Постанова
іменем України
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 483/1806/19
провадження № 51-110 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
а також в режимі відеоконференції:
захисника Капіноса І.І.,
представника
потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Константиновської Н.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Капіноса І.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 липня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150100000246, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Жовтнівка Березівського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз вироком Березівського районного суду Одеської області від 13 травня 2010 року засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 304 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі статей 70, 71 цього Kодексу до шести років позбавлення волі, звільненого 13 травня 2016 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років.
Цим же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання, а саме з 14 квітня 2019 року.
Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 квітня 2019 року в період часу з 20-ї години 00 хвилин до 20-ї години 30 хвилин, знаходячись у домоволодінні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2, під час виниклого словесного конфлікту з останньою умисно вбив ОСОБА_3, завдавши їй не менше одинадцяти ударів тупим твердим предметом по голові та тулубу. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 отримала чисельні тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
Після цього ОСОБА_1, перебуваючи за вказаною вище адресою, проник до приміщень літньої кухні та житлового будинку, де таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: б/в мобільний телефон марки "Nomi" модель "і184" з батарею та зарядним пристроєм вартістю 198 грн 34 коп. та грошові кошти і майно, яке належало сину потерпілої, - ОСОБА_2, а саме: 22 купюри номіналом 100 польських злотих, що за курсом НБУ становило 15 524 грн 30 коп., б/в DVD-плеєр марки "BBK" з пультом вартістю 103 грн 33 коп., годинник марки "Рекорд 21 камінь" вартістю 138 грн 67 коп., механічний наручний годинник без ремінця марки "Winner Silver" вартістю 186 грн 67 коп.
З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 198 грн 34 коп. та ОСОБА_2 на загальну суму 15 952 грн 97 коп.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Капінос І.І. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд . Вказує на відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Посилається на порушення судами вимог статей 89, 94 КПК. На думку захисника, висновок судово-медичної експертизи № 960 є недопустимим доказом, оскільки на виконання вимог ч. 3 ст. 223 КПК експерта не попереджали про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого експертного висновку; проведення експертизи, відібрання біологічних зразків та направлення їх на подальше дослідження було здійснено з порушенням нормативних актів, якими регламентовано їх проведення. Стверджує, що час смерті потерпілої не встановлено. Посилається на відсутність доказів, якими би підтверджувалося наявність у потерпілої польських злотих та викрадення їх ОСОБА_1 . Також захисник ставить під сумнів правдивість показань свідків та наводить відповідні доводи. Вказує про порушення вимог ст. 208, ч. 4 ст. 213 КПК при затриманні ОСОБА_1, яке відбулося 13 квітня 2019 року, застосування до нього працівниками поліції фізичного насильства та ненадання правової допомоги з моменту його затримання. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК, мотивуючи тим, що повторно не були досліджені обставини, встановлені під час кримінального провадження; доводи апеляційної скарги належно не перевірені і відповідей на них не дано.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Капінос І.І.підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Константиновська Н.П. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника та просила судові рішення залишити без зміни.
Прокурор Кузнецов С.М. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, захисника Капіноса І.І., представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Константиновської Н.П. та прокурора Кузнецова С.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги захисника Капіноса І.І. вбачається, що він посилається, зокрема, на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві та крадіжці, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій повторно.
Цей висновок суду підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що працює у Польщі, кошти надсилав своїй матері - ОСОБА_3 . Частину коштів мати витрачала на повсякденні потреби, а решту - зберігала до його приїзду. У березні 2019 року він передавав матері 2200 злотих, що еквівалентно приблизно 15 000 гривень. Востаннє розмовляв з ОСОБА_3 по телефону 11 квітня 2019 року. Коли повідомили йому про смерть матері, повернувся до України та виявив у будинку відсутність майна, зокрема, алкогольних напоїв, чоловічої туалетної води, ТВ-тюнера, DVD, акустичної колонки, ігрових джойстиків, мобільних телефонів марки "Acer", "Nokia" та "Nomi", годинників "Рекорд" та "Winner", грошей.
Суд також правильно оцінив, визнавши належними та допустимими доказами, показання свідка ОСОБА_4, яка бачила, що 11 квітня 2019 року ввечері ОСОБА_1 вийшов з будинку і пішов по вул. Урожайній в с. Козирка в напрямку будинку потерпілої, а приблизно о 4-й годині 00 хвилин повернувся додому; свідка ОСОБА_5 про те, що 12 квітня 2019 року біля 6-ї години 00 хвилин у ворота садового товариства "Альбатрос", де вона перебувала на чергуванні, постукав чоловік і попросив приглянули за велосипедом. Вона його впустила на територію товариства. Цей чоловік мав із собою сумку і три пакета, в яких вона побачила музичний центр, кілька пляшок алкогольних напоїв польського виробництва, приблизно три флакони туалетної води. Він дістав з кишені грошові кошти - польські злоти і спитав про курс цієї валюти. На її запитання чоловік назвав своє прізвище - " ОСОБА_1", яке вона відразу записала на папірці, оскільки підозрювала чоловіка у вчиненні крадіжок з одного з поблизу розташованих будинків. Потім чоловік пішов, взявши із собою всі речі, які склав в один пакет, залишивши їй у подарунок кнопковий мобільний телефон білого кольору.
Крім того, суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_7 про те, що в квітні 2019 року приїхав до неї ОСОБА_1 та подарував DVD-плеєр; показання свідка ОСОБА_8 ; дані протоколів огляду місця події; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та протоколу огляду місця події з фототаблицею за участю свідка ОСОБА_5, відповідно до яких вона впізнала на фотографії ОСОБА_1 за загальними рисами обличчя, а під час огляду її домоволодіння видала мобільний телефон марки "Nomi" модель "і184" біло-блакитного кольору.
Судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у протоколах обшуку від 26 травня 2019 року, в ході проведення яких ОСОБА_7 добровільно видала DVD-плеєр марки "BBK", а за місцем проживання сестри ОСОБА_1 -
ОСОБА_8 - було виявлено та вилучено наручний годинник марки "Рекорд 21 камінь"; заяві про добровільну видачу речових доказів та предметів
від 14 квітня 2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 у присутності захисника Константиновського Г.Б. та понятих добровільно видав: зарядний пристрій та батарею від телефону марки "Nomi", що належить ОСОБА_3, та годинник без ремінців, які він викрав у кухні будинку потерпілої.
А за даними протоколів пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 16 липня 2019 року потерпілий ОСОБА_2 в присутності понятих впізнав на фото: DVD-програвач марки "BBK"; за кольором циферблату, формою цифр та місцями потертостей речі - жіночий наручний годинник марки "Рекорд 21 камінь";за кольором циферблату та тріщині на його склі -наручний годинник без ремінця марки "Winner", що було викрадено з домоволодіння АДРЕСА_2 .
Також суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості й обґрунтовано послався у вироку на висновок експерта № 960, згідно з яким смерть ОСОБА_3 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми у виді багатоуламкового перелому кісток склепіння та основи черепа, розривів твердої мозкової оболонки, забою та розтрощення речовини головного мозку. Виявлені при судово-медичному дослідженні трупа тілесні ушкодження в області голови утворилися від не менш ніж восьмикратної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яка має ребра. З моменту настання смерті і до моменту дослідження трупа пройшло не менше ніж 1,5 доби (т. 2, а.п. 159-167).
Спростовуючи доводи сторони захисту про визнання висновку експерта № 960 недопустимим доказом, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили про те, що цей висновок складений відповідно до положень статей 101 і 102 КПК, він містить докладний опис проведених експертом досліджень із наданням чітких відповідей на поставлені запитання.
Під час допиту в місцевому суді експерт ОСОБА_9 підтвердила, що була попереджена і знає про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку; також наведене вона засвідчила своїм підписом та печаткою установи на першій сторінці висновку експерта № 960 (т. 2, а.п. 159).
Разом з тим, про попередження експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК зазначено й в ухвалі слідчого судді про призначення судово-медичної експертизи (т. 2, а.п. 157).
Крім того, експерт ОСОБА_9 надала місцевому суду для огляду матеріали щодо експертизи трупа ОСОБА_3 та пояснила, що в межах проведеного нею дослідження проводилися й окремі дослідження, які потребують знань вузьких спеціалістів. Надання матеріалу для окремих досліджень оформлялася актами, які містять опис пакування вихідного матеріалу та які долучені до висновку експерта.
Водночас доводи касаційної скарги захисника Капіноса І.І. про те, що час смерті потерпілої не встановлено, є безпідставними, оскільки спростовуються даними висновку№ 960, які експерт ОСОБА_9 підтвердила, зазначивши, що смерть ОСОБА_3 наступила не пізніше, ніж за півтори доби до її огляду експертом, тобто не пізніше 07 години 00 хвилин 12 квітня 2019 року, але могла наступити раніше.
Також захисник, посилаючись на показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вказує на те, що обшуки в їх житлі проводилися без відповідного рішення суду.
Однак, як убачається з ухвал слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2019 року, що містяться в матеріалах кримінального провадження, вказані слідчі (розшукові) дії здійснювалися на підставі та в порядку, передбаченому КПК (т. 1 а.п. 250, т. 2 а.п. 7).
Виходячи з сукупності доказів, зібраних та досліджених судом, зокрема, показань потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5, колегія суддів вважає безпідставними й доводи захисника про відсутність фактичних даних, якими би підтверджувалося наявність у потерпілої польських злотих та викрадення їх ОСОБА_1 .
Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження і на підтвердження встановлених обставин навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві та крадіжці, поєднаній з проникненням у житло, вчиненій повторно, а також зазначив мотиви неврахування окремих доказів.
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Тому доводи захисника Капіноса І.І. про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є безпідставними.
У касаційній скарзі захисник Капінос І.І. посилається також на те, що ОСОБА_1 було затримано 13 квітня, а не 14 квітня 2019 року, і при цьому з моменту затримання останньому правова допомога не надавалась.
Однак, як встановлено судом у вироку, строк відбування покарання ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його затримання - 14 квітня 2019 року на підставі ухвали слідчого судді від 14 квітня 2019 року, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Інших даних, які би вказували про затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК, про що зазначає захисник, матеріали кримінального провадження не містять.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили доводи обвинуваченого про те, що він нібито був затриманий 10 квітня 2019 року і на нього в ніч з 10 на 11 квітня 2019 року співробітниками поліції здійснювався тиск з метою отримати зізнавальні покази у вбивстві ОСОБА_3 .
Визнаючи ці доводи безпідставними, суди правильно послалися на дані рапорту чергового Очаківського ВП ГУНП у Миколаївській області, відповідно до якого повідомлення про виявлення трупа ОСОБА_3 надійшло на 102 лише о 15-й годині 34 хвилини 12 квітня 2019 року (т. 1, а.п. 135); показання свідка ОСОБА_5, яка бачила ОСОБА_1 о 06-й годині 00 хвилин 12 квітня 2019 року.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист.
Відповідно до протоколу роз`яснення права на захист від 14 квітня 2019 року і пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_1 було роз`яснено право на захист і за його клопотанням про призначення захисника безоплатно за рахунок держави в той же день для надання ОСОБА_1 правової допомоги був залучений захисник - адвокат Константиновський Г.Б. У подальшому ОСОБА_1 відмовився від вказаного захисника та з безоплатної вторинної правової допомоги було залучено до участі в кримінальному провадженні в якості захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Капіноса І.І. (т. 1 а.п. 43 ).
Крім того, суди обґрунтовано визнали непереконливими й такими, що не підтверджуються відповідними доказами доводи сторони захисту про застосування працівниками поліції до ОСОБА_1 фізичного насильства, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про те, що захисник або обвинувачений звертались до правоохоронних органів чи прокуратури з указаними заявами.
При цьому, дотримуючись вимог ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК, в основу вироку судом покладено лише докази, в тому числі й показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також виключено з обсягу доказів сторони обвинувачення копію ухвали слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області та технічний запис судового засідання від 17 травня 2019 року щодо допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Тобто відповідно до приписів ч. 2 ст. 86 КПК суд при ухваленні вироку щодо ОСОБА_1 не послався на відомості, що містяться в цьому процесуальному документі та на технічному записі фіксації судового засідання.
Колегія суддів не погоджується й із доводами захисника Капіноса І.І., який вважає, що апеляційний суд мав би повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження.
Так, у ч. 3 ст. 404 КПК зазначено обов`язок суду апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, якщо про це надійшло клопотання учасників судового провадження.
На вирок місцевого суду захисник Капінос І.І. подавав апеляційну скаргу, але про повторне дослідження апеляційним судом обставин, встановлених під час кримінального провадження, в зв`язку з їх дослідженням судом першої інстанції неповністю або з порушеннями жодних клопотань не заявляв.
Таким чином, з огляду на відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд апеляційної інстанції обмежився у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції.
При цьому апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК перевірив всі доводи апеляційної скарги захисникаКапіноса І.І., надавши вичерпні відповіді, а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК, призначене йому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
А тому касаційну скаргу захисника Капіноса І.І. необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд