Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 459/1772/19
провадження № 51-6097 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Мороза С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Левицького І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у кримінальних провадженнях № 12019140150000565, № 12019140150001007 та № 12019140150000835 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 09 липня 2020 року дії ОСОБА_1 за епізодом від 18 липня 2019 року перекваліфіковано з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та засуджено його за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 травня 2019 року приблизно о 14:22, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, повторно таємно викрав майно неповнолітньої ОСОБА_2 на загальну вартість 2658 грн та, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий сторонніми особами.
Крім того, ОСОБА_1 18 липня 2019 року приблизно о 17:46, перебуваючи біля контейнера № НОМЕР_1 на АДРЕСА_4, керуючись корисливим мотивом, повторно таємно заволодів майном потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 800 грн.
Разом з тим того ж дня приблизно о 18:00 ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою, керуючись корисливим мотивом, повторно таємно заволодів майном потерпілого ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 800 грн.
Також ОСОБА_1 05 вересня 2019 року приблизно о 21:15 з метою порушення недоторканності житла в особистих інтересах незаконно проник у квартиру АДРЕСА_3, яка належить потерпілій ОСОБА_4 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу захисника Левицького І.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Левицький І.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій щодо засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, захисник зазначає, що місцевим та апеляційним судами не було встановлено достатньої кількості доказів для доведення винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених вищевказаними статтями, а тому судові рішення в цій частині є незаконними та підлягають скасуванню.
На зазначену касаційну скаргу прокурор Ліцман М.В. подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість поданої захисником касаційної скарги, просив її залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Мороз С.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків
фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги захисника про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (за епізодом від 11 травня 2019 року) у касаційній скарзі захисника не оспорюється, а тому в касаційному порядку не перевіряється.
Разом з тим у своїй касаційній скарзі захисник вказує на незаконність вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, вважає, що ці рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: показань обвинуваченого ОСОБА_1, який визнав свою вину у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна та пояснив обставини вчинення ним злочину, показань потерпілої ОСОБА_5 (за епізодом від 11 травня 2019 року), показань потерпілого ОСОБА_3 (за епізодами від 18 липня 2019 року) та показань потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (за епізодом від 05 вересня 2019 року). При цьому судом встановлено, що ці показання є достовірними, послідовними та такими, що не суперечать один одному і узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 18 липня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто контейнер № НОМЕР_1 на АДРЕСА_4, з якого обвинувачений таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_3 ; у протоколі огляду від 22 липня 2019 року та відеозаписі до нього, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 виносить таємно викрадене майно потерпілого ОСОБА_3 ; у протоколі проведення слідчого експерименту від 02 квітня 2020 року та відеозаписі до нього, на якому зафіксовано відтворення ОСОБА_1 обставин викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 ; у протоколі огляду місця події від 05 вересня 2019 року, відповідно до якого було оглянуто квартиру потерпілої ОСОБА_4, до якої незаконно проник обвинувачений ОСОБА_1 ; у висновку дактилоскопічної експертизи від 04 жовтня 2019 року № 4/853, відповідно до якого було встановлено, що виявлений та вилучений у квартирі потерпілої ОСОБА_4 один слід пальця руки належить обвинуваченому ОСОБА_1, а також інші докази, що були досліджені судом й покладені в основу вироку.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. Зі змісту вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, і з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.
Разом з тим, досліджуючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів не встановила істотних порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як не встановила і підстав для визнання доказів недопустимими.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що вирок суду першої інстанції повною мірою відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів уважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та встановлені судами фактичні обставини є правильною, а посилання захисника на необхідність закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України на підставах, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є надуманими, необґрунтованими та безпідставними, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Також, на думку Суду призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України. Таке покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та принципами співмірності й індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.
Доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
У ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, ретельно їх перевірив та обґрунтовано залишив без задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, про що захисник вказував у своїй апеляційній скарзі, апеляційний суд не встановив.
На думку колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд