Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 755/17748/17
провадження № 61-22500св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 27 травня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009077, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 367 882,52 грн, що еквівалентно 45 045 доларам США, під 9,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 27 травня 2018 року. Кредитні кошти були надані відповідачу для придбання автомобіля "Volkswagen Touareg", 2013 року випуску. Всі платежі за вказаним договором мали бути сплачені у гривнях і підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2013 року між сторонами було укладено договір застави № 50009077, предметом якого є належний відповідачу на праві власності автомобіль "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 05 жовтня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату кредитної заборгованості, яка станом на момент направлення повідомлення складала 656 681,32 грн. Зазначеною вимогою, яка не була виконана відповідачем, товариство також повідомило, що заборгованість за кредитом визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Враховуючи викладене, ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 288 043,88 грн, з яких: 701 668,26 грн - основна сума боргу за кредитом; 132 369,72 грн - проценти, 261 747,66 грн - страхові виплати за період із серпня 2015 року по жовтень 2017 року, 16 584 грн - збитки; 73 576,50 грн - штраф; 8 617,39 грн - пеня; 42 205,45 грн - 3 % річних; 10 810,42 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2013 року № 50009077 станом на 03 листопада 2017 року в розмірі 1 098 041,68 грн, з яких: 701 668,26 грн - тіло кредиту, 261 163,66 грн - страхові виплати за період із серпня 2015 року по жовтень 2017 року, 73 576,50 грн - штраф, 8 617,39 грн - пеня, 10 810,42 грн - інфляційні втрати, 42 205,45 грн - 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, сторони погодили істотні умови кредитного договору щодо суми кредиту, строку його повернення, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту, страховими виплатами, пенею, штрафом,інфляційними втратами та 3 % річних є обґрунтованими. Поряд з цим, оскільки право товариства нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після пред`явлення 05 жовтня 2015 року відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, то відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за процентами. Крім того, понесені позивачем витрати за надання юридично-консультаційних послуг в розмірі 16 584 грн є недоведеними та не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду. Разом з тим з 15 грудня 2017 року набула чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пунктом 9 розділу XIII "Перехідні положення" якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Однак місцевим судом не призначалося підготовче засідання у справі та не встановлювалися строки для подання сторонами заяв по суті спору. Про існування цієї справи та зміст позовних вимог він дізнався після ознайомлення 27 квітня 2018 року його представником з матеріалами справи. З метою дотримання процесуальних вимог 10 травня 2018 року його представник подав до суду першої інстанції клопотання про призначення підготовчого засідання. Не отримавши від суду процесуального рішення за результатами розгляду вказаного клопотання, 27 липня 2018 року сторона відповідача подала відзив на позов. 07 вересня 2018 року ТОВ "Порше Мобіліті" змінило предмет позову (замість звернення стягнення на предмет застави просило стягнути заборгованість за кредитним договором), однак в порушення вимог статті 49 ЦПК України товариство не додало до заяви докази направлення її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи. За відсутності ухвали про відкриття ухвалою від 11 вересня 2018 року місцевий суд закрив підготовче провадження у справі. 26 лютого 2019 року він подав через канцелярію суду клопотання про витребування доказів та відкладення судового засідання, призначеного на 27 лютого 2019 року, надавши докази свого перебування за межами України. Вказане клопотання місцевий суд не розглянув, при цьому в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач не повідомив про причини своєї неявки. Наявність кредитної заборгованості ґрунтується виключно на припущеннях ТОВ "Порше Мобіліті" і не підтверджується жодними доказами.Суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки розрахунку заборгованості у взаємозв`язку з умовами кредитного договору. Заборгованість за тілом кредиту не підлягала коригуванню в залежності від курсу долара США, оскільки повинна обчислюватися за обмінним курсом іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня. Під час виставляння рахунків позивачем самостійно коригувалися всі платежі за кредитним договором з посиланням на курс долара США, встановлений Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк"), що є сумнівним, зокрема через відсутність зазначеного курсу на сайті самого банку. Судами взагалі не надана будь-яка оцінка його заяві про застосування спеціальної позовної давності до пред`явлених товариством вимог про стягнення неустойки. Після закінчення строку кредитування були відсутні підстави для нарахування страхових платежів. Суд апеляційної інстанції взагалі не дав оцінки та не спростував доводів апеляційної скарги, обмежившись формальним твердженням про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
У січні 2020 року ТОВ "Порше Мобіліті"подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Виписки з особових рахунків клієнта слугують підтвердженням виконання відповідних операцій. Товариство не було позбавлене права надати, а позичальник отримати споживчий кредит у гривнях з визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми. Твердження відповідача про безпідставність нарахування інфляційних втрат є необґрунтованими, оскільки ці втрати розраховувалися на платежі, визначенні у гривнях, а не в доларах США. На виконання умов кредитного договору товариство здійснило сплату страхових платежів замість позичальника, оскільки останній не виконав своїх зобов`язань в цій частині.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
23 січня 2020 року справа № 755/17748/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог товариства про стягнення заборгованості за процентами та заподіяними збитками в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу положень вищенаведеної статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 27 травня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50009077, який складається з цього договору, загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит для придбання автомобіля "Volkswagen Touareg", 2013 року випуску, в розмірі 367 882,52 грн, що еквівалентно 45 045 доларам США, під 9,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 27 травня 2018 року.
Сторони погодили, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50009077 (далі - Загальні умови кредитування).
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2013 року між сторонами було укладено договір застави № 50009077, предметом якого є належний відповідачу на праві власності автомобіль "Volkswagen Touareg" 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з пунктами 5.5., 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Якщо позичальник в порушення пункту 5.5 не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник дає згоду і доручає компанії укласти від імені і за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку з виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1-1.7.6 (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії).
29 травня 2013 року між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, вигодонабувач - ТОВ "Порше Мобіліті". На виконання умов указаного договору в період із серпня 2015 року по жовтень 2017 року товариство сплатило страхові внески за загальну суму 261 163,66 грн.
Пунктом 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено право ТОВ "Порше Мобіліті" достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.
Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов кредитування позивальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 05 жовтня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату кредитної заборгованості, яка станом на момент направлення повідомлення складала 656 681,32 грн. Зазначеною вимогою товариство також повідомило, що заборгованість за кредитом визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову.
Згідно з пунктом 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та додатковим кредитом.
Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.
Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого листа щодо сплати.
За наданим Товариством розрахунком станом на 03 листопада 2017 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 1 288 043,88 грн, з яких: 701 668,26 грн - основна сума боргу за кредитом; 132 369,72 грн - проценти, 261 747,66 грн - страхові виплати за період із серпня 2015 року по жовтень 2017 року, 16 584 грн - збитки; 73 576,50 грн - штраф; 8 617,39 грн - пеня; 42 205,45 грн - 3 % річних; 10 810,42 грн - інфляційні втрати.
За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вказаної правової норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.