ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-45сап21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника Вищої ради правосуддя Русакової І. Г.,
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищої ради правосуддя від 01 грудня 2020 року № 3323/015-20 про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строків на оскарження рішення її Другої Дисциплінарної палати від 19 жовтня 2020 року № 2849/2дп/15-20 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності і
ВСТАНОВИЛА:
1. 04 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 01 грудня 2020 року № 3323/0/15-20 про залишення без розгляду та повернення скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати (далі - Друга ДП ВРП) від 19 жовтня 2020 року № 2849/2дп/15-20.
Вимоги в основному мотивує тим,що оскаржене рішення Ради є незаконним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави для залишення скарги без розгляду та її повернення.
Стверджує, що строки на подання скарги на рішення Другої ДП ВРП були пропущені з поважних та незалежних від волі ОСОБА_1 причин.
Такими причинами, з погляду авторки скарги, є те, що рішення Другої ДП ВРП офіційно оприлюднено на сайті ВРП 30 жовтня 2020 року. Копію цього акта електронною поштою надіслано на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 4 листопада 2020 року, а його паперовий варіант скаржниця отримала лише 06 листопада 2020 року.
На цій підставі стверджує, що останнім днем подання скарги є 14 листопада 2020 року (субота), а відтак останнім днем строку буде перший робочий день - понеділок 16 листопада 2020 року.
З огляду на наведені обставини вважає, що строк на оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності пропущений з поважних причин і підлягав поновленню.
Також покликається на те, що рішення Другої ДП ВРП не містить встановлених обставин, які свідчать про умисне вчинення дій або допущену недбалість суддею ОСОБА_1, наслідки яких потребують застосування заходів дисциплінарного примусу.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 лютого 2021 року передав справу за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 лютого 2021 року відкрила провадження у справі, а ухвалою від 24 лютого 2021 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 15 квітня 2021 року.
3. ВРП надала відзив із запереченнями на доводи скарги. Повідомляє, що ухвала ВРП від 01 грудня 2020 року № 3323/0/15-20 є законною, обґрунтованою й правомірною. Цей правозастосовний акт Рада ухвалила на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Ухвала підписана всіма членами ВРП, які брали участь у її ухваленні. Усім доводам скарги надана відповідна правова оцінка, яка викладена в оскаржуваному рішенні ВРП.
4. У судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні висловилася проти задоволення скарги й навела міркування, схожі до наведених у відзиві на скаргу ОСОБА_1 .
5. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і встановила таке.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на оскаржуване нею рішення, ВРП керувалася тим, що ОСОБА_1 подала скаргу після закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII"Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а з матеріалів дисциплінарного провадження не вбачається підстав для визнання поважними причин пропуску строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП.
ВРП зазначила, що ОСОБА_1 про засідання її дисциплінарного органу, яке призначалося на 31 серпня, 5 і 19 жовтня 2020 року, була повідомлена належним чином та у передбаченому законодавством порядку; 31 серпня 2020 року на засідання дисциплінарного органу суддя ОСОБА_1 не з`явилась через щорічну відпустку; про поважні причини неявки в засідання 5 і 19 жовтня 2020 року не повідомила. У скарзі не міститься належного обґрунтування причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП. Рада зауважила, що доступ до такої інформації є вільним і жодних обмежень щодо нього не встановлено.
Також зазначила, що суддя ОСОБА_1 не обґрунтувала причини пропуску строку оскарження за кожен день понад десятиденний строк із дня ухвалення рішення дисциплінарним органом.
Покликаючись на рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, підсумувала, що питання поновлення строку на оскарження не є необмеженим, а наслідки пропущення строків звернення зі скаргою не є порушенням права на доступ до суду. З огляду на встановлені обставини Рада визнала причини пропуску строку для оскарження рішення її дисциплінарного органу, підставними (ґрунтовними) у зв`язку із чим залишила без розгляду та повернула скаргу судді ОСОБА_1
Велика Палата Верховного Суду погоджується з цими висновками ВРП з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
За приписами частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
Таким чином, дисциплінарні палати ВРП у такому провадженні є квазісудом першої інстанції, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та приймають рішення на підставі балансу поданих доказів. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд.
Ураховуючи положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, за правилами касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
Згідно з абзацом другим пункту 13.7 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати і особа, яка її подала, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.
Пунктом 13.8 Регламенту визначено, що ВРП більшістю її членів, які беруть участь у засіданні, може поновити особі, яка подала скаргу, строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
На підставі пункту 5 частини шостої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати залишається без розгляду і повертається особі, яка її подала, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і ВРП такий строк не поновлено.
Частиною шостою статті 34 Закону № 1798-VIII передбачено, що резолютивна частина рішення ВРП, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРП не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Згідно із частиною десятою статті 50 Закону № 1798-VIII копія рішення Дисциплінарної палати у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.
6. Як установила ВРП, суддя ОСОБА_1 тричі запрошувалася на засідання Другої ДП ВРП - 31 серпня, 5 та 19 жовтня 2020 року. У перше засідання скаржниця не прибула, за інформацією голови суду неможливість повідомити їй про розгляд дисциплінарної справи обумовлена перебуванням судді у відпустці. Про причини неявки в засідання, призначені 5 та 19 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 не звістила, хоч заздалегідь була повідомлена. Копію рішення Другої ДП ВРП надіслано на адресу місця роботи (Окружного адміністративного суду міста Києва) 30 жовтня 2020 року. Того ж дня рішення ДП ВРП оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.
За змістом вимог частини другої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше десяти днів з дня його ухвалення. ВРП може поновити строк для оскарження рішення Дисциплінарної палати, якщо визнає, що він був пропущений з поважних причин.
При цьому суддя Добрянська Я. І. оскаржила рішення дисциплінарного органу до ВРП шляхом подання скарги 16 листопада 2020 року, тобто з пропуском майже двадцяти днів строку для його оскарження.
У клопотанні про поновлення строку для оскарження вказаного рішення ВРП, скаржниця послалася на те, що зі змістом рішення, копію якого Окружним адміністративним судом міста Києва отримано 03 листопада 2020 року (розписка про отримання складена секретарем судового засідання), вона ознайомилася 06 листопада 2020 року. На підтвердження наведених обставин суддя Добрянська Я. І. додала копію реєстру вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року.
Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що в поданій скарзі не міститься обґрунтування причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті ВРП. До того ж слід зауважити, що доступ до такої інформації є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено.
Отже, із наведеної хронології та послідовності дій із притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності у поєднанні з нормативними положеннями, які регламентують підстави, порядок і строки здійснення дисциплінарного провадження та визначають права судді в такому провадженні, можна виснувати, що суддя ОСОБА_1 не могла не знати про те, що 19 жовтня 2020 року Друга ДП ВРП розглядатиме дисциплінарну справу стосовно неї і ухвалить рішення про застосування дисциплінарного стягнення або відмову в цьому.
Матеріали справи також не містять даних про те, що суддя ОСОБА_1 вживала будь-які заходи для ознайомлення з рішенням дисциплінарного органу (направляла запити про надання інформації з приводу виготовлення повного тексту рішення, подавала заяву про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи тощо). Відсутні також докази про існування причин (явищ, дій), які б могли об`єктивно завадити скаржниці у визначений законом строк оскаржити присуд Другої ДП ВРП.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами (у цьому випадку - ВРП) наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції).
7. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду визнає, що ВРП, коли не поновила строк на оскарження рішення дисциплінарного органу, ухвалила рішення залишити скаргу ОСОБА_1 без розгляду і повернути її скаржниці з підстав закінчення строку, встановленого для її подання, - не порушила права останньої на оскарження рішення дисциплінарного органу, позаяк наведені у скарзі причини пропуску цього строку не є істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Ухвала ВРП містить слушні мотиви про відсутність правових підстав для поновлення строку на оскарження рішення Другої ДП ВРП.
ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Регламентом та Законом № 1798-VIII.
8. Наведені у скарзі інші міркування, які деталізують згадані вище, не спростовують правильності висновків ВРП.
9. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування ухвали ВРП від 01 грудня 2020 року № 3323/0/15-20.
Керуючись статтями 266, 344, 350, 359Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду