ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/3520/16
адміністративне провадження № К/9901/26602/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (Суддя Полях Н.А.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (Головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Рєзнікова С.С., Бенедик А.П.)
у справі № 820/3520/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Харківської області
про визнання дій протиправними та стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" (далі - позивач, ПАТ "ХАРП") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач 1, СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ ДФС) та Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі- відповідач 2, ГУ ДКС у Харківській області) про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України щодо відмови в поверненні зайво сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств у розмірі 900 000,00 грн на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод". Зобов`язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України надати висновок про повернення 900 000,00 грн з відповідного бюджету, передавши його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стягнуто з Державного бюджету України суму зайво сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств у розмірі 900 000,00 грн на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод".
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що СДПІ було складено висновок у формі довідки та направлено інформацію на адресу координаційно-моніторингового департаменту МГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників. Листом від 08.06.2016 СДПІ повідомило позивача про здійснення вказаних дій. Погодження на повернення отримано не було. Отже в діях відповідача 1 не вбачається протиправної бездіяльності, навпаки податковим органом вчинено необхідні дії для повернення переплати. Крім того, судами не враховано правову позицію, що викладена в постанові Верховного суду України від 01.03.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, станом на 31.03.2016 р. мав переплату у розмірі 3001803,36 грн. по зобов`язанням зі сплаті податку на прибуток підприємств (код бюджетної класифікації 11021000), що підтверджується актом №232-07 від 13.04.2016 р., та даними облікової картки платника податку (зворотній бік).
01 червня 2016 року позивач звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС із заявою за № 86/83-2-11 від 01.06.2016 р. в якій просив на підставі п.п.17.1.10 п.17 ст.17, п.43.1. ст. 43 Податкового кодексу України повернути йому зайво сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 900 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказавши при цьому, що отримані грошові кошти будуть перераховані в оплату зобов`язань по ЕСВ.
Листом №3977/10/28-09-46-31 від 08.06.2016 р. Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС повідомила позивача про відправлення зазначеної інформації на адресу координаційно-моніторингового департаменту Міжрегіонального головного управління Центрального офісу з обслуговування великих платників МГУ ДФС України для прийняття рішення /а.с. 33/.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що податковим органом доказів наявності у позивача податкового боргу не надано, дійшов висновку про відсутність між сторонами спору про право позивача на повернення сум грошових зобов`язань по авансових внесках з податку на прибуток.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у спірний період) надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.
Верховний Суд України в постанові від 01.03.2016 у справі № 826/4860/13-а (№ 21-4564а15) сформував правову позицію відповідно до якої правильним способом захисту позивача у вказаній категорії справ є вимога про зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Правова позиція щодо належного способу захисту платника податків в такій категорії спорів висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 815/2058/17.
Крім того, із заперечень на касаційну скаргу судом встановлено, що 30.11.2016 на рахунок позивача надійшло 900 000 грн, тобто рішення судів попередніх інстанцій виконані.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
При відкритті провадження у справі Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.03.2017 відстрочив Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС сплату судового збору в розмірі 1653,60 грн до ухвалення судового рішення по суті. Відтак, відстрочення сума судового збору підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд