Постанова
Іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа №551/980/19
провадження №61-19697св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (третя особа за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів Панченка О. О., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні правом власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом виселення з указаного домоволодіння відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2019 року.
За життя ОСОБА_4 мала намір продати спірне домоволодіння ОСОБА_2 та дозволила проживати в ньому за умови, що остання в подальшому буде мати повну суму коштів для укладення договору купівлі-продажу. Проте, необхідні кошти за домоволодіння ОСОБА_2 не сплатила та договір купівлі-продажу не було укладено.
Після оформлення у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та набувши право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_1, звернулася до відповідачів з проханням звільнити належне їй домоволодіння, оскільки має намір проживати там з своїм неповнолітнім сином, проте відповідачі у добровільному порядку домоволодіння не звільняють, що є підставою для їх виселення в судовому порядку.
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача подвійну суму завдатку у розмірі 54 000 грн, витрат, понесених на покращення домоволодіння за період проживання у розмірі 56 000 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що у 2007 році ОСОБА_2 домовилася з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про купівлю у неї домоволодіння по АДРЕСА_1 за 30 000 грн. На підтвердження наміру придбати вказане домоволодіння надала завдаток у сумі 27 000 грн та переїхала проживати у вказане житло.
У розписці від 21 листопада 2007 року ОСОБА_2 закріпила домовленість з ОСОБА_4 про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу з доплатою з її сторони 3000 грн після виготовлення ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на домоволодіння.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, і договір купівлі продажу не відбувся, оскільки останньою не виготовлено правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння.
31 травня 2019 року ОСОБА_1 оформила спадщину після померлої матері і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі і на спірне домоволодіння. Проте не дійшла згоди з ОСОБА_1 щодо переоформлення будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з житлового будинку по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 подвійну суму завдатку у розмірі 54 000 грн, 24 245 грн на відшкодування витрат по облаштуванню домоволодіння в період проживання з 2007 року, 500 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 6000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, разом стягнуто 84 745 грн.
У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду в частині виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку, без надання іншого житлового приміщення, мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником спірного домоволодіння, а відповідачі проживають в ньому без передбачених законом підстав і у добровільному порядку відмовляються звільнити його, чим порушують права ОСОБА_1 як власника.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 подвійної суми завдатку мотивовано тим, що в листопаді 2007 року ОСОБА_2 сплатила завдаток матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4, з якою була домовленість щодо укладення договору купівлі-продажу будинку у майбутньому, що підтверджується відповідною розпискою від 21 листопада 2007 року. Проте, за життя ОСОБА_4 договір купівлі-продажу домоволодіння не укладено з підстав неоформлення нею правовстановлюючих документів на це нерухоме майно.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми відшкодування витрат по облаштуванню домоволодіння в період її проживання ґрунтується на експертному висновку № 5 від 06 липня 2020 року, яким визначено ринкову вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на момент проведення експертизи та вартість даного домоволодіння станом на жовтень 2007 року, а також на позиції місцевого суду щодо необхідності визначення реальної вартості понесених ОСОБА_2 витрат на покращення стану домоволодіння за період проживання шляхом обрахування різниці між вищезазначеними ринковими вартостями спірного домоволодіння у різний час.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу у розмірі 27 000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 128,41 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передана ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сума у розмірі 27 000 грн за своєю суттю є авансом, який підлягає поверненню, а не завдатком.
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що обумовлена у розписці від 21 листопада 2007 року сума є завдатком, а не авансом, у зв`язку з чим помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 571 ЦК України та безпідставно стягнув з ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 54 000 грн.
У даному випадку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума в рахунок повернення авансу в розмірі 27 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 коштів на відшкодування витрат по облаштуванню спірного домоволодіння в період проживання в ньому ОСОБА_2 у розмірі 24 245,00 грн, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не надала суду жодних письмових доказів, які могли б підтвердити факт понесення нею витрат на проведення будівельних та ремонтних робіт за власний рахунок.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що саме ця сума (24 245 грн) є об`єктивною та доведеною, оскільки судовий експерт у своєму експертному висновку № 5 від 06 липня 2020 року не відобразила розмір реально витрачених ОСОБА_2 коштів на облаштування спірного домоволодіння протягом періоду проживання в ньому з урахуванням інфляційних показників, що могли вплинути на вартість робіт та матеріалів по облаштуванню домоволодіння, а також розміру зносу вже оновлених частин домоволодіння протягом часу їх використання самою ОСОБА_2 . Зокрема перелік виконаних робіт і матеріалів, що викладений у висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи не містить їх вартості з урахуванням зносу на час проведення дослідження.
Таким чином, суд першої інстанції, поклавши вказані висновки судового експерта в основу свого рішення, ретельно не дослідив вищезазначені обставини, обмежившись при визначенні остаточного розміру суми стягнення лише відніманням від суми ринкової вартості спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на момент проведення експертизи суми вартості даного домоволодіння станом на жовтень 2007 року, що не дає підстави вважати дану суму понесених ОСОБА_2 витрат правильною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилась з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив доказ - розписку в частині завдатку, а сприйняв її авансом, що є незаконним встановленням факту. Під час розгляду справи доведено та підтверджується розпискою, що отримана сума є завдатком, а не авансом. З вини ОСОБА_1 не було вчинено правочин, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано застосовано правові наслідки стягнення подвійного розміру завдатку.
Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зустрічних вимог про стягнення коштів на відшкодування витрат по облаштуванню домоволодіння в період проживання з 2007 року, які підтверджувались письмовими доказами, зокрема відповідною судовою експертизою. Суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини, що потягло за собою незаконність застосування закону в цій частині.
Апеляційним судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у справах №№ 643/8095/16-ц, 295/798/19, 444/1725/16-ц, 328/216/18, 757/76875/17.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 травня 2019 рокуОСОБА_1 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, яке вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 мала намір продати спірне домоволодіння ОСОБА_2 та дозволила останній проживати в ньому. При цьому, ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 сум у розмірі 27 000 грн в рахунок продажу у майбутньому вказаного будинку, про що складена відповідна розписка від 21 листопада 2007 року.
Договір купівлі-продажу між ними не укладено, оскільки ОСОБА_4 за життя не виготовила правовстановлюючих документів на домоволодіння, а ОСОБА_2 не виплатила їй усієї грошової суми, продовжуючи проживати в домоволодінні.
Після оформлення у встановленому законом порядку спадкових прав та набувши права власності на домоволодіння, ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням звільнити належне їй домоволодіння, оскільки має намір проживати там з своїм неповнолітнім сином, проте відповідачі у добровільному порядку житло не звільняють.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову щодо стягнення подвійної суми завдатку та витрат по облаштуванню домоволодіння, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржуване рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.