ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 805/2245/17-а
адміністративне провадження № К/9901/41657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року (Суддя: Голубова Л.Б.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року (Судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.),
у справі № 805/2245/17-а
за позовом Приватного акціонерного товариства "Глини Донбасу"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Глини Донбасу" (далі - позивач, ПАТ "Глини Донбасу") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (Дніпропетровське управління) (далі - відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2017 року № 0003334609.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги обґрунтував відсутністю підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2016 року за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ "Крамстройпром", внаслідок відсутності реальності здійснення господарських операцій, оскільки контрагент позивача ТОВ "Крамстройпром" не виконував роботи за договором підряду № 9 від 01.09.2016 року; не здійснював придбання окремих товарів, які використовувалися в будівельних роботах; має невелику чисельність працівників та не здійснює виплату заробітної плати на користь виконавців будівельних робіт. Крім цього, відповідачем в ході перевірки було використано податкову інформацію по ланцюгу постачання товарно матеріальних цінностей до контрагента позивача ТОВ "Крамстройпром" від ТОВ "Технобуд-поліс".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Глини Донбасу" з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Крамстройпром" за листопад 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13 квітня 2017 року № 33/28-10-46-09/23354002 з висновками про порушення позивачем п. "а" п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за листопад 2016 року в розмірі 127 684,00 грн.
Висновки акта перевірки обгрунтовані тим, що ТОВ "Крамстройпром" (постачальник) не виконував роботи за договором підряду № 9 від 01.09.2016 року через невідоме походження будівельних матеріалів, які закладено в кошторис та має невелику чисельність працівників (17 осіб). До того ж, відповідно до податкової звітності ТОВ "Крамстройпром" у листопаді 2016 року постачальником вищезазначених робіт є ТОВ "ТЕХНОБУД-ПОЛІС", стосовно якого отримано податкову інформацію від ГУ ДФС у м. Києві від 30.12.2016 року № 674/26-15-14-04-03 про те, що в чисельності останнього працює одна особа, а засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства є ОСОБА_1 . Виходячи з наведеного, ТОВ "ТЕХНОБУД-ПОЛІС" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а договір підряду № 9 від 01.09.2016 року та вся первинна документація до нього підписана іншим підрядником - ТОВ "Крамстройпром".
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 від 15 травня 2017 року № 0003334609, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2016 року в розмірі 127 684,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31 921,00 гривень (а.с. 28).
Задовольняючи позов шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді 2016 року за результатами господарських відносин із контрагентом за спірний період, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.
Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податковій накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 37-38).
Між Приватним акціонерним товариством "Глини Донбасу" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамстройпром" (підрядник) було укладено договір підряду від 01 вересня 2016 року № 9 (а.с. 43-46). Предметом договору є демонтаж, виготовлення та монтаж захисних кожухів колон критого складу, ремонт майданчика підготовки вагонів, демонтаж, виготовлення та монтаж двох сходів для спуску полу вагонів, виготовлення та монтаж майданчику для обслуговування тельферів. Загальна сума договору складає 1131968,53 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 1522 отримані роботи було оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача (а.с. 56).
Виконання договору з боку замовника та підрядника підтверджено: податковими накладними від 28 листопада 2016 року № 19, 20, 21 та 22 (а.с. 51-56), актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 29 грудня 2016 року (а.с. 58) та платіжними дорученнями (а.с. 136-139).
Крім цього, позивачем надано суду першої інстанції копію ліцензії серії АЕ № 641137, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю "Крамстройпром" 06 липня 2015 року з терміном дії три роки (а.с. 47-48) та дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду № 1099.15.14 на роботи підвищеної небезпеки з терміном дії з 02 лютого 2015 року по 02 лютого 2020 року (а.с. 49-50), а також видаткові накладні про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамстройпром" будівельних матеріалів від інших постачальників у вересні-грудні 2016 року (а.с. 63-88).
Судами встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у листопаді 2016 року, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ та вказані накладні зареєстровані в ЄРПН, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем.
Суд касаційної інстанції не приймає посилання відповідача в акті перевірки на наявну податкову інформацію про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкову інформацію про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи і свідчить про недоведеність порушень, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому останнє підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки та доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -