ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 620/408/19
адміністративне провадження № К/9901/25096/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О, Коваленко Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Степанюка А. Г. від 30.07.2019
у справі № 620/408/19
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Фірма "Майстерня архітектора Травки В.А.",
про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство Фірма "Майстерня архітектора Травки В.А." (далі також - третя особа), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення №641 Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13.12.2018 щодо відмови йому у затвердженні та наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення, яким затвердити та надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 .
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 3 рішення № 641 Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13.12.2018 щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні та наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 ; зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради вчинити необхідні дії і надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до містобудівного розрахунку; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 768,40 грн, сплачений відповідно квитанції від 08.02.2019 № 1, та судові витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання вчинити дії та надати містобудівні умови та обмеження; ухвалено у цій частині нову постанову, якою зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (реконструкція, капітальний ремонт будівель із зміною зовнішньої конфігурації) за адресою: АДРЕСА_1, у порядку та строки, встановлені чинним законодавством. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 залишено без змін.
4. 02.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що включають сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1536,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10000,00 грн.
5. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
6. 30.09.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0484 га в межах згідно з планом (кадастровий номер земельної ділянки: 7410100000:02:050:5067), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін О. Г. від 25.12.2013, зареєстрованим в реєстрі за № 1897, та договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін О. Г. від 25.12.2013 та зареєстрованим в реєстрі за № 1899.
8. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 7410100000:02:050:5067, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
9. У 2018 році ФОП ОСОБА_2 зроблено містобудівний розрахунок реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, у якому містяться відомості про часткове збереження фундаменту, збереженням частини стін, використання зовнішніх інженерних мереж, зміну існуючого фундаменту, що є відповідно до визначення реконструкцією, а не будівництвом нового будинку. Так, у розділі 2 Аналіз існуючих умов зазначено, що реконструкція передбачає знесення будинку з частковим збереженням фундаментів, зведення нового фундаменту, стін і інших конструкцій, надбудова другого поверху.
10. Основні планувальні обмеження та рішення: зміна контурів фундаменту на багатокутну форму з максимальними розмірами 23,88*13,22 м; використання фундаменту існуючої цегляної стіни протяжністю 20,42 м у якості стіни житлового будинку з подальшою добудовою до висоти орієнтовно 10,85 м; використання фундаменту існуючої цегляної стіни загальною протяжністю 16,35 м у якості паркану з подальшою добудовою до висоти 2 м.
11. 09.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (реконструкція, капітальний ремонт будівель із зміною зовнішньої конфігурації) за адресою: АДРЕСА_1, та надав наступні документи, а саме: заяву про намір реконструкції об`єкта до виконавчого органу міської ради на ім`я міського голови щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, засвідчену в установленому порядку копію документа про право власності (користування) земельною ділянкою, містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта реконструкції (капітального ремонту); копію правовстановлюючих документів на будівлю (приміщення), копію довіреності та витяг з ДЗК.
12. 13.12.2018 відповідно до пункту 3 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 641 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні та наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що реконструкція не відповідає містобудівній документації, діючим державним будівельним та санітарним нормам і правилам, про що позивача повідомлено листом Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 14.12.2018 № 01-24/658.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржувана відмова відповідача у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 не узгоджується з вимогами частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою передбачено підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним. Крім того, відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
14. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті спірного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, обґрунтовуючи свою відмову тим, що реконструкція не відповідає містобудівній документації, діючим державним будівельним та санітарним нормам і правилам. Відповідна міська рада має право приймати рішення про оновлення містобудівної документації на місцевому рівні одним із способів, визначених частиною другою статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Такий спосіб внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні як реконструкція під багатоквартирну житлову забудову на земельній ділянці, що належить на праві власності фізичній особі, без згоди міської ради Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачений, що свідчить про невідповідність вказаного інструменту принципу правової визначеності. Відповідачем не доведено невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні. Зважаючи на те, що відповідач не вказує на наявність інших підстав відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, визначених частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому таке рішення є протиправним. Повноваження органів місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. З огляду на те, що правові підстави для відмови позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відсутні, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії та надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до містобудівного розрахунку.
16. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення № 641 Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13.12.2018, виходив також з того, що станом на день прийняття рішення №641 від 13.12.2018 дія Наказу № 100 від 28.08.2018 "Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" зупинена відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/13433/18; відповідно до наказу Мінрегіонбуду №228 від 30.08.2018 про затвердження ДБН зупинено дію наказу про затвердження ДБН; відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та нечинним наказ Мінрегіонбуду "Про затвердження ДБН Б.2.2-12: 2018". Зважаючи на наведене, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення норми ДБН, на які послався відповідач, не діяли або ж не були чинними та не могли застосовуватись при вирішенні заяви позивача про затвердження і надання містобудівних умов і обмежень.
17. Водночас суд апеляційної інстанції, скасовуючи в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання вчинити дії і надати містобудівні умови та обмеження рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у цій частині нову постанову, виходив з того, що вирішення питання щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відноситься виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Саме цей орган повинен вирішувати питання про надання містобудівних умов та обмежень, а не суд, який не має права перебирати на себе повноваження державних органів. Ефективним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку буде зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень забудови у порядку та строки, встановлені чинним законодавством України. З посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 826/20832/18 суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не вправі вимагати в судовому порядку видати йому містобудівні умови та обмеження, оминаючи рішення суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить видання таких умов і обмежень.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що під час його ухвалення судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судом апеляційної інстанції не враховано, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Судом апеляційної інстанції також не враховано, що відповідач на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у цій справі рішенням від 20.06.2019 №250 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" повторно відмовив позивачу у наданні таких. Судом апеляційної інстанції ухвалами від 15.04.2019 та 28.05.2019 апеляційні скарги були повернуті відповідачеві. Однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 з невідомих причин призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові посилається на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 826/20832/18, однак в Єдиному державного реєстрі судових рішень така відсутня.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржуване в частині рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
24. Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
25. Статтею 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
26. Частинами другою та третьою статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
27. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
28. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
29. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.
30. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а.
31. Частиною другою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради з заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (реконструкція, капітальний ремонт будівель із зміною зовнішньої конфігурації) за адресою:
АДРЕСА_2 . 13.12.2018 відповідно до пункту 3 рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 641 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні та наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 .
34. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 визнано протиправним та скасовано пункт третій зазначеного рішення відповідача. У цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 та у касаційній скарзі відсутні доводи щодо незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції в зазначеній частині.
35. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 про зобов`язання вчинити дії і надати містобудівні умови та обмеження і ухвалення у цій частині нової постанови, якою зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (реконструкція, капітальний ремонт будівель із зміною зовнішньої конфігурації) за адресою: АДРЕСА_1, у порядку та строки, встановлені чинним законодавством.
36. Ухвалюючи нову постанову у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішення питання щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відноситься виключно до повноважень органів місцевого самоврядування; саме відповідач повинен вирішувати питання про надання містобудівних умов та обмежень, а не суд, який не має права перебирати на себе повноваження державних органів.
37. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.
38. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
39. Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
40. Колегія суддів враховує позицію, яка викладена в пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".
41. Колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
42. З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
43. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання містобудівних умов і обмежень чи надання мотивованої відмови у їх наданні регламентовано положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
44. Підстави, за яких орган відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати містобудівні умови та обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
45. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
46. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
47. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
48. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України та пункту 4 частини другої статті 245 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
49. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
50. З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
51. У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень.
52. Як встановлено судом першої інстанції, позивач під час звернення до відповідача надав всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що відповідачем не спростовано належними доказами; підстави для відмови відповідачем у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень відсутні, а відтак, враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії та надати позивачу містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення прав позивача.
53. Аналогічна позиція щодо відсутності втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання останнього вчинити дії викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №640/18866/18, від 17.06.2020 у справі №826/3608/18 та від 16.03.2021 у справі № 640/565/19.
54. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі про безпідставне призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, попри те, що судом апеляційної інстанції ухвалами від 15.04.2019 та 28.05.2019 апеляційні скарги були повернуті відповідачеві, колегія суддів вважає такі безпідставними з огляду на наступне.
55. 27.06.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом було постановлено не лише ухвалу про призначення цієї справи за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, але й ухвалу про поновлення Виконавчому комітету Чернігівської міської ради строку звернення до суду з апеляційною скаргою та відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
56. Так, зі змісту ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019, зокрема, вбачається, що колегія суддів вважала за необхідне поновити Виконавчому комітету Чернігівської міської ради строк звернення до суду з апеляційною скаргою, так як його пропущено з поважних причин.
57. Згідно з частиною третьою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
58. Відповідно до частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
59. Колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою та відкриття апеляційного провадження за такою скаргою 17.06.2019, а оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене 07.03.2019, відтак безпідставними є доводи позивача щодо здійснення судом апеляційної інстанції перегляду рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у цій справі після спливу значного періоду часу та помилковості висновку Шостого апеляційного адміністративного суду щодо можливості поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
60. Колегія суддів враховує доводи позивача, що відповідач на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у цій справі рішенням від 20.06.2019 №250 "Про затвердження та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" відмовив позивачу у наданні таких, однак зазначає, що вказана обставина судом апеляційної інстанції не встановлювалась та відповідні доводи не перевірялись, відтак суд касаційної інстанції відповідно до положень частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас колегія суддів зауважує, що прийняття відповідачем зазначеного рішення не може впливати на спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі та таке може бути оскарженим в судовому порядку у випадку, якщо позивач не згідний із ним.
61. Колегія суддів погоджується із доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі про помилковість посилань суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 826/20832/18, оскільки така відсутня в Єдиному державного реєстрі судових рішень. Крім цього у ньому відсутні будь-які інші процесуальні документи, ухвалені судами у цій справі.
62. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
63. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
64. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
65. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 необхідно скасувати в частині, в якій скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 про зобов`язання вчинити дії та надати містобудівні умови та обмеження та ухвалено у цій частині нову постанову, якою зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (реконструкція, капітальний ремонт будівель із зміною зовнішньої конфігурації) за адресою: АДРЕСА_1, у порядку та строки, встановлені чинним законодавством, та у цій частині залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019, в іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 необхідно залишити без змін.
66. Щодо розподілу судових витрат у цій справі колегія суддів зазначає наступне.
67. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
68. Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
69. Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою позивач сплатив згідно з квитанцією від 28.08.2019 № 88 судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що відповідає розміру судового збору, визначеного відповідно до вимог статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
70. Оскільки касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в частині, в якій скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019, та у цій частині залишено в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 у цій справі, ухвалене на користь позивача, то понесені ним судові витрати на оплату судового збору за подання касаційної скарги підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
71. Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
72. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
73. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
74. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
75. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
76. У касаційній скарзі позивач просив також провести розподіл судових витрат з урахуванням доказів витрат позивача, понесених у звязку із залученням адвоката на стадії касаційного розгляду справи, на підтвердження яких надав наступні документи, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 10.08.2019 № 10/08/19А; ордер серії ЧН №088755 від 27.08.2019; розрахунок витрат на оплату послуг адвоката від 27.08.2019; акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №АО-016-08-19, наданих згідно з договором про надання професійної правничої допомоги № 10/08/19А, від 27.08.2019; квитанції до прибуткового касового ордера № 29/08/19-1 від 23.08.2019 на суму 10000, 00 грн.
77. Зважаючи на відсутність клопотань відповідача щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд не вирішує питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
78. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №815/1479/18 та від 22.04.2020 у справі №440/1757/19.
79. З огляду на викладене, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 345, 350, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд