ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 580/3444/20
адміністративне провадження № К/9901/29530/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 580/3444/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича
про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І. О., суддів Аліменка В. О., Оксененка О. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення з боржника основної винагороди від 14 листопада 2019 року ВП № 60618449.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідач з позивача не стягував заборгованість в примусовому порядку у виконавчому провадженні № 60618449, а тому відсутні підстави для стягнення основної винагороди приватного виконавця. Крім того, позивач вважає, що оскільки постановою приватного виконавця від 14 липня 2020 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тому за умови стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця за виконавчим документом, який повернуто без фактичного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
3. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення з боржника основної винагороди, а приватним виконавцем вчинялись дії з виконання виконавчого напису.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича перебувало виконавче провадження №60618449 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 02 лютого 2011 року № 446.
5. 14 листопада 2019 року приватним виконавцем винесено постанову ВП №60618449 про стягнення з позивача основної винагороди в сумі 18 643 грн 08 коп.
6. 14 липня 2020 відповідачем прийнято постанову ВП №60618449 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи письмову заяву стягувача про повернення виконавчого документу.
7. 16 липня 2020 року відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62595981 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 60618449, виданої 14 листопада 2019 року.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича про стягнення з боржника основної винагороди від 14 листопада 2019 року ВП №60618449.
9. Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документа, що і мало місце в цьому випадку.
10. Отже, за висновками суду першої інстанції, оскільки виконавчий документ повернуто АТ "Альфа-Банк" за його заявою, а вжитті приватним виконавцем заходи не призвели до будь-якого виконання у примусовому порядку виконавчого документа, то підстави для стягнення з позивача основної винагороди в сумі 18 643 грн. 08 коп відсутні.
11. При цьому суд першої інстанції урахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18.
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року та відмовлено у задоволенні позову.
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.
14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, пов`язується з початком примусового виконання. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди. Винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, в силу частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII, є обов`язком приватного виконавця.
15. Отже, приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження ВП №60618449 винесено постанову про стягнення основної винагороди.
16. За такого правового регулювання та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, відкриваючи виконавче провадження ВП №60618449 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 446 від 02 лютого 2011 року та ухвалюючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди, приватний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини. Тому жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача від 14 листопада 2019 року немає.
17. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що у цій справі позивачем оскаржується саме постанова від 14 листопада 2019 року ВП №60618449, а не постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62595981 від 16 липня 2020 року з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди № 60618449, тому правомірність стягнення основної винагороди за відсутності факту виконання виконавчого документу не є предметом розгляду в межах даної справи.
ІV. Касаційне оскарження
18. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 09 листопада 2020 року.
19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору за подачу касаційної скарги.
20. Касаційне провадження в справі було відкрито у зв`язку з тим, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а оскаржуване судове рішення, прийняте за правилами статті 287 КАС України, не відповідає висновкам Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.
21. Таким чином, в ухвалі про відкриття касаційного провадження Верховний Суд установив наявність підстав, за яких рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
22. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави касаційного оскарження судових рішень.
23. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 27 Закону України "Про виконавче провадження" та статтю 31 закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року в справі № 260/801/19, від 10 вересня 2020 року в справі № 120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року в справі №640/13697/19, згідно з яким основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
24. У касаційній скарзі позивач не просить розглядати справу за участі її представника.
25. 24 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв`язку з доведенням позивачем наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи №580/3444/20.
26. 30 листопада 2020 року матеріали справи №580/3444/20 надійшли до Верховного Суду.
27. 14 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що 28 серпня 2018 року набули чинності зміни до частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких стягнення виконавчого збору пов`язується із початком примусового виконання, тому розмір основної винагороди було визначено одночасно з відкриттям виконавчого провадження.
28. Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 13 березня 2020 року в справі № 2540/3203/18, відповідач вважає помилковим, оскільки у цій справі відкриття виконавчого провадження було здійснено після внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 200/13920/19-а.
29. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу міститься клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
30. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участі представника відповідача.
31. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення позивача на відзив на касаційну скаргу.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
36. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).
37. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
38. Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
39. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
40. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
41. Частинами першою та другою статті 27 Закону №1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
41.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
42. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
43. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
43.1. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
43.2. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
43.3. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
44. Частина п`ята статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
45. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закон № 1403-VIII.
46. Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
47. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
48. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
49. Частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
50. На виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
51. Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.