Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 384/809/19
провадження № 51-5822км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Бабкової О.С.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бабкової О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120240000063, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голованівського міськогосуду Кіровоградської області від 15 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 травня 2019 року о 16:00 год у кімнаті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу ревнощів до своєї дружини, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень умисно завдав сплячому ОСОБА_2 не менше семи ударів металевою трубою в голову, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Кропивницьким апеляційним судом за апеляцією прокурора вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 10 вересня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Виключено з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення її підзахисного на підставі положень ст. 75 КК України. Посилається на те, що засуджений примирився із потерпілим, а тому є підстави для його звільнення від відбування покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану скаргу.
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи засуджених через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Як встановлено ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
При цьому, призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, дані про особи винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про особу винного, зокрема, що ОСОБА_1 характеризується посередньо, перебуває на обліках у лікаря нарколога (алкогольна залежність) та диспансерному обліку комунального некомерційного підприємства "Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер Кіровоградської обласної ради", в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості.
Окрім того, апеляційний суд узяв до уваги наслідки вчиненого ОСОБА_1 злочину, а саме часткову втрату потерпілим зору, який не підлягає відновленню, та обставини його вчинення.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, формально навів у вироку відповідні обставини, однак правильної оцінки їм не дав, рішення про застосування ст.75 КК України належно не мотивував.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, урахувавши всі обставини, зокрема й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі; за відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі санкції відповідної частини статті КК України, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів, в тому числі й щодо виключення зі змісту вироку місцевого суду послання на окремі обставини, які пом`якшують покарання, обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Підстав для скасування вироку апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, як про це йдеться в касаційній скарзі захисника, не убачається, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд