Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 752/17136/16-ц
провадження № 61-215св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Махлай Л. Д., Поливач Л. Д., касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Махлай Л. Д., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк) та ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що вона з ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 1999 року, проживають на території Великої Британії та на території України.
На території України знаходиться майно подружжя, набуте у спільну сумісну власність за час шлюбу. ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю у різних країнах світу. Позивач довідалася від чоловіка про існування ризику того, що з рахунку чоловіка, відкритому у ПАТ "ОТП Банк" у м. Києві, буде стягнуто сукупно понад 200 000, 00 дол. США в рахунок погашення боргових зобов`язань третіх осіб перед банком. Виявилося, що її чоловік ОСОБА_2 уклав певні договори з ПАТ "ОТП Банк", які полягали у наданні у заставу прав на забезпечення виконання кредитних зобов`язань третіх осіб.
З огляду на те, що на зазначеному рахунку знаходяться грошові кошти, які належать позивачу та її чоловіку на праві спільної сумісної власності, вона своєї згоди на укладення оспорюваних договорів не надавала, посилаючись на положення статей 203, 215, 572, 578 Цивільного кодексу України, статей 60, 63, 68 Сімейного кодексу України, статті 3 Закону України "Про заставу", просила:
- визнати недійсним договір застави № PL 11-145/28-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" 23 травня 2011 року, зі змінами, додатками та доповненнями, які є невід`ємними частиною договору;
- визнати недійсним генеральний договір № DL-006/03/15 про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компанії - корпоративних клієнтів, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" 19 травня 2015 року, зі змінами та доповненнями, які є невід`ємною частиною договору.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Банк не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, зазначив, що згідно із заявою ОСОБА_1 від 23 травня 2011 року вона надала згоду ОСОБА_2 на розпорядження майном, набутим ними за час шлюбу. Після збільшення суми на розміщення депозиту в розмірі 225 000, 00 дол. США, яка в подальшому передавалася ОСОБА_2 у заставу з метою забезпечення виконання зобов`язань за основним договором про надання банківських послуг, 13 березня 2012 року ОСОБА_1, підписуючи заяву, надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на розпорядження майном, що набуте ними за час шлюбу.
ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подавав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір застави від 23 травня 2011 року № PL 11-145/28-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк", зі змінами, додатками, доповненнями, які є невід`ємною частиною цього договору, в частині передачі банку майнових прав (права вимоги) за договором про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11 та додатковий договір від 23 травня 2011 року № 1 на суму 100 000, 00 дол. США. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовував рішення тим, що оскільки майно є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_2 мав право розпоряджатися лише своєю частиною грошового вкладу і розпорядився нею, а тому договір застави від 23 травня 2011 року № PL 11-145/28-2 зі змінами, додатками та доповненнями, які є невід`ємною частиною договору, підлягає визнанню недійсними в 1/2 частині, тобто в частині передачі банку майнових прав (права вимоги) за договором про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11, та додатковим договором від 23 травня 2011 року № 1 у сумі100 000, 00 дол. США.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним генерального договору № DL-006/03/15 про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компаній-корпоративних клієнтів, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк" 19 травня 2015 року, зі змінами, додатками, доповненнями, які є невід`ємною частиною цього договору, суд вважав необхідним відмовити, оскільки позивач надала згоду на розпорядження майном її чоловіком, підписавши відповідну заяву 13 березня 2012 року.
Апеляційний суд додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі у період з 2011 року до 2016 року, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Крім того, перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі підтверджується заявою ОСОБА_1 від 13 березня 2012 року, в якій вона висловила згоду на розпорядження її чоловіком ОСОБА_2 їхнім спільним майном.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що надавши згоду 13 березня 2012 року на розпорядження майном, що набуте за час шлюбу, а саме: майнові права (права вимоги), грошові кошти в сумі 225 000, 00 дол. США, що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, згідно з договором № 003/8646/11 про строковий банківський вклад, по суті схвалила (надала згоду) вчинення її чоловіком попередніх правочинів, відхилені апеляційним судом як підстава для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки зміст заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2012 року не свідчить, що позивачу було відомо про попередній договір застави, який укладений 23 травня 2011 року, а отже, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинила дії, що свідчать про наступне схвалення правочину. Оскільки підпис від імені ОСОБА_1 у графі "підпис" у заяві від 23 травня 2011 року виконаний не ОСОБА_1, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2, зобов`язавшись отримати згоду дружини на розпорядження майном, таку згоду отримав і надав її банку під час укладення договору застави від 23 травня 2011 року.
