_1 04 червня 2020 року під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вказав в ухвалі суд першої інстанції, немає достатніх підстав для скасування застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу через неправильне зазначення прізвища в ухвалі слідчого судді, якою того було ув`язнено, оскільки можливо неправильне зазначення в ухвалі слідчого судді прізвища ОСОБА_1 за своєю фактичною сутністю є опискою, яка може бути ним виправлена, і зазначене істотно не впливає на судове рішення, яким було ув`язнено останнього.
Ухвалу суду першої інстанції в цій частинібуло оскаржено захисником до апеляційного суду. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд установив, що ухвалою слідчого судді Суворовського райсуду м. Одеси від 04 червня 2020 року під час досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених частин 2, 3 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 серпня 2020 року.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що кримінальним процесуальним законом не передбачено апеляційного порядку оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про скасування вже обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, виходячи з такого.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 505/2898/19 (провадження № 51-5283км19) визначив позицію, відповідно до якої, виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України, терміни "обрання запобіжного заходу" та "продовження запобіжного заходу" використовуються за своїм правовим значенням як синонімічні.
Разом із тим, на думку Суду, терміни "обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою" та "продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою"не є синонімічним за своїм правовим значенням до терміну "відмова у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою", на чому наполягає у касаційній скарзі захисник.
Так, зі змісту ч. 1 ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою встановлюється до шістдесяти днів. Згідно з вимогами ст. 395 197 КПК України ухвалу про застосування або продовження строку тримання під вартою може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду у чітко встановлений законом строк - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Такий спрощений порядок подачі апеляційної скарги на ухвали про застосування або продовження строку тримання під вартоюбезпосередньо до апеляційного суду та обмежені строки подачі апеляційної скарги зумовлено насамперед необхідністю невідкладної перевірки законності й обґрунтованості цих ухвал, оскільки судовий розгляд таких проваджень по суті ще не закінчено.
Водночас можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про скасування вже обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за умови того, що ці клопотання можуть заявлятися протягом усього судового розгляду, суперечила б принципу дотримання розумних строків судового провадження.
Однак, з урахуванням обмеженого строку дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою (не більше шістдесяти днів)та передбаченої законом можливості оскарження ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, порушення права особи на доступ до правосуддя не вбачається.
З матеріалів провадження видно, що ухвалою слідчого судді від 04 червня 2020 року, (справа № 523/8400/20) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який діяв на момент 16 липня 2020 року. Проте з наявних у Верховному Суді даних, у тому числі відомостей з Єдиного реєстру судових рішень, вбачається, що в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді оскаржено не було, тобто сторона захисту таким правом не скористалася. Крім того, до обвинуваченого після 16 липня 2020 року неодноразово застосовувався та продовжувався строк тримання під вартою, і сторона захисту мала можливість оскаржити відповідні ухвали в передбаченому законом порядку.
За змістом положень ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Ураховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що ухвалу апеляційного суду постановлено у відповідності до вимог закону. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, не вбачається.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд