Постанова
Іменем України
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/11478/18
провадження № 51- 4792 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Слабого О.В. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вінниці, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідноз вироком суду, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 27 грудня 2017 року о 13.20 год, прийшов разом із ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_2, де з метою заволодіння її майном, вчинив напад на потерпілу ОСОБА_2, а саме завдав потерпілій одного удару рукою в обличчя, від якого вона впала на підлогу, після чого металевою решіткою з газової плити завдав ОСОБА_2 декілька ударів по голові. Далі, ОСОБА_1 обхопив ОСОБА_2 за шию двома руками та почав її здавлювати до втрати свідомості, в результаті чого спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Після застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілої, ОСОБА_1 заволодів належними ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 200 доларів США, що еквівалентно 5 588,92 грн, та мобільним телефоном марки "Meizu M3 Note 32 Gb", вартістю 3 300 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 8 888, 92 грн.
Ухвалою від 30 червня 2020 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 404, 412, 413, 419 КПК, оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК, не проаналізував доказів сторони обвинувачення і в ухвалі не навів вичерпних відповідей на усі доводи скарги прокурора. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що при перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 1 ст. 187 КК суд першої інстанції безпідставно відкинув наявність в його діях кваліфікуючих ознак - "попередня змова" та "проникнення в житло". Також, вважає, що апеляційний суд при застосуванні ст. 69 КК та пом`якшенні покарання ОСОБА_1 не врахував. думки потерпілої, яка просила призначити засудженому максимальну міру покарання, відсутність повного визнання вини й часткове відшкодування шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Слабий О.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора і просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення касаційної скарги прокурора і просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив. Доводи прокурора про неправильну перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 187 КК у зв`язку з наявністю в його діях кваліфікуючих ознак - "проникнення до житла" та "вчинення злочину за попередньою змовою", перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та не знайшли свого підтвердження.
Із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанції погоджується касаційний суд та вважає, кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КК правильною.
Разом з тим, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості, є обґрунтованими.
Згідно з положеннями ст. 414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, який відповідно до ст. 12 КК, є тяжким злочином, та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК та можливості зменшення розміру призначеного йому покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 187 КК до 2 років 2 місяців позбавлення волі.
Разом з тим, касаційний суд вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 ККпокарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м`якість.
Кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 ККлише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної норми, можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положень ст. 69 ККпри призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Апеляційний суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 більш м`якої міри покарання ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 187 КК, визнав пом`якшуючими покарання обставинами - визнання вини, щире каяття засудженого в суді апеляційної інстанції, повне відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілій, висловлення публічного вибачення перед потерпілою ОСОБА_2, яка просила пом`якшити призначене засудженому покарання. Саме ці обставини стали підставою для застосування апеляційним судом щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 КК.
Проте, встановивши вказані обставини, як пом`якшуючі покарання, суд апеляційної інстанції не мотивував яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, корисливо-насильницького характеру, який відрізняється підвищеною суспільною небезпекою. При цьому, судом не врахована зухвала та агресивна поведінка засудженого під час вчинення злочину, спосіб вчинення, його фізична перевага над потерпілою та характер застосованого ним насильства.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про можливість виправлення засудженого з призначенням покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 187 КК, є незаконним, оскільки безпідставне застосування апеляційним судом ст. 69 КК, яка не підлягала застосуванню, призвело до призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість.
Виходячи з наведеного, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, у зв`язку з необхідністю посилення покарання, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження таких же пом`якшуючих покарання обставин, а також даних про особу винного, застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 ККнеобхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м`якість призначеного покарання.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд