Постанова
іменем України
20 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 761/37055/15-к
провадження № 51-5593км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т. В.,
суддів Наставного В. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Єременка М.В.,
захисника Волохович Л.Ю.,
власника арештованого майна ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 липня 2020 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року про арешт майна.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені касаційним судом обставини
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 11 грудня 2015 року задовольнив клопотання старшого слідчого Шевченківського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в місті Києві Василевського О.Ф. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно та наклав арешт на вилучені в ході огляду місця події 19 листопада 2015 року ноутбук марки "Acer Aspire one"та планшет марки "Samsung SM-T211" ІМЕІ НОМЕР_1, які належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 липня 2020 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 399 КПК відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної вище ухвали слідчого судді та повернув апеляційну скаргу скаржникові.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі власник арештованого майна ОСОБА_1 посилається на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а тому просить скасувати ухвалу цього суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає необгрунтованими висновки апеляційного суду про відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року. Зазначає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлено без його участі, а тому строк на його апеляційне оскарження має відраховуватися відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК - з дня отримання копії цього рішення. У той же час, за відсутності в матеріалах провадження даних про отримання скаржником копії такого рішення, апеляційний суд переклав у цій частині тягар доказування цього факту на нього. Крім того, вважає, що під час апеляційного розгляду було порушено право на захист, оскільки не було залучено захисника.
Позиції учасників судового провадження
Власник арештованого майна та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, вважав ухвалу апеляційного суду обґрунтованою і умотивованою та просив залишити її без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Що стосується доводів у касаційній скарзі власника майна про порушення його права на захист під час апеляційного розгляду його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду, то слід зазначити наступне.
Відповідно до положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю, у тому числі власника майна.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм процесуального закону, слід дійти висновку про те, що розгляд питання про арешт майна судом першої інстанції, а також його перегляд в апеляційному порядку є судовим провадженням, яке здійснюється за участю учасників цього провадження, у тому числі і власника майна, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК.
Як убачається із судових рішень місцевого та апеляційного судів, ОСОБА_1 у даному судовому провадженні у відповідності до вимог ст. 172 КПК перебував у статусі власника арештованого майна, а тому підстав для обов`язкового залучення захисника, передбачених ст. 52 КПК, у апеляційного суду не було.
В суді апеляційної інстанції розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду про накладення арешту на майно здійснювався за участю власника арештованого майна - ОСОБА_1 . При цьому він як власник арештованого майна будь-яких клопотань про необхідність залучення захисника не заявляв.
На підставі вищенаведеного доводи касатора щодо проведення апеляційного розгляду його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження без участі його захисника не містять вказівки на такі істотні порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого рішення про відмову в поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду.
Порушень права ОСОБА_1 як власника арештованого майна на захист не вбачається.
Твердження скаржника про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суд про арешт належного йому майна є голослівними, з огляду на таке.
Особа, яка звертається до суду із клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді місцевого суду, повинна довести, що причини пропуску встановленого законом строку є поважними. Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу на оскаржуване рішення місцевого суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Процедура визначення строків для подання апеляційної скарги на оскаржуване судового рішення місцевого суду має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. При цьому суд має перевірити, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип остаточності рішень суду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 11 грудня 2015 року було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке належить ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою слідчого судді місцевого суду, власник арештованого майна - ОСОБА_1 31 травня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду від 11 грудня 2015 року, обґрунтовуючи причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження цієї ухвали тим, що він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду місцевим судом клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не приймав участі у вказаному судовому розгляді і не отримував копію ухвали слідчого судді місцевого суду.
Апеляційний суд, перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про підстави, з яких він просив поновити строк на апеляційне оскарження, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання з підстав відсутності поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надання скаржником доказів на підтвердження доводів його клопотання.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, крім підстав вказаних ним у апеляційній скарзі для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду, наголошував на тому, що про вказану ухвалу слідчого судді йому стало відомо лише у травні 2020 року на стадії дослідження місцевим судом письмових доказів під час розгляду кримінального провадження щодо нього по суті.
Однак такі твердження ОСОБА_1 є голослівними та спростовуються дослідженим у судовому засіданні протоколом його ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК від 14 червня 2016 року, відповідно до якого йому були відкриті та надані для ознайомлення усі зібрані у цьому кримінальному провадженні докази та прийняті процесуальні рішення, у тому числі й ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 11 грудня 2015 року, якою було накладено арешт на тимчасово вилучене майно, що належить ОСОБА_1 .
Так, п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК якщо ухвалу суду або ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
На підставі вищенаведеного колегія судів дійшла висновку про те, що оскільки через відсутність матеріалів судового провадження № 761/37055/15 у зв`язку із їх знищенням та неможливістю перевірити обставини щодо належного повідомлення власника майна про дату та час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на його майно місцевим судом, датою отримання ОСОБА_1 копії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 11 грудня 2015 року слід вважати 14 червня 2016 року, тобто дату відкриття останньому матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК та вручення для ознайомлення їх копій, у тому числі копії вищевказаної ухвали слідчого судді місцевого суду.
За таких обставин Верховний Суд дійшов до висновку, що посилання заявника на те, що про наявність ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року йому стало відомо лише у травні 2020 року є безпідставним, а отже причини пропуску ним строку не є поважними. Будь-яких інших причин, що були чи об`єктивно є непереборними та позбавили можливості скаржника подати апеляційну скаргу у передбачений законом п`ятиденний строк, починаючи із 14 червня 2016 року, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі наведено не було, а тому апеляційний суд вірно зазначив про відсутність поважних причин пропуску процесуального строку. Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком та зазначає, що інших поважних причин пропуску процесуального строку касатором не наведено, а сама по собі незгода з судовим рішенням слідчого судді місцевого суду не є безумовною підставою для поновлення строку на його оскарження.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд