У Х В А Л А
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/17926/17
провадження № 14-42зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши клопотання ОСОБА_1 про надання правового роз`яснення з правової проблеми, яка має виняткове значення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом у розмірі 63 427,34 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в позові відмовлено.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.
У березні 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому він просить надати правове роз`яснення з правової проблеми, яка має виняткове значення щодо отримання ним коштів з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві. Також заявник посилається на те, що Київський апеляційний суд у постанові від 25 лютого 2021 року не застосував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом відмовлено.
Перевіривши клопотання та додані до нього матеріали, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справКонвенцію
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Вичерпний перелік підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 761/17926/17 не передавав.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду клопотання заявника, а тому в його прийнятті необхідно відмовити і з доданими до нього матеріалами повернути позивачу.
Відмова у прийнятті до розгляду клопотання заявника не порушує його право на доступ до суду, адже такий доступ уже був забезпечений у судах.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду