Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12870/18
провадження № 61-15323св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Київський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) дотепер.
На обґрунтування заяви послався на те, що він на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживав на території України і не був громадянином інших держав, що підтверджується тим, що він народився в м. Одесі, де й одружився та де в нього народилося двоє дітей; місцем реєстрації його місця проживання є будинок АДРЕСА_1 ; Київський об`єднаний районний військовий комісаріат м. Одеси видав військовий квиток, який свідчить про проходження ним військової служби на території України, а Державна податкова адміністрація у Київському районі м. Одеси надала довідку про занесення його до Державного реєстру фізичних осіб України; 18 квітня 2012 року орган самоорганізації населення "Золотий берег" надав виписку з будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1; 05 травня 2018 року складено акт про те, що він з 1970 року дотепер дійсно проживає за вказаною адресою.
Паспорта громадянина України заявник ніколи не отримував.
20 квітня 2012 року він звернувся до Київського РВ ОМУ ГУМС України в Одеській області із заявою про відновлення паспорта, за наслідками розгляду якої прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину, встановити місцезнаходження паспорта не виявилося можливим.
29 грудня 2016 року Київський РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області видав довідку № 5112 про те, що ОСОБА_1 звертався до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо встановлення особи та видачі паспорту громадянина України, проте йому у видачі паспорта відмовлено, оскільки проведеною за заявою перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.
Оскільки без встановлення факту постійного проживання на території України він позбавлений можливості отримати громадянство України та паспорт громадянина України, заявник просив його вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 19 листопада 2018 року заяву задовольнив. Встановив факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) на території України.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживав на території України, тому заява про встановлення факту постійного проживання на території України є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 06 серпня 2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залишив без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 15 жовтня 2020 року, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц та від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17.
На обґрунтування касаційної скарги ГУ ДМС України в Одеській області посилається на те, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема, належності до певної національності; набуття громадянства України громадянином іншої держави.
Заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області із заявою встановленого зразка про видачу паспорта громадянина України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядкупровадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженому Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок), отже, не використав всі можливості для отримання статусу громадянина України, тому звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Беручи до уваги, що проти встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року заінтересована особа заперечує, можна стверджувати, що у цьому випадку наявний спір про право.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Кіровограда.
12 квітня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одесі.
05 листопада 1974 року Київський об`єднаний районний військовий комісаріат м. Одеси видав ОСОБА_1 військовий квиток № НОМЕР_2, який свідчить про проходження ним військової служби на території України.
17 березня 1978 року у Київському відділі ЗАГСу м. Одеси ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, актовий запис від 17 березня 1978 року № 277 (копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у м. Одесі народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька ОСОБА_5 .
Згідно з довідкою адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Одеській області від 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 .
18 квітня 2012 року орган самоорганізації населення "Золотий берег" надав ОСОБА_1 виписку з будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 .
07 травня 1998 року Державна податкова адміністрація у Київському районі м. Одеси видала ОСОБА_1 довідку № 4401 про внесення його до Державного реєстру фізичних осіб України.
У 2012 році ОСОБА_1 звернувся до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою про видачу паспорта, яка зареєстрована за ЖРЗПЗ 20 квітня 2012 року за № 4520. На підставі зібраних матеріалів прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України за відсутністю складу злочину. Для поновлення втрачених документів йому необхідно звернутися до компетентних інстанцій.
ОСОБА_1 звертався до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо вставлення особи та видачі паспорта громадянина України. За результатами проведеної за його заявою перевірки встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави (довідка Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 29 грудня 2016 року № 5112).
29 грудня 2016 року Приморський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області надав витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, в якому зазначені відомості про ОСОБА_1, зокрема, відомості про дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 1378, відомості про батька та матір.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21 листопада 2012 року ОД № 0204778 ОСОБА_1 порушив паспортний режим, оскільки проживав за паспортом старого зразка, втратив його, тобто вчинив правопорушення, передбачене статтею 197 КУпАП.
Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що ОСОБА_1 з народження проживав у будинку АДРЕСА_1, а свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що знає ОСОБА_1 вже 35 років, і всі ці роки він проживав за вказаною адресою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні спра