ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 304/1596/16-а
провадження № К/9901/44707/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Рибачука А.І.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області
на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2017 року (суддя Аморович В.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (головуючий суддя Сапіга В.П., судді Обрізко І.М., Кухтей Р.В.)
у справі № 304/1596/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації
про скасування рішення комісії та спонукати до вчинення дій
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним і скасувати рішення від 28 листопада 2016 року комісії щодо розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих, військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов і зобов`язати відповідача повторно ініціювати на засіданні комісії розгляд питання щодо призначення грошової компенсації ОСОБА_1 .
2. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, позов задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення комісії Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації від 28 листопада 2016 року щодо розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих, військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов; зобов`язано Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації на засіданні комісії повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації визначеної Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення членам сімей загиблих військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 (далі - Порядок №719).
3. Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 09 березня 2017 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях в період з 19 травня 2014 року по 07 серпня 2014 року, що стверджується довідкою Великоберезнянсько-Перечинського об`єднаного районного військового комісаріату від 27 серпня 2015 року №2672.
5. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
6. Витягом з протоколу від 5 жовтня 2015 року №661 засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, визначено, що ОСОБА_1 отримав контузію під час антитерористичної операції.
7. ОСОБА_1 звернувся до Перечинської РДА з проханням виплати грошової компенсації для покращення житлових умов.
8. Протокольним рішенням комісії щодо розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих, військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов від 28 листопада 2016 року за №4 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні грошової компенсації, в зв`язку з тим, що він не є особою, визначеною у п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до пп. 4 п. 15 Порядку №719.
9. Не погоджуючись з такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що позивач має право на грошову компенсацію за належні йому для отримання жилі приміщення, оскільки є особою, визначеною п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність у позивача права на грошову компенсацію за належні йому для отримання жилі приміщення.
12. Процесуальними порушеннями Управління вважає те, що у першій інстанцій розглянуто справу Перечинським районним судом Закарпатської області, тоді як справа була підсудна окружному адміністративному суду, що підставою для скасування судового рішення.
13. Також скаржник вважає, що у цій справі невірно визначено відповідача, оскільки Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації не приймало оскаржуваного рішення, відповідне рішення прийнято комісією Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації і саме комісія має бути належним відповідачем у цій справі.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
15. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України (у редакції, що чинній на момент подання позову) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
16. Спір у цій справі стосується рішення комісії щодо розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих, військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов, яким відмовлено позиву у призначенні грошової компенсації.
17. Тобто, цей спір стосується права позивача на соціальну виплату і правомірно розглядався місцевим загальним судом як адміністративним судом.
18. Доводи касаційної скарги про те, що належним відповідачем у цій справі має бути комісія Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, яка прийняла спірне рішення, а не Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації, є необґрунтованими, з огляду на таке.
19. У п. 5 Порядку №719 визначено, що за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів про виплату грошової компенсації.
До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об`єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).
20. У цій справі комісія щодо розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих, військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО, а також інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції та потребують поліпшення житлових умов створена Перечинською районною державною адміністрацією.
21. Вказана комісія не є юридичною особою, тому доводи касаційної скарги про неналежність відповідача у цій справі не знайшли свого підтвердження.
22. Щодо наявності у позивача права на грошову компенсацію за належні йому для отримання жилі приміщення, колегія суддів враховує таке.
23. За змістом ч. 1 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом. А згідно зі ст. 48-1 вказаного кодексу порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
24. Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей регулює Порядок. Право на таку виплату зумовлене наявністю у відповідних осіб спеціального статусу. Так, відповідно до п. 3 Порядку №719 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені у п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку (далі - інваліди).
25. Пунктом 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
26. У вказаній нормі передбачено, що інвалідом війни є, зокрема, особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях в період з 19 травня 2014 року по 07 серпня 2014 року. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року. ОСОБА_1 отримав контузію під час антитерористичної операції, що підтверджується витягом з протоколу від 5 жовтня 2015 року №661 засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
28. З огляду на те, що судами встановлено та відповідачем не спростовано того, що ОСОБА_1 отримав контузію під час антитерористичної операції і в подальшому отримав інвалідність ІІ групи, у тому числі через отриману контузію, Верховний Суд вважає законними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на грошову компенсацію за належні йому для отримання жилі приміщення.
29. Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків про задоволення позовних вимог.
30. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вищенаведеного. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у цій справі, касаційним адміністративним судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.
31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд