Постанова
Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 638/11289/18
провадження № 61-17649св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Державна казначейська служба України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Прокуратура Харківської області, Прокуратура Київської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 травня 2020 року у складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: прокуратура Харківської області, прокуратура Київської області, про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачі з порушенням закону використовують за місцем свого проживання певні радіоелектронні пристрої (можливо спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації) з метою заподіяння йому шкоди. Такі пристрої несанкціоновано підключаються до мережі інтернет, забезпечуються електропостачанням безобліково та використовуються для заподіяння шкоди здоров`ю шляхом спрямованого впливу на внутрішні органи людини за допомогою стоматологічних пломб, які мають властивості провідників та напівпровідників. Протягом тривалого часу він відчуває щоденний головний біль та лицьовий біль, порушення функцій внутрішніх органів від спрямованої дії електромагнітних полів. Також для заподіяння шкоди відповідачами використовуються арматури, вентиляційні шахти, власні квартири та шахти ліфта. 19 січня 2015 року через декілька годин після його виходу з приміщення Московського районного суду міста Харкова поблизу будівлі суду стався вибух. Вважає, що такі дії відповідачів спрямовані на його залякування та пов`язані з його обізнаністю про зміни секретних протоколів допитів, складених в порядку конфіденційного співробітництва членів злочинної групи ОСОБА_13 - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інших учасників конфлікту із застосуванням автоматичної зброї, який стався 21 квітня 1997 року в селі Яблунівка Білоцерківського району Київської області, в результаті чого загинув ОСОБА_17 і поранений ОСОБА_18 . Вказані документи віднесені до державної таємниці, в них описані індивідуальні ознаки і характеристики, за якими можна було ідентифікувати осіб - учасників злочину, щодо яких давалися показання. Дії відповідачів спрямовані на встановлення йому психіатричного діагнозу, постановку на облік у психіатра і таким чином виключення зі складу осіб, які можуть бути допитані про зміст секретних протоколів допитів. Внаслідок спрямованої дії електромагнітних полів йому було проведено гайморотомію, у зв`язку з чим в нього різко знизився артеріальний тиск. Також від дії електромагнітних полів виходять з ладу його побутова техніка, поламалися кілька навушників, розетки, монітор, три мобільні телефони, дві материнські плати, блоки живлення, накопичувачі жорстких дисків та інше. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації і порушення при проведенні негласних оперативно-розшукових заходів стало можливим внаслідок неналежного здійснення функцій з нагляду за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, а саме Прокуратурою Київської області та Прокуратурою Харківської області. Від спрямованих електромагнітних полів йому заподіяно фізичний біль, душевні страждання, порушення функцій внутрішніх органів, зміну зовнішності, внаслідок чого було порушено його соціальні зв`язки у професійному та особистому житті, плани, для відновлення яких необхідно докладати значних зусиль. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Державної казначейської служби України на свою користь 10 637 852 грн на відшкодування моральної шкоди за період 1999-2018 років; стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди за період 1984-1997 років.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та Прокуратурою Харківської області й Прокуратурою Київської області, врегульовані кримінальним процесуальним законодавством і не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Також позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди, а обставини, на які він посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для стягнення з відповідачів відшкодування моральної шкоди.
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 травня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Позивач фактично звинувачує відповідачів у неправомірному застосуванні щодо нього оперативно-розшукових заходів та у вчиненні ними діянь, які є кримінально карними, однак в рамках цивільної справи суд позбавлений можливості дати оцінку правомірності оперативно-розшукових заходів та зробити висновки щодо вчинення особами діянь, внаслідок яких позивачу спричинено моральну шкоду. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо оскарження або визнання незаконними дій чи бездіяльності органів прокуратури, їх посадових або службових осіб.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
17 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та послався на те, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили належним чином докази, необґрунтовано відхилили його клопотання про витребування і дослідження доказів та про призначення судових експертиз. Справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки місцевий суд не має спеціалізації з розгляду справ з державною таємницею.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду міста Харкова.
29 грудня 2020 року справа № 638/11289/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
За змістом пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частинами першою, третьою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що в період 1984-1997 років та в період 1999-2018 років відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за місцем свого проживання з порушенням закону використовують певні радіоелектронні пристрої з метою заподіяння йому шкоди та негласного отримання інформації, що спричинило йому моральні страждання. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації і порушення при проведенні негласних оперативно-розшукових заходів, внаслідок чого йому заподіяно шкоду, стало можливим у зв`язку з неналежним здійсненням функцій з нагляду за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, а саме Прокуратурою Київської області та Прокуратурою Харківської області, тому позивач також просив стягнути відшкодування моральної шкоди з Державної казначейської служби України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).