Доводи позивача про те, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо визнання генерального договору недійсним не відповідають встановленим обставинам, апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки суд встановив, що підтверджується висновком експертизи і такий висновок не спростований позивачем, що ОСОБА_1 13 березня 2012 року надала згоду на розпорядження її чоловіком спільним майном.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги банку
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), яке є правонаступником ПАТ "ОТП Банк", просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, АТ "ОТП Банк"
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Банк зазначає, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували клопотання банку про витребування доказів - надання документів, якими підтверджуються відомості про те, що на момент укладення оскаржуваних правочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі;
- суди не надали оцінку умовам частини 16 договору застави, у якій визначено, що заставодавець заявляє та гарантує, що всі згоди, погодження, схвалення, санкції, ліцензії, дозволи та реєстрації, які заставодавцю необхідно або доцільно отримати від будь-якого урядового, державного, місцевого чи будь-якого іншого органу або також і від будь-якої третьої особи, для цілей ведення своєї господарської діяльності або для цілей чи у зв`язку з договором застави, були отримані заставодавцем, та що всіх їхніх положень було та буде дотримано. Таким чином, ОСОБА_2 брав на себе зобов`язання отримати згоду на розпорядження майном від дружини та надав її банку, а тому повинен нести особисто відповідальність у разі невиконання вимог СК України;
- підписуючи заяву від 13 березня 2012 року, ОСОБА_1 схвалила вчинення її чоловіком усіх наступних правочинів, а тому отримання нових заяв/згод не було потрібним. Також ОСОБА_1, підписуючи заяву від 13 березня 2012 року, фактично схвалила попередній правочин та з 2012 року не мала претензій ані до чоловіка, ані до банку, а лише у 2016 році після задоволення банком своїх вимог за основним зобов`язанням за рахунок депозиту її чоловіка звернулася до суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу АТ "ОТП Банк" не надходили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 ОСОБА_1 28 січня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, змінити у задоволеній частині позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним договір застави від 23 травня 2018 року
№ PL 11-145/28-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк", зі змінами, додатками, доповненнями, які є невід`ємною частиною цього договору. Зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 .
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_1 зазначає, що:
- схвалення правочину застави не відбулося, оскільки ОСОБА_1 навіть станом на 13 березня 2012 року не знала про існування раніше укладеного договору застави. ОСОБА_2 13 березня 2012 року отримував згоду на вчинення дій на майбутнє та приховав, що вже розпорядився майновими правами, за рік до того уклавши договір застави;
- суди мають досліджувати дотримання сторонами вимог законодавства в момент вчинення правочину, що відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України;
- у матеріалах справи відсутні належні докази припинення договору банківського вкладу № 003/8646, повернення ПАТ "ОТП Банк" коштів у володіння подружжя, подальше вчинення погоджених дій з розпорядження коштами і наступне укладення нового договору - генерального договору від 19 травня 2015 року № DL-006/03/15 про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компаній - корпоративних клієнтів;
- помилкові висновки судів ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 3, 7, 202, 203, 215, 216, 217, 369, 578, 579, 598, 599 ЦК України, статей 6, 7 Закону України "Про заставу", статей 63, 65 СК України, пунктів 3, 6, 7 Інструкції Національного банку України від 08 жовтня 1993 року № 23015/11 "Про Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України "Про заставу";
- позивач не заявляла позовних вимог про виділ частки з заставленого майна або ж про його поділ, а грошові кошти у сумі 225 000, 00 дол. США і надалі перебувають в режимі спільної власності подружжя, а тому, визнаючи недійсним договір застави в частині передачі банку майнових прав (права вимоги) за договором про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11 та додатковий договір від 23 травня 2011 року № 1 у сумі 100 000, 00 дол. США, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 368 ЦК України та статті 60 СК України;
- відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, ОСОБА_2 в цілому був позбавлений будь-яких повноважень на укладення договору застави від 23 травня 2011 року № PL 11-145/28-2 (як і інших правочинів), що також унеможливлює визнання його недійсним тільки в частині, а отже, оскаржуваний правочин повинен бути визнаний недійсним повністю з моменту його вчинення із всіма змінами, додатками та доповненнями, які є невід`ємною частиною правочину;
- не можна визнавати недійсним у 1/2 частині правочин застави, предметом якого є не грошові кошти, а право вимоги за іншим правочином;
- також не підлягає визнанню недійсною фактична дія, спрямована на укладення договору, оскільки предметом оскарження є не дія особи, а договір, а тому рішення судів суперечать вимогам статей 215-217 ЦК України;
- суди порушили принцип диспозитивності цивільного процесу, оскільки суд здійснив вихід за межі позовних вимог, визнаючи недійсним договір застави від 23 травня 2011 року № PL 11-145/28-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк", зі змінами, додатками, доповненнями, які є невід`ємною частиною цього договору, в частині передачі банку майнових прав (права вимоги) за договором про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11 та додатковий договір від 23 травня 2011 року № 1 у сумі 100 000, 00 дол. США;
- суди не здійснили дослідження змісту письмової згоди ОСОБА_1 відносно усіх обставин справи, доводів позивача та в сукупності з іншими доказами у справі, у судових рішеннях відсутнє посилання на докази, якими позивач послідовно обґрунтовувала позовні вимоги;
- суди не надали оцінки іншим доказам, окрім заяви від 13 березня 2012 року, не мотивували відхилення інших доказів, не вдалися до оцінки того, як зміст згоди співвідноситься з іншими доказами у справі;
- суди у оскаржуваних судових рішення не виклали дійсну правову позицію позивача, чим порушили вимоги процесуального закону;
- суди не застосували частину тринадцяту статті 265 ЦПК України щодо накладення арешту на майно у разі визнання недійсним договору застави.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 614-43510сво18), щодо застосування правил статті 368 ЦК України та статті 60 СК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "ОТП Банк".
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у січні 2019 року, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 вересня 1999 року.
АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 23 травня 2011 року уклали договір застави
№ PL 11-145/28-2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку майнові права (право вимоги) за договором про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11 та додатковим договором від 23 травня 2011 року № 1 до договору про строковий банківський вклад № 003/8646 у розмірі 200 000, 00 дол. США з метою забезпечення виконання зобов`язань за основним договором про надання банківських послуг.
У подальшому, після закінчення строкових банківських вкладів, ОСОБА_2 та АТ "ОТП Банк" уклали додаткові угоди до договору про строковий банківський вклад від 29 квітня 2011 року № 003/8646/11 та генеральний договір № DL-006/03/15 про розміщення строкових депозитів фізичних осіб менеджерів вищої ланки та власників (співвласників) компанії - корпоративних клієнтів, а також договори про зміну до договору застави.
Зокрема, укладені: договір від 23 травня 2011 року № 1 до договору про строковий банківський вклад № 003/8646; додатковий договір від 15 січня 2013 року № 2 до договору про строковий банківський вклад № 003/8646; додатковий договір від 15 травня 2013 року № 3 до договору про строковий банківський вклад № 003/8646; додатковий договір від 19 травня 2013 року № 4 до договору про строковий банківський вклад № 003/8646: угода від 19 травня 2015 року № 1 до генерального договору № DL-006/03/15; договір про зміну від 13 березня 2012 року № 1 до договору застави
№ PL 11-145/28-2; договір про зміну від 15 січня 2013 року № 2 до договору застави № PL 11-145/28-2; договір про зміну від 14 травня 2013 року № 3 до договору застави № PL 11-145/28-2; договір про зміну від 19 травня 2014 року № 4 до договору застави № PL 11-145/28-2; договір про зміну від 19 травня 2014 року № 5 до договору застави № PL 11-145/28-2.
Згідно із заявою від 23 травня 2011 року ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 на розпорядження майном, що набуте ними за час шлюбу, а саме: майнові права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 200 000, 00 дол. США на умовах, визначених на його власний розсуд, зокрема, але не обмежуючись: передачу майна в заставу, укладання та підписання договору(ів)/правочину(ів) застави майна, додаткових угод/договорів/правочинів до такого(их) договору(ів)/правочину(ів) застави майна, укладання та підписання будь-яких інших документів, а також вчинення будь-яких інших дій, пов`язаних з розпорядженням майном.
Відповідно до заяви від 13 березня 2012 року ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2 на розпорядження майном, що набуте ними за час шлюбу, а саме: майнові права (права вимоги) на грошові кошти в сумі 225 000, 00 дол. США, що знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, згідно з договором № 003/8646/11 про строковий банківський вклад з правом поповнення, визначених на його власний розсуд, зокрема, але не обмежуючись: передачу майна в заставу, укладання та підписання договору(ів)/правочину(ів) застави майна, додаткових угод/договорів/правочинів до такого(их) договору(ів)/правочину(ів) застави майна, укладання та підписання будь-яких інших документів, а також вчинення будь-яких інших дій, пов`язаних з розпорядженням майном.
Згідно з висновком від 23 листопада 2017 року № 3109/17-32/3110/17-33 експертів Київського НДІСЕ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 у графах "підпис" у заявах від її імені, які адресовані ПАТ "ОТП Банк" і датовані 23 травня 2011 року та 13 березня 2012 року, та містяться у матеріалах справи на аркушах 123 та 124, виконані рукописним способом без попередньої підготовки або технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "підпис" у заяві від 13 березня 2012 року виконаний ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "підпис" у заяві від 23 травня 2011 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .