Постанова
Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 524/7414/15-ц
провадження № 61-13909св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Електронні технології", публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк",
особа, яка подала апеляційну скаргу -публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Абрамова П. С., Кривчун Т. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є співвласником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Кожному із співвласників належать частки нежитлової будівлі та приміщення, які знаходяться у загальному користуванні.
27 квітня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1 092,2 кв. м, що включає 22 кв. м площі, яка знаходиться в загальному користуванні співвласників. Оскільки приміщення, які перебувають у загальному користуванні співвласників нежитлової будівлі є об`єктом спільної сумісної власності і розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників, позивач вважає, що укладенням спірного договору були порушені її права, так як вона та інші співвласники будівлі не надавали своєї згоди на продаж майна, що перебуває у спільній власності. Після переходу приміщень загального користування у власність ОСОБА_5 доступ до приміщень загального користування ускладнився, оскільки вона встановила перегородки між приміщеннями, заблокувала вільний прохід коридором загального користування, що унеможливлює доступ через основний фасадний вхід до інших приміщень цього корпусу.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними свідоцтво про право власності на вбудовані торгово-складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане Кременчуцькою міською радою Полтавської області на ім`я ОСОБА_3, договір купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складаються з приміщення літ. А площею 270,7 кв. м, приміщення літ. Б площею 491,1 кв. м, приміщення літ. Б площею 330,4 кв. м, укладений 27 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані приміщення.
02 жовтня 2015 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_4, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що він є одним із співвласників нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що оскільки при укладенні між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 27 квітня 2007 року договору купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень згода співвласниками нежитлової будівлі на продаж частки майна, що є у спільній власності не надавалась, частка у спільному майні в натурі виділена не була, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали права укладати спірний договір.
Просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень, укладений 27 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на такі приміщення.
Короткий зміст ухвали та рішення суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2016 року у складі судді Андрієць Д. Д. залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на торгово-складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1, виданого 12 листопада 2004 року на ім`я ОСОБА_3 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2016 року у складі судді Андрієць Д. Д. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень від 27 квітня 2007 року, серія ВЕО № 635419, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., за реєстровим номером 6010.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вбудовані торгово-складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складаються з приміщення літ. А площею 270,7 кв. м, приміщення літ. Б площею 491,1 кв. м, приміщення літ. Б площею 330,4 кв. м.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано жодних доказів, які б свідчили про надання співвласниками письмової та нотаріально посвідченої згоди на укладення договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, що знаходиться в загальному користуванні. Вказана обставина не заперечувалась й сторонами по справі.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про те, що внаслідок укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 27 квітня 2007 року договору купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, були порушенні права співвласників нежитлової будівлі - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на володіння, користування, розпорядження спільним майном.
Порушене право підлягає судовому захисту в спосіб, визначений законом, а саме шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд також взяв до уваги той факт, що відповідачі визнали заявлені до них позовні вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк").
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень від 27 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в цілому з додержанням вимог, встановлених до змісту відповідного правочину, а права співвласників в частині приміщень загального користування поновлено заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 листопада 2010 року у справі № 2-3496/2010.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 лютого 2016 року.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 725/349/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 910/13903/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 766/2762/19.
Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном.
Висновки апеляційного суду про можливість застосування наслідків пропуску позовної давності за заявою особи, яка не є стороною у справі є необґрунтованими.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
20 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є співвласником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2002 року, серія ВАВ №116031, зареєстрованого в реєстрі за № 5692, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б. (т. 1 а. с. 57).
ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія ВКО № 453980, від 29 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 7475, належить нежитлове приміщення загальною площею 17,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 59).
ПрАТ "Електронні технології" також є співвласником частини будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини будівлі та споруди від 11 червня 1999 року, серії АВА № 789732, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4892 (т. 1 а. с. 58).
27 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу торгово-складських приміщень, серія ВЕО № 635419.
Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила вбудовані торгово-складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складаються з: приміщення літ. А площею 270,7 кв. м, приміщення літ. Б площею 491,1 кв. м, приміщення літ. Б площею 330,4 кв. м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., зареєстрований в реєстрі за № 6010 (т. 1 а. с. 78)
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5-16 від 10 лютого 2016 року, до складу приміщень, придбаних ОСОБА_2 у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року входять площі загального користування, які зазначені у договорі купівлі-продажу від 03 жовтня 2002 року, серії ВАВ №116032, укладеному між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_3 придбав у власність частину нежитлового приміщення, що включала приміщення загального користування (т. 1 а. с. 10) та площі, які повинні знаходитись у загальному користуванні співвласників будівлі.
У результаті проведеного переобладнання та перепланування придбаних приміщень (демонтаж перегородок площею 6,6 м2) та за рахунок приєднання частини коридору загального користування літ. "І" площею 42,8 кв. м адміністративно-побутового корпусу літ. "А", яка не належала ОСОБА_3 (приєднано площу 15,4 кв. м) згідно договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2002 року, серії ВАВ № 116032, площа нежитлових приміщень збільшилася до 1 092,2 кв. м (більше на 22 кв. м), про що вказано в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 12 листопада 2004 року (т. 1 а. с. 87 - 116).
За договором купівлі-продажу від 27 квітня 2007 року відбулося відчуження площі у нежитловій будівлі, яка не була предметом договорів купівлі-продажу від 03 жовтня 2002 року, серії ВАВ №116032 та серії ВАВ №116033, відповідно до яких ОСОБА_3 придбав у власність частину будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане збільшення відбулося за рахунок приєднання частини площі коридору загального користування (т. 1 а. с. 91 - 92).
Судом першої інстанції також було встановлено, що при укладанні 27 квітня 2007 року договору купівлі-продажу вбудованих торгово-складських приміщень ОСОБА_3 не був уповноважений співвласниками будівлі на здійснення правочинів щодо розпорядження спільним майном - приміщеннями загального користування.
Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про надання позивачами письмової та нотаріально посвідченої згоди на укладення договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, що знаходиться в загальному користуванні.
Вказана обставина не заперечувалась сторонами по справі.
Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступні обставини.
27 квітня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 07/11/07-НВ, за умовами якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 290 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кожного кредиту, а позичальник зобов`язався повернути не пізніше 26 квітня 2022 року наданий кредит на умовах та у порядку, що передбачені цим договором (т. 1 а. с. 145 - 153, 182 - 186).
Кошти надані банком ОСОБА_2 для придбання у ОСОБА_3 вбудованих торгово-складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
27 квітня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 07/11/101/07-НВ, за яким з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 передано в іпотеку банку вбудовані торгово-складські приміщення, загальною площею 1 092,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 квітня 2007 року (т. 1 а. с. 154 - 157, 187 - 188).
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 вересня 2012 року у справі № 1601/7835/2012, яке набрало законної сили 25 грудня 2012 року, задоволено позов ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_2 та стягнуто з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором № 07/11/07-НВ від 27 квітня 2007 року у розмірі 950 023,24 грн (т. 1 а. с. 179).
25 січня 2013 року державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Гончаровим А. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36214781 з виконання виконавчого листа № 2-2136, виданого 17 січня 2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 950 023,24 грн та судових витрат у розмірі 3 219,00 грн (т. 1 а. с. 178).
27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого ПАТ "Кредитпромбанк" продав (відступив), а ПАТ "Дельта Банк" купив (прийняв) право вимоги за договором № 07/11/07-НВ від 27 квітня 2007 року, укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 158 - 164, 189 -192).
29 вересня 2015 року у межах виконавчого провадження № 36214781 з виконання виконавчого листа № 2-2136, виданого 17 січня 2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука, згідно акту опису державного виконавця було описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання майно, а саме: вбудовані торгово-складські приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 092,20 кв. м, що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк".
17 вересня 2019 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області з заявою про проведення оцінки та реалізації арештованого майна (вих. № 2425/19) та просило у межах виконавчого провадження № 36214781 повторно залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для визначення оцінки вбудованих торгово-складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 092,00 кв. м, а після проведення оцінки торгово-складських приміщень - виставити на реалізацію зазначене майно шляхом проведення електронних торгів (т. 1 а. с. 142).
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11 листопада 2010 року, яке набрало законної сили 27 січня 2012 року, у справі № 2-3496/2010 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ганночки О. В., який задоволено частково, визнано договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О. В., частково недійсним у частині продажу зайвих 22 кв. м, які належать до коридору загального користування приміщення літ. А на 1 поверсі за адресою: АДРЕСА_1 та перевищують загальну площу приміщень (1 070,2 кв. м) ОСОБА_3 .
Визнано, що частина коридору площею 42,8 кв. м на першому поверсі нежитлового приміщення літ. А за адресою: АДРЕСА_1, починаючи від зовнішньої стіни будинку біля східців на другий поверх і до перегородки біля закінчення приміщення електрощитової № 29 довжиною 15,48 м знаходиться в загальному користуванні співвласників нежитлової будівлі. Зобов`язано нотаріуса Ганночку О. В. внести відповідні зміни до реєстру правочинів (т. 1 а. с. 180 - 181).