Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 333/4033/18
провадження № 51-1194 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
у режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Артеменка Є. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Артеменка Є. А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080040002413, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2011 року за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, звільненого 27 вересня 2017 року умовно-достроково. Невідбутий строк покарання складає 5 місяців 17 днів.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання з 24 липня 2018 року.
Заходом забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.
Вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінено.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду про те, що ним був оглянутий в судовому засіданні речовий доказ, мобільний телефон SAMSUNG Galaxy S7 в корпусі золотистого кольору, який має пошкодження на корпусі у вигляді тріщини.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 23 липня 2018 року близько 21 год 30 хв, знаходячись поблизу будинку № 26 по вул. Європейській в м. Запоріжжі, діючи умисно, повторно, наніс один удар в область обличчя потерпілого ОСОБА_2 та відкрито викрав мобільний телефон "SAMSUNG Galaxy S7 edge", який належав потерпілому, завдавши останньому матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений просить вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, а його захисник просить вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Засуджений посилається на порушення його права на захист, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та незастосування ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838 - VIII).
Захисник також посилається на порушення вимог КПК судами попередніх інстанцій у частині не перевірки доводів сторони захисту щодо законності повноважень слідчих, які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, та неповноту судового розгляду, оскільки суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання засудженого про виклик у судове засідання понятих та слідчого, про дослідження доказів, а саме мобільного телефону.
Захисник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на порушення органом досудового розслідування ч. 1 ст. 228 КПК при пред`явленні особи для впізнання, а також вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону при затриманні ОСОБА_1 та оформленні документів під час проведення слідчих дій працівниками правоохоронних органів.
Зазначає, що апеляційний суд усупереч ст. 404, 419 КПК безпідставно відмовив у повторному досліджені доказів та в задоволенні апеляційної скарги захисника, доводи якої належним чином не перевірив, не спростував і мотивованих відповідей на які не надав.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А. О. не підтримала касаційні скарги засудженого та його захисника, просила відмовити у їх задоволенні.
Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При цьому, виходячи з передбачених ст. 2 КПКзавдань кримінального провадження, апеляційний суд, виконуючи обов`язок щодо ретельної перевірки аргументів апелянта, повинен використати всі процесуальні можливості, в тому числі провести судове слідство в необхідному обсязі згідно з правилами ст. 404 цього Кодексу.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що у судовому засіданні 26 вересня 2019 року захисником Артеменко Є. А. було заявлено клопотання про витребування інформації з ЄРДР у зв`язку з наявністю сумнівів щодо повноважності слідчої групи, яка здійснювала досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Прокурор не заперечував проти заявленого клопотання. Однак у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було, на думку колегії суддів Верховного Суду, безпідставно відмовлено. Висновки суду першої інстанції щодо спростування доводів захисника Артеменка Є.А. не ґрунтуються на матеріалах досудового розслідування.
Суд апеляційної інстанції є останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК). Це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК, а, отже, перевірки процедури їх збирання та законності повноважень належних суб`єктів. У даному кримінальному провадженні апеляційним судом зазначених вимог закону не виконано.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією у реалізації права особи на справедливий судовий розгляд, що було поставлено під сумнів захисником. У апеляційній процедурі не допускаються будь-які спрощення, а стандарти доказування повинні бути найвищими, що ґрунтується на усталеній судовій практиці.
З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи касаційні скарги засудженого та захисника з приводу доведеності винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому органом досудового розслідування обвинуваченні позбавлена процесуальних можливостей перевірити законність та обґрунтованість судових рішень.
Так, 9 вересня 2020 року Запорізькою місцевою прокуратурою № 2 на електронну пошту Верховного Суду було надіслано копію постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 24 липня 2018 року за підписом т.в.о. начальника СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Подлужного О. Ю. та доручення про надання доступу до матеріалів кримінального провадження за № 12018080040002413. За відсутності повноважень суду касаційної інстанції, передбачених законом, щодо оцінки зазначених матеріалів як доказів, не досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, а також неналежної апеляційної перевірки процедури збирання доказів стороною обвинувачення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали апеляційного суду.
Водночас колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у доктрині кримінального процесу України істотність порушень вимог КПК визначається з огляду на критерій можливості їх усунення під час досудового розслідування або судового розгляду (крім випадків, зазначених у ст. 87 КПК). Отже, доводи касаційної скарги захисника щодо істотного порушення норм кримінального процесуального закону у зв`язку з відсутністю підпису керівника органу досудового розслідування на постанові про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 24 липня 2018 року підлягають перевірці та з`ясуванню можливості їх усунення під час нового апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 419 КПК.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, за необхідності дослідити докази в порядку ст. 404 КПК та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
З метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за вчинення злочину, ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд