ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 208/778/20
провадження № 51-245 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року та ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Дніпродзержинська
Дніпропетровської області, який
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1,
за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_1, останнього визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року стосовно нього.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 грудня 2019 року о 19:43, знаходячись у магазині ТМ "Сьогодні Аврора" на просп. Василя Стуса, 20-А у м. Кам`янське Дніпропетровської області, повторно, таємно викрав із торгівельної полиці колонку портативну "JBLBIuetooth Charge 3" вартістю 381 грн 32 коп., заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 12 грудня 2019 року о 15:40, знаходячись у магазині ТМ "Сьогодні Аврора" на просп. Василя Стуса, 20-А у м. Кам`янське Дніпропетровської області, повторно, таємно викрав із торгівельної полиці колонку портативну "JBLBIuetooth Charge 3" вартістю 344 грн, заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, затверджуючи угоду про визнання винуватості, порушив його права, не роз`яснив наслідки укладення такої угоди. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, оскільки оскаржуване ним судове рішення підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав подану скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі засуджений посилається на незаконність ухвали судді суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі стосовно нього за його апеляційною скаргою.
Положенням ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Статтею 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме - неналежне роз`яснення положень ст. 474 КПК України про наслідки укладення та затвердження угоди, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення. Обвинувачений просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати вирок суду першої інстанції стосовно нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
21 жовтня 2021 року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року стосовно нього.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суддя суду апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкриті апеляційного провадження, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 оскаржує вирок суду першої інстанції виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України. При цьому суд обґрунтував своє рішення тим, що згідно з технічним записом судового засідання від 10 квітня 2020 року місцевий суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє умови укладення угоди між ним і прокурором про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, обвинувачений узгодив з прокурором у присутності захисника міру покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, та погоджується з ним; переконався у добровільності його позиції, а також роз`яснив наслідки такої згоди.
Проте колегія суддів уважає, що у даному випадку суддя-доповідач удався до перевірки та оцінки доводів апеляційної скарги, що не передбачено на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки така перевірка має здійснюватися судом апеляційної інстанції колегіально у складі, визначеному ч. 4 ст. 31 КПК України, під час апеляційного розгляду кримінального провадження (матеріалів провадження) по суті.
Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 указував на порушення судом першої інстанції вимог ст. 474 КПК України, що в розумінні ст. 394 цього Кодексу давало ОСОБА_1 право на оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості.
Враховуючи вищенаведене, висновок судді суду апеляційної інстанції про те, що обвинуваченим ОСОБА_1 оскаржено вирок суду першої інстанції виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України, є необґрунтованим.
Суд уважає, що ухвала судді суду апеляційної інстанції суперечить вимогам статей 370, 394, 399 КПК України, і не може визнаватися законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Щодо оскарження ОСОБА_1 вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року, яким затверджено угоду про визнання його винуватості, то це судове рішення не є предметом касаційного розгляду відповідно до ч. 3 ст. 424 КПК України, оскільки воно не переглядалось в апеляційному порядку.
З урахуванням наведеного касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді-доповідача апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд