ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/6795/17
адміністративне провадження № К/9901/24202/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/6795/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське"
про визнання протиправним та скасування наказу в частині
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року (головуючий суддя: Арсірій Р. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді: Літвіної Н. М., суддів: Сорочка Є. О., Федотова І. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоінвестбуд" (далі - ТОВ "Екоінвестбуд"), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Брест-Литовське" (далі - ОСББ "Брест-Литовське"), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 14 квітня 2016 року № 1276/5 в частині задоволення скарги ОСББ "Брест-Литовське" про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про те, що у законному порядку набула право власності на нежитлове приміщення, офіс № 1 площею 232,5 кв.м. за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, 2, яке було зареєстроване у встановленому порядку. Оскаржуваним наказом відповідача протиправно скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що призвело до порушення майнових прав позивача. Позивач посилалась на те, що даний наказ підписаний неуповноваженою особою, а також вказала на те, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарги ОСББ "Брест-Литовське", зокрема, скарга розглянута без виклику зацікавлених осіб, що суперечить положенням законодавства. Крім того, позивач вказала на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили підтверджено правомірність набуття позивачем права власності на вказане приміщення та встановлено відсутність майнових прав ОСББ "Брест-Литовське" на це приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14 квітня 2016 року № 1276/5 в частині щодо задоволення скарги ОСББ "Брест-Литовське" про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме вимоги п. 9, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), що є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Крім того, під час прийняття рішення у даній справі суд першої інстанції посилався на встановлені судовими рішеннями у справах № 369/6075/17 та № 369/4343/17 обставини.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року змінено в мотивувальній частині. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.
6. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо та надати з приводу її розгляду пояснення, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.
Отже, відповідачем порушено процедуру розгляду скарги у сфері державної реєстрації, а саме вимоги п. 9, 11 Порядку № 1128, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу та не потребує з`ясування судом обставин, які були встановлені в судових рішеннях у справах № 369/6075/17 та № 911/96/14.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності виключити з мотивувальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року посилання на обставини, встановлені даними судовими рішеннями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 23 серпня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, судами не враховано, що на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про розгляд скарги ОСББ "Брест-Литовське" 11 квітня 2017 року о 10:00. Також листами від 03 квітня 2017 року суб`єктам оскарження і безпосередньо ОСОБА_1 були направлені листи разом із копією скарги на 5-ти аркушах, тобто позивача було повідомлено завчасно. Поряд з цим, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 березня 2016 року, на підставі якого внесений запис про право власності № 13848307, прийнято з порушенням вимог законодавства та стало перешкодою для виконання рішення Господарського суду Київської області від 26 березня 2014 року у справі № 911/96/14 і позбавило власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку права вільно користуватися спільним майном.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
10. Ухвалою Верховного суду від 02 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27 квітня 2021 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Екоінвестбуд" є забудовником житлового комплексу "Брест-Литовське".
13. Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 30 жовтня 2009 року № 410 затверджено ТОВ "Екожитлосервіс" балансоутримувачем та експлуатуючою організацією першого пускового комплексу першої черги житлового комплексу " Брест-Литовський", а також дахових газових котелень по вул. Печерській (Дачній) №2 та
№6 в селі Чайки. 14 . На підставі рішення загальних зборів, оформленого протоколом від 17 березня 2016 року № 3/16 ТОВ "Екоінвестбуд", акта прийому-передачі та грошової оцінки майна, яке передається до статутного капіталу ТОВ "Центроком" від 17 березня 2016 року здійснено передачу до статутного капіталу ТОВ "Центроком" нежитлових приміщень у тому числі нежитлового приміщення площею 232,5 кв.м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, 2.
15. Зазначене приміщення належало на праві власності ТОВ "Екоінвестбуд" та згідно технічного паспорту від 24 листопада 2009 року (інвентаризаційна справа №2541/1, оригінал якої був наданий суду для огляду) є нежитловим приміщенням (офіс №1), розташованим за адресою село Чайки, вул. Печерська будинок № 2 .
16. Рішенням державного реєстратора прав та їх обтяжень від 24 березня 2016 року за індексним номером 28911724 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А. зареєстровано право власності ТОВ "Центроком" на зазначене нерухоме майно та внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
17. 16 червня 2016 року між ТОВ "Центроком" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 232,5 кв.м за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Печерська, 2, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А.
18. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2016 року за індексним номером 30095164 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за позивачем було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
19. Разом з тим, ОСББ "Брест-Литовське" звернулось до Міністерства юстиції України зі скаргою від 22 січня 2017 року на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28911724 від 24 березня 2016 року та індексний номер 30095164 від 16 червня 2016 року, внесені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т. А. та просило анулювати доступ останньої до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
20. Зі змісту скарги ОСББ "Брест-Литовське" вбачається, що в обґрунтування протиправності рішень державного реєстратора від 24 березня 2016 року № 28911724 та від 16 червня 2016 року № 30095164 ОСББ "Брест-Литовське" посилалось на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 26 березня 2014 року по справі № 911/96/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2014 року ТОВ "Екожитлосервіс" було зобов`язано передати на баланс ОСББ "Брест-Литовське" частину майна, що входить до складу житлового комплексу, розташованого за адресою: с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Печерська, 2, серед яких вбудовані громадські приміщення - 1925,8 кв.м., в тому числі приміщення ЖЕКу - 232,5 кв.м.
21. ОСББ "Брест-Литовське" у своїй скарзі посилалось на те, що оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушують права власників житлового комплексу на володіння спільним майном, оскільки приміщення житлового комплексу "Брест-Литовське" було протиправно передано у власність ТОВ "Центроком" та ОСОБА_1 .
22. Розглянувши вказану скаргу ОСББ "Брест-Литовське" Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації склала висновок від 11 квітня 2017 року, яким вирішено задовольнити скаргу ОСББ "Брест-Литовське" в частині скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень № 28911724 від 24 березня 2016 року та № 30095164 від 16 червня 2016 року.
23. На підставі даного висновку Міністерством юстиції України прийнято рішення у формі наказу від 14 квітня 2017 року № 1276/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28911724 від 24 березня 2016 року та № 30095164 від 16 червня 2016 року.
24. Про видання наказу від 14 квітня 2017 року № 1276/5 позивача повідомлено листом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2017 року № 4/3808-0-33-17/19К.
25. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
27. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
28. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
29. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
30. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
31. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
32. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
33. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
34. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
35. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
36. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
37. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
38. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
39. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.
40. Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
41. Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою ОСОБА_1 із наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2017 року № 1276/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28911724 від 24 березня 2016 року та № 30095164 від 16 червня 2016 року.
42. Поряд з цим, оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі скарги ОСББ "Брест-Литовське". Так, зі змісту вказаної скарги вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 26 березня 2014 року по справі № 911/96/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2014 року ТОВ "Екожитлосервіс" було зобов`язано передати на баланс ОСББ "Брест-Литовське" частину майна, що входить до складу житлового комплексу, розташованого за адресою: с. Чайки, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Печерська, 2, серед яких вбудовані громадські приміщення - 1925,8 кв.м., в тому числі приміщення ЖЕКу - 232,5 кв.м. За таких обставин, на думку ОСББ "Брест-Литовське", оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушують права власників житлового комплексу на володіння спільним майном, оскільки приміщення житлового комплексу " Брест-Литовське" було протиправно передано у власність ТОВ "Центроком" та ОСОБА_1 .
43. Відтак, визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем є захистом прав третьої особи - ОСББ "Брест-Литовське" на нерухоме майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.
44. Позивач фактично обґрунтувала позовні вимоги наявністю в неї права власності і відсутністю такого права у ОСББ "Брест-Литовське" і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо скасування права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем.
45. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором ОСОБА_1 та ОСББ "Брест-Литовське" щодо права на спірне нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації.
46. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється. Участь Міністерства юстиції України та державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними в порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
47. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування наказу Міністерства юстиції України безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з ОСББ "Брест-Литовське", яке заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за позивачем права власності цього ж нерухомого майна. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
48. Така правова позиція узгоджується з висновками викладенеми у постановах Великої палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 та у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 826/18510/16, від 18 листопада 2020 року у справі № 2240/2582/18.
49. Та обставина, що станом на момент розгляду цієї справи у Верховному Суді спір про право на вказаний об`єкт нерухомості вирішений, не спростовує висновків про те, що в даному випадку, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані із захистом цивільного права.
50. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
51. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
52. На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
53. Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
54. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
55. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист майнових прав позивача, порушених оскаржуваним наказом відповідача, яким протиправно скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
56. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
57. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
58. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
59. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
61. Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,