Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 641/5714/19
Провадження № 51-536 кмо 20
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Наставного В. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Короля В. В., Кравченка С. І.,
Луганського Ю. М., Огурецького В. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Кулаківського К. О.,
засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220540001246 від 16 травня
2019 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Балаклея Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Гунченка О. В. і потерпілого ОСОБА_2 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року щодо ОСОБА_1, та касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Косого О. М. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді застави.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 628 гривень 04 копійки процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 травня 2019 року приблизно о 15 годині на території Велозаводського скверу, розташованого на перехресті вул. Тарасівська та пр. Московського в м. Харкові, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, відкрито викрали у ОСОБА_2 полімерний пакет, у якому знаходились кошти в сумі 1300 доларів США та 1000 гривень, мобільний телефон марки "Samsung" вартістю 145 гривень та інші особисті речі, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, чим заподіяли ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 35 426 гривень.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Косого О. М. залишено без задоволення, зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами захисників Коросташевського П. М. і Чуприни З. М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінено, на підставі ст. 69 КК ОСОБА_1 пом`якшено призначене за ч. 2 ст. 186 КК покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник Гунченко О. В. у касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги інші обставини, які пом`якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні батьків пенсійного віку, належним чином не враховано позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, а також думку потерпілого про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. На переконання захисника суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення доводів сторони захисту про неврахування всіх пом`якшуючих обставин та наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК.
Потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги всі обставини, які пом`якшують покарання, та дані про його особу. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 повністю відшкодував заподіяну йому матеріальну та моральну шкоду, неодноразово просив вибачення, вони примирилися і нормально спілкуються, вважає, що ОСОБА_1 не є суспільно небезпечним і його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що при призначенні покарання
ОСОБА_1 не було належним чином враховано дані про його особу, зокрема те, що на розгляді в суді перебувають обвинувальні акти щодо нього за ч. 1 ст. 309,
ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, він суспільно корисною працею не займається та офіційного заробітку не має, що на думку прокурора свідчить про схильність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував, не оцінив всі доводи прокурора та не надав обґрунтованої відповіді на них.
Заперечень на касаційні скарги захисника, прокурора та потерпілого від учасників судового провадження не надходило.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 09 лютого 2021 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за вказаними касаційними скаргами захисника, прокурора та потерпілого на підставі
ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що у Верховному Суді існують різні позиції щодо правозастосування п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК, а саме про право потерпілого подати касаційну скаргу з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, та вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
25 січня 2018 року (справа № 766/4296/16-к). Водночас колегія суддів висловила свою позицію: "виходячи з системного аналізу кримінального процесуального закону та приписів п. 7 ч.1 ст. 425 КПК, потерпілий має право подати касаційну скаргу з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого, в тому числі, через надмірну суворість".
Так, зазначеною ухвалою колегії суддів Першої судової палати від 25 січня 2018 року повернуто касаційну скаргу потерпілої з усіма доданими до неї матеріалами. Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що в касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просила змінити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_4 та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, однак потерпіла всупереч вимогам п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК звернулася до суду касаційної інстанції зі скаргою, яка виходить за межі вимог, заявлених нею в суді першої інстанції, та стосується інтересів засудженого.
Натомість колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25 липня 2019 року (справа № 484/1615/18) висловила іншу правову позицію щодо права потерпілого на оскарження судових рішень через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, касаційний суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5, в якій вона посилалась на суворість призначеного засудженому ОСОБА_6 покарання та необхідність застосування до нього положень ст. 75 КК, розглянув по суті та відмовив у її задоволенні.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу його захисника - адвоката Гунченка О. В., також вважав обґрунтованою касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та просив їх задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Потерпілий ОСОБА_2 у судому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги, вважав обґрунтованою касаційну скаргу захисника
Гунченка О. В. та просив їх задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні не підтримав, касаційні скарги захисника Гунченка О. В. та потерпілого ОСОБА_2 вважав необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
Щодо права потерпілого на касаційне оскарження судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості
Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, серед яких своє місце займають рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені конституційні положення мають своє втілення серед засад кримінального провадження. Так, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 10 КПК рівність перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У свою чергу забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом, є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення.
Касаційну скаргу мають право подати, у тому числі, потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції (п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК).
Аналіз зазначеної норми вказує на те, що потерпілий як суб`єкт касаційного оскарження є носієм приватного інтересу.
Приватний інтерес у кримінальному процесі - це інтерес не наділених державно-владними функціями учасників кримінального провадження, а також інтерес суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження, зумовлений їх соціальним статусом приватної особи, а не кримінальним процесуальним статусом.
Норма, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК, наділяє правом потерпілого на касаційне оскарження у частині, що стосується його інтересів, та містить обмеження - в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У даному випадку оскарження потерпілим судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, враховуючи законодавчі обмеження, становлять приватний інтерес потерпілого у контексті права відстоювати свою позицію і намагатись встановленими законом засобами досягти зміни або скасування судового рішення.
У даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у ході судових дебатів у судовому засіданні від 29 жовтня 2019 року потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що заподіяну матеріальну та моральну шкоду йому відшкодовано, він до ОСОБА_1 претензій не має, останній вибачився і вони примирилися, а тому просив не позбавляти ОСОБА_1 волі і призначити йому покарання умовно.
Подальше як апеляційне, так і касаційне оскарження потерпілий ОСОБА_2 здійснював в межах свого приватного інтересу щодо відстоювання своєї позиції, заявленої під час кримінального провадження в суді першої інстанції, тобто з дотриманням вимог п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК.
Об`єднана палата дійшла висновку, що за змістом п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК потерпілий або його законний представник чи представник мають право на касаційне оскарження судових рішень з підстави невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості,але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.