ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 0440/7017/18
адміністративне провадження № К/9901/18032/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С. М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Барановського Р. А. від 24.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю. В., суддів: Божко Л. А., Суховарової А. В. від 24.04.2019
у справі № 0440/7017/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати протокол №045650000548 від 16.04.2018 щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком; визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії протиправною; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.03.2016 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650000548 від 16.04.2018 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018 у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з індексацією і компенсацією втрати частини доходів; позовні вимоги за період з 12.03.2016 по 18.03.2018 залишено без розгляду.
4. 27.06.2019 від представника позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, в якій просить змінити постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія позивачу; визнати протиправним та скасувати протокол відповідача №045650000548 від 16.04.2018 щодо відмови у призначенні пенсії за віком; визнати бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії - виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.03.2016 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації частини доходів; скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
6. 30.07.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.
7. 14.08.2019 та 20.08.2019 від позивача надійшли відповіді на відзив на касаційну скаргу.
8. 08.01.2020 від позивача надійшло повідомлення про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 08.11.2019 у справі №815/1226/18, яку просить врахувати при прийнятті рішення у цій справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.03.2016 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, однак їй було відмовлено у задоволенні такої, а тому 10.10.2016 представник ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із відповідною позовною заявою.
10. За результатами розгляду позову ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про зобов`язання призначити виплату пенсії за віком Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська прийнято постанову від 16.03.2017 у справі №204/6698/16-а, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком, починаючи з 12.03.2016, у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
11. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 апеляційні скарги Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2017 у справі №204/6698/16-а - без змін.
12. 14.06.2017 пенсійний орган за результатами розгляду заяви позивача на виконання вищезазначеного рішення відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком (лист Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі за вих. №2632/03/21 від 14.06.2017) з підстав ненадання оригіналів документів для призначення пенсії та доказів того, що позивач є громадянкою України й змінювала власне прізвище.
13. З огляду на викладене позивач повторно звернулась до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із відповідним позовом, за результатами розгляду якого ухвалено постанову від 29.09.2017 у справі № 204/5589/17, якою позовні вимоги задоволено частково: зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (правонаступником якого відповідно до Постанови № 821 від 08.11.2017 є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 12.03.2016; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
14. 13.03.2018 представник позивача за дорученням знову звернулась до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
15. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 204/5589/17 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та протоколом №045650000548 від 16.04.2018 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, виходячи з того, що вона не має права на пенсію.
16. Окрім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон; колишнє прізвище позивачки - ОСОБА_1, що підтверджується апостилем: ОСОБА_1, колишнє прізвище ОСОБА_1 (ім`я до шлюбу - ОСОБА_1 ), одружена, прізвище та ім`я чоловіка ОСОБА_2 .
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
17. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона виїхала у 2005 році на постійне місце проживання до Ізраїлю. Пенсійний орган безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії, зазначаючи про ненадання нею доказів того, що вона є громадянкою України та змінила своє прізвище.
18. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви представника позивача правомірно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з огляду на відсутність у позивача паспорта громадянина України й документів, на підставі яких позивач змінювала своє прізвище, а також зважаючи на відсутність підтвердженого страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, згідно з протоколом №045650000548 від 16.04.2018.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що зі змісту заяви про призначення пенсії за відповідним призначенням звертається ОСОБА_1, однак у доданих до заяви про призначення пенсії дублікаті трудової книжки, виданої 22.09.1987, та довідках про заробітну плату зазначена особа із іншим прізвищем (зокрема, ОСОБА_1 ). Документів про зміну прізвища ОСОБА_1 разом із відповідною заявою до пенсійного органу не надано. Зі змісту додаткової заяви від 03.04.2018 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком представник позивача за дорученням повідомила про неможливість надання паспорта громадянина України позивача та про неможливість надання свідоцтва про шлюб позивача.
20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову та в частині залишення його без розгляду, виходив з того, що оскільки судом апеляційної інстанції спростовані всі сумніви відповідача щодо громадянства позивача, а саме підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянкою України; підтверджено, що колишнє прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_1, відтак усунуті будь-які перешкоди для призначення пенсії особі, яка має право на її призначення. Позивач звернулася до адміністративного суду 18.09.2018, однак просить задовольнити позовні вимоги, починаючи з 12.03.2016. Зазначене вказує на порушення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Оскільки пенсійні правовідносини мають триваючий характер, то частина вимог за межами шести місячного строку звернення до адміністративного суду підлягає залишенню без розгляду, а саме період з 12.03.2016 по 18.03.2018.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ
21. Представник позивача у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції в частині строку, з якого має бути призначена позивачу пенсія, посилаючись на те, що така повинна бути призначена з 12.03.2016 - дня першого звернення до відповідача з відповідною заявою. 25.11.2016 відповідач вперше відмовив позивачу у призначенні пенсії; 14.06.2017 - вдруге (зазначені відмови були оскаржені у судовому порядку); 23.04.2018 позивачу втретє відмовлено у виплаті пенсії. До цього часу вона не знала та не могла знати, що відповідач втретє відмовить їй у задоволенні заяви про призначення пенсії від 12.03.2016. Застосування судами встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) шестимісячного строку звернення до суду у значенні присічного строку під час прийняття до розгляду та/або вирішення питання задоволення вимог щодо стягнення/призначення/поновлення пенсійних виплати є судовою помилкою. Під час ухвалення судового рішення у цій справі необхідно врахувати позицію, сформовану в ухвалі Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №815/1226/18.
22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що оскаржуване в частині рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 в частині, в якій залишено позовні вимоги без розгляду, а саме позивач не згодна із датою (18.03.2018), з якої суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією і компенсацією втрати частини доходів, відтак колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення у цих межах.
25. Надаючи оцінку рішенню суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з наступного.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
28. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
29. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
30. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
31. Згідно з положеннями статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
32. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
34. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
35. Зважаючи на викладене, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
36. Згідно із частиною першою статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
37. Частиною першою статті 45 цього Закону передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
38. Згідно із пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
39. Зважаючи на наведені вище положення та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що пенсія позивачу повинна бути призначена саме з дати його первинного звернення до пенсійного органу з відповідною заявою - 12.03.2016.
40. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 645/3106/17.
41. Колегія суддів зауважує, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржується, зокрема, протиправна, на його думку, відмова відповідача у призначенні пенсії за віком, оформлена протоколом № 045650000548 від 16.04.2018. Водночас з цим позовом до суду позивач звернувся 18.09.2018, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати оскаржуваної ним відмови відповідача у призначенні пенсії.
42. Щодо вимоги позивача про скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2018, яким відмовлено у задоволенні позову у цій справі, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для її задоволення, так як зазначене рішення вже скасоване постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 та у цій частині вона не оскаржувалася учасниками справи, відтак у цій частині рішення суду апеляційної інстанції не переглядалося.
43. Щодо доводів позивача про необхідність врахування позиції, сформованої в ухвалі Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №815/1226/18, колегія суддів відхиляє такі, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини п`ятої статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені лише у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
44. Водночас колегія суддів наголошує, що Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
45. У цьому випадку розглядається касаційна скарга позивача та, відповідно, переглядається судове рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог до пенсійного органу.
46. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
47. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
49. Ураховуючи положеннями статей 350, 351 КАС України, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 - скасуванню в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 12.03.2016 по 18.03.2018 та зміні шляхом викладення абзацу шостого резолютивної частини в новій редакції, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.
50. Зважаючи на результат касаційного перегляду судових рішень, з огляду на положення статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції згідно з квитанцією від 24.06.2019 №22146 у розмірі 1409,60 грн.
Керуючись статтями 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 в частині, в якій залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії за період з 12.03.2016 по 18.03.2018, скасувати.
3. Змінити абзац шостий резолютивної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, виклавши його в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.03.2016 у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з індексацією і компенсацією втрати частини доходів".
4. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 - залишити без змін.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1409,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.