У х в а л а
20 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 204/682/21
Провадження № 14-54зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддівВласова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилась із процесуальними заявами ОСОБА_1 (далі - заявник) від 13 і 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - позивачі) до Держави України (далі - відповідач) в особі Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Запорізького окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення матеріальної та моральної шкоди і
в с т а н о в и л а :
1 лютого 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду.
4 лютого 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою повернув позовну заяву. Мотивував тим, що дії позивачів є зловживанням процесуальними правами, оскільки вони неодноразово звертаються до суду з позовною заявою для вирішення питання, яке вже суд вирішив, за відсутності інших підстав або нових обставин, подають декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав, з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
23 березня 2021 року Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою апеляційну скаргу визнав неподаною та повернув заявникові. Мотивував тим, що заявник не надав докази сплати судового збору. Тому суд, керуючись статтями 185, 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув.
Заявник надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду датовану 7 квітня 2021 року процесуальну заяву, яку вважав клопотанням. У цьому документі просив:
- звільнити від сплати судового збору з огляду на майновий стан;
- скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 4 лютого 2021 року (у заяві вказав - "від 23 грудня 2020 року");
- скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року;
- повернути справу на повторний розгляд по суті до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у новому складі суду;
- відповідно до частини другої статті 276 ЦПК України поновити "гарантію права співавторів технології ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1" на розгляд справи у суді", "гарантію екологічних прав співавторів технології ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1".
14 квітня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою направила процесуальну заяву від 7 квітня 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Заявник також надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду датовані 13 і 15 квітня 2021 року дві ідентичні за змістом процесуальні заяви, які вважає клопотаннями. У цих документах знову просить:
- звільнити від сплати судового збору з огляду на майновий стан;
- скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 4 лютого 2021 року;
- скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року;
- повернути справу на повторний розгляд до Дніпровського апеляційного суду у новому складі суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що заявник, подавши у різні дні в одній справі декілька аналогічних заяв, які вважає клопотаннями, зловживає його правом на доступ до суду. Тому ці заяви слід залишити без розгляду та застосувати до заявника захід процесуального примусу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга зазначеної статті).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках(пункти 3 і 5 частини першої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що саме з метою виконання такого завдання сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отож, якщо сторона здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на це спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Ці заходи передбачені у частинах четвертій і п`ятій статті 44, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду переконана, що подання до суду трьох заяв аналогічного змісту, з яких дві - ідентичні, щодо касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій у справі № 204/682/21 суперечить принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами(пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Неодноразове подання зазначених аналогічних (ідентичних) заяв до Великої Палати Верховного Суду є зловживанням заявником його процесуальним правом. Тому Велика Палата Верховного Суду застосовує до цих заяв наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу заявника на те, що, незважаючи на його майновий стан, для запобігання зловживанню процесуальними правами суд повноважний застосовувати захід процесуального примусу, а саме стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина четверта статті 44, пункт 2 частини першої статті 148 ЦПК України), тобто від 681 грн до 6810 грн(стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік").
Керуючись частинами першою, другою, пунктом 11 частини третьої статті 2, статтею 44, частиною першою статті 260, частиною другою статті 261 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду