Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 531/1282/17
провадження № 61-14152св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Карлівська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,
треті особи: Мартинівська сільська рада Карлівського району Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра Агро-Груп",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року у складі судді Попова М. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Карлівської районної державної адміністрації (далі - Карлівська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, та з урахуванням поданих уточнень просила:
- визнати недійсним пункт 39 договору оренди землі, укладеного 05 лютого 2008 року між Карлівською РДА та ОСОБА_1, зареєстрованого у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040855600043, в частині не переходу до спадкоємців права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря;
- визнати договір оренди землі від 05 лютого 2008 року між Карлівською РДА та ОСОБА_1, не припиненим внаслідок пункту 39 договору оренди землі;
- визнати перехід права оренди на земельну ділянку площею 50,0 га для ведення фермерського господарства, розташованої на території Халтуринської сільської ради Карлівського району Полтавської області (5321685600:00:007:0015) за договором оренди від 05 лютого 2008 року між Карлівською РДА та ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом до спадкоємиці ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області замінити померлого орендаря ОСОБА_1 за договором оренди землі від 05 лютого 2008 року на спадкоємицю за законом ОСОБА_1 шляхом зобов`язання на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05 лютого 2008 року;
- замінити орендодавця Карлівську РДА за договором оренди землі від 05 лютого 2008 року на Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Позов мотивований тим, що 05 лютого 2008 року між її чоловіком ОСОБА_1 та Карлівською РДА укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 50,0 га, в тому числі: ріллі - 50,0 га, кадастровий номер 5321685600:00:007:0015, який зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 12 березня 2008 року за №040855600043, строком на 30 років.
19 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "М.В. Щедрий Лан" укладено договір суборенди земельної ділянки загальною площею 50,0 га, в тому числі: ріллі - 50,0 га, кадастровий номер 5321685600:00:007:0015, який зареєстровано у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 19 листопада 2008 року за №040855600306, строком до 19 листопада 2037 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла у встановленому законом порядку.
19 червня 2017 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом як спадкоємцю першої черги на фермерське господарство "М.В. Щедрий Лан", після чого вона зверталась до Карлівської РДА із клопотанням про внесення змін до договору оренди від 05 лютого 2008 року.
14 березня 2017 року нею отримано відповідь про необхідність звернутися з цього питання до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Направивши відповідний запит до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вона отримала відповідь від 26 червня 2017 року, в якій зазначалось, що у зв`язку з припиненням договору оренди землі, а відповідно і договору суборенди землі, Відділом Держгеокадастру у Карлівському районі було надано пропозицію до Головного управління про резервування зазначеної ділянки для учасників АТО.
Посилаючись на те, що вона успадкувала фермерське господарство "М.В. Щедрий Лан", засновником якого був її чоловік, пункт 39 договору оренди землі від 05 лютого 2008 року прямо суперечить нормам чинного законодавства та позбавляє її права на здійснення підприємницької діяльності, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди від 05 лютого 2008 року не було порушено вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Посилання позивача на те, що пункт 39 договору позбавляє її права на підприємницьку діяльність є необґрунтованим, оскільки вона особисто має право звернутись до відповідних органів або власників земельних ділянок для вирішення питання про отримання їх в оренду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що при укладенні договору оренди землі від 05 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Карлівською РДА не було порушено жодних вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, ОСОБА_1 за життя не оспорював вказаного договору, погоджуючись на його умови, що підтверджується його особистим підписом, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним пункту 39 вказаного договору в частині не переходу до спадкоємців права на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що дія договору оренди від 05 лютого 2008 року продовжена, як і дія договору суборенди від 19 листопада 2008 року, оскільки договір є припиненим у зв`язку зі смертю орендаря, що відповідає положенням статті 31 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм матеріального і процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що положення пункту 39 договору оренди землі від 05 лютого 2008 року порушує її права як спадкоємиці першої черги після померлого чоловіка, зокрема, на право здійснення підприємницькою діяльністю у вигляді успадкованого ФГ "М.В. Щедрий лан", як цілісного майнового комплексу, оскільки вести фермерське господарство без земельної ділянки неможливо. Пункт 39 вказаного договору прямо суперечить частині п`ятій статті 93, статті 141 ЗК України, частині першій статті 7 Закону України "Про оренду землі", постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі", частині першій статті 203, частинам першій та третій статті 215, статті 217, статтям 1218, 1219 ЦК України, статтям 23, 35 Закону України "Про фермерське господарство", статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди не врахували відсутність документа, який би підтверджував рішення орендодавця про припинення права оренди по спірній земельній ділянці, також не було припинено право оренди попереднього землекористувача ( ОСОБА_1 ). Також позивач зазначала, що постановами Великої Палати Верховного Суду № 922/989/18 та № 368/54/17 суттєво змінено вектор застосування законодавства в бік захисту прав спадкоємців фермерських господарств на спадкування землі фермерського господарства після смерті особи, на ім`я якої видано правовстановлюючий документ на землю, надану державою для створення фермерського господарства.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У листопаді 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Голови Карлівської РДА на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 мав змогу використовувати спірну земельну ділянку протягом 8 років і за весь час не звертався до Карлівської РДА з пропозицією внесення змін до укладеного договору оренди землі. Оскаржуваний пункт договору відповідає чинному законодавству, а вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що зводяться до переоцінки доказів та тлумачення норм права на власну користь.
У грудні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання Мартинівської сільської ради Карлівського району Полтавської області про розгляд справи без їх участі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 531/1282/17 з Карлівського районного суду Полтавської області.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу № 531/1282/17 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